Катіони кальцію, магнію, натрію, заліза та калію у воді обприскувача зв’язуються з молекулами гербіцидів, наприклад, гліфосату, що відчутно знижує їхню ефективність. Що допоможе виправити ситуацію? Як це робиться у Канаді.
— Я сподіваюся, що непогано знаюся на агрономії, — каже Клінт Юрке, директор з агрономії Канадської ради по канолі та фермер з Ллойдмінстера, Саскачеван. — Я сам займаюся польовими дослідженнями, стежу за цінами, встановлюю цілі. Але чи перевіряв я раніше воду, яку використовую в обприскувачі? Ні, бо гербіциди робили свою справу. Однак після розмови з колегою я все ж таки взяв зразок з місцевого муніципального колодязю, звідки беру воду для приготування розчину гербіцидів, і відправив до лабораторії. Виявилося, що вода перенасичена катіонами.
Чому це важливо? Тестування води для обприскування може мати ключове значення для підтримки ефективності гліфосату, глюфосинату, а також інших агрохімічних речовин, зокрема 2,4-Д. Катіони, за якими потрібно стежити у воді обприскувача, включають кальцій, магній та натрій, а також залізо й калій. Ці позитивно заряджені іони пов’язуються із негативно зарядженими молекулами гербіцидів, що робить молекули майже безпомічними для боротьби з бур’янами. Що більше катіонів, то більше молекул гербіциду втрачається.
У жорсткій воді — високий уміст катіонів кальцію та магнію. Електропровідність води є загальним показником вмісту солей, у тому числі катіону натрію. Мартін Карр, менеджер з агрономії у компанії WinField United, яка пропонує послуги тестування води, пояснює: «Візьмемо, наприклад, кальцій і гліфосат. Кальцій має заряд плюс два, а гліфосат — мінус один заряд. Таким чином, кожен катіон кальцію в жорсткій воді може зв’язуватися з двома молекулами гліфосату. Це створює нову молекулу під назвою гліфосат кальцію. Гліфосат кальцію – це, по суті, камінь. Рослини не можуть його проковтнути. Рослини не можуть їсти каміння».
Випробування води, проведене Юрком, показало загальну провідність 2246 мікросименсів на сантиметр (мкСм/см) та жорсткість 778 міліграмів на літр еквівалента карбонату кальцію. Обидва результати високі. Вода з провідністю понад 500 мксм/см може почати впливати на дію гербіциду. Якщо провідність нижче 500 мксм/см, вода, ймовірно, придатна для обприскування.
Що стосується жорсткості, Карр каже, що «як тільки-но ви потрапляєте до цього діапазону, від 150 до 300 частин на мільйон (частин на мільйон), саме тоді ми починаємо бачити зв’язок із пестицидами. Чим більший у вас показник жорсткості, тим гірший результат».
«Якість води з колядязю(з погляду приготування робочого розчину гербіцидів) варіюється. Навесні вона досить добра, особливо якщо забір відбувається з хорошим фільтром, а труба насоса не ковзає дном, збовтуючи катіономісткий мул, — продовжує Карр. — Після випаровування за спекотного літа катіони в колодязній воді більш концентровані. Найкращі та найгірші результати випробувань води, які я бачив, були отримані саме із земляних колодязів».
Високі дози гербіцидів, наприклад, гліфосату, нівелюють високий вміст катіонів, навіть якщо половина молекул пов’язана, але підвищення дози не є хорошим рішенням щодо стійкості, додає експерт.
Він хотів би, щоб фермери зосередилися на бакових сумішах з декількома способами дії та звернули увагу на загальну рекомендацію щодо очищення води — сульфат амонію.
Сульфат амонію розчиняється у воді з утворенням амонію та сульфату. Негативно заряджені сульфат-іони зв’язуються з катіонами, тому вони не можуть взаємодіяти з молекулами гербіцидів. Позитивно заряджені іони амонію зв’язуються з гліфосатом, утворюючи амоній-гліфосат, ефективний гербіцид.
«Рослини поглинають його, «думаючи», що отримують дозу амонію, тому контроль не знижується», — говорить Карр.
Однак є виняток для 2,4-Д амінної солі – сульфат амонію не працює з цією речовиною, тому рекомендується неіоногенна поверхнево-активна речовина з розрахунку один літр ПАР на 1000 літрів води.
За проведення обприскування в запилених умовах дозу сульфату амонію підвищують, оскільки пил на поверхні листя містить катіони, які можуть зв’язувати молекули гліфосату до того, як вони потраплять в листок. «Часто відразу за обприскувачем, який піднімає багато пилу, ви знайдете життєздатні бур’яни», — зазначив експерт.
Слід дотримуватись порядку змішування під час додавання кондиціонера для обробки води в обприскувачі. Кондиціонер починає працювати першим, щоб зв’язати катіони. Далі йде гербіцид.
Вважається, що додавання сульфату амонію краще, ніж інші практики, так як фермери для зниження впливу води з високим вмістом катіонів використовують менші обсяги води, сечовину, аміачну селітру та підкислювачі.
«Менший обсяг води дійсно знижує вплив катіонів води на молекул гліфосату, але я не рекомендую цей спосіб, – каже Карр. — Часи розпилення чистого гліфосату, ймовірно, минули, і стійкість бур’янів до гліфосату стає проблемою, що наростає. Скорочення обсягу води більше не вважається прийнятним для партнерів по бакових сумішах, тому що за менших обсягів води бакова суміш менш ефективна.
Аміачна селітра сечовини (КАС) постачає амоній, який може зв’язуватися з гліфосатом для підтримки продуктивності, але не містить сульфату, який зв’язується з катіонами.
Підкислювачі зниження рН води нейтралізують гербіцидний заряд, знижуючи ймовірність їхнього зв’язування з катіонами, але це є ризиком. Деякі гербіциди, які зазвичай змішуються з гліфосатом, можуть випадати з розчину і засмічувати обприскувач, якщо pH стає занадто низьким».
Насамкінець фахівець зазначив, що катіони – не єдина проблема якості води для обприскування. Мул та органічні речовини можуть дезактивувати такі активні речовини як дикват, паракват, гліфосат, дикамба та бромоксиніл.
Джей Уеттер, www.manitobacooperator.ca (переклад та редагування О. Єрмоленко, [email protected])
Джерело: propozitsiya.com
