Богдана Сидоренко пройшла шлях від бойової медички до власниці компанії «Ніка Текст Плюс» з виробництва військової форми. Як учасниця списку Forbes Next250 навчилася працювати з державою?
У Forbes Ukraine є спільнота в LinkedIn. Там ми пишемо практичні кейси компаній, розповідаємо про інноваційну економіку та публікуємо поради з особистого розвитку і управління командою. Жодних новин. Приєднуйтесь за цим посиланням
У березні 2022 року відділ постачання Міноборони обдзвонював усіх виробників військової форми зі свого списку попередніх постачальників. Однією з фірм, куди вдалося додзвонитися, була «Ніка Текст Плюс» із Ямполя Вінницької області, заснована Богданою Сидоренко, 27. Міноборони шукали виробників, спроможних виконати замовлення в стислі строки, пригадує директорка фірми, рідна сестра Богдани – Рената Сидоренко, 29. Контракт вони підписали і навіть перевиконали строки постачання: 30 000 комплектів літньої військової форми відвантажили майже на місяць раніше.
За 2022 рік виторг компанії Сидоренко досяг 229 млн грн, що майже вдвадцятеро перевищує показник 2021 року. З березня 2022 року «Ніка Текст Плюс» виготовила понад 170 000 одиниць товару – від натільної білизни до зимових комплектів форми, каже підприємиця.
З 2019 року фірма працює на замовлення Міноборони, СБУ, Національної поліції, НБУ та інших державних структур. Десь 30–40% виробництв легкої промисловості працюють якщо не «в чорну», то «в сіру», каже на умовах анонімності засновник великої швейної компанії. «Ніка Текст Плюс», за його словами, впевнено прямує від малого цехового виробництва до великого гравця на ринку. «Для нас добре, коли бізнес переходить на роботу «в білу». Так нам легше конкурувати на рівних умовах», – каже підприємець.
Як Богдана Сидоренко побудувала бізнес на держконтрактах?
«Особливий вид задоволення»
Богдана Сидоренко – ветеранка війни з Росією. У 2014 році, коли їй було 18 років, вона пройшла пришвидшену медпідготовку і долучилась до добровольчого батальйону «Айдар» як бойова медикиня. Під час служби їй не сподобалася видана військова форма, і тоді Сидоренко вперше замислилася про власне виробництво. «Мені хотілось виготовляти якісну форму для військових, моїх побратимів, робити те, чим я зможу пишатися», – говорить підприємниця.
Після повернення з АТО Богдана із сестрою Ренатою працювали юристками у швейній фірмі. Після 5-денного навчання з держзакупівель від Мінекономіки сестри запропонували своєму керівництву взяти участь у тендері Одеської залізниці. І хоча в тому тендері фірма не перемогла, цей досвід допоміг краще зрозуміти внутрішні процеси, каже Сидоренко. На гроші, позичені у батьків та друзів, вона відкрила швейний цех у Ямполі.
«Новачкам дуже складно починати бізнес із державою, часто вимогою тендерів є наявність попереднього аналогічного досвіду», – розповідає Богдана. За перший рік її компанія отримала всього чотири замовлення. Перший клієнт – замовлення на сорочки для судової охорони. Під час підписання контракту він сказав, що «Ніка Текст Плюс» не зможе виконати його вчасно, і попередив про штрафні санкції, згадує Сидоренко. Контракт компанія виконала вчасно.
Щоб знаходити клієнтів, сестри щоденно моніторили тендерні закупівлі на Prozorro і подавали свої пропозиції. Тільки 20–25% заповнених заявок закінчувалися перемогою.