Війна похитнула, але не повалила ДТЕК. Як змінюється найбільший енергохолдинг країни і який у нього запас міцності
Forbes Ukraine випустив новий номер журналу. Придбати його з безкоштовною доставкою можна за цим посиланням. У журналі: перший список найкращих роботодавців для ветеранів, список перспективних молодих українців «30 до 30», 40 компаній, які вийшли на іноземні ринки під час війни, історії Марії Берлінської, Всеволода Кожемяки та загалом майже два десятки текстів.
У грудні 2021-го гендиректор ДТЕК Максим Тімченко, 48, протягом двох годин у прямому ефірі корпоративного YouTube‐каналу презентував стратегію розвитку групи до 2030 року. Основна ідея – за наступні 10 років енергохолдинг має перетворитися з компанії, що виробляє електроенергію з «брудного» вугілля, на зелену – зі ставкою на вітрові та сонячні електростанції.
«Ми готові продати наші вугільні станції та шахти», – зазначав Тімченко в інтерв’ю ЕП у червні 2021-го. Для компанії, бізнес якої на 40% залежить від вугільної генерації, такі плани мали досить революційний вигляд. «Озеленення» холдингу ДТЕК оцінював від $2 млрд. Такі інвестиції мали потроїти зелені потужності компанії – до 3 ГВт, що становитиме близько третини від виробітку всіх електростанцій ДТЕК.
На додачу до «озеленення» стратегія передбачала цифровізацію процесів до 2025+ року і роботизацію виробництва, зокрема за допомогою рішень на базі штучного інтелекту.
Прагнення бути сучасною та інноваційною компанією підкріпили переїздом до нового офісу. За кілька тижнів до вторгнення ДТЕК перебрався з хмарочоса 101 Tower, який кияни прозвали «вежею зла» (лого бізнес‐центру нагадувало «Око Саурона»), до інноваційного парку UNIT.City.
«Сюди переносять офіси компанії, які прагнуть змін», – казав Тімченко репортерові Forbes у лютому 2022‐го під час тригодинного інтерв’ю. Тоді він детально розповів, як трансформується ДТЕК. Публікації статті про нову стратегію енергохолдингу Ахметова завадило російське вторгнення.
Чи змогла велика війна і буквально 10 000 російських ударів змінити плани найбільшої приватної енергокомпанії країни? Коротка відповідь – ні, але самому ДТЕК довелося радикально змінитися, щоб мати шанс вижити.
Один за сімох, сім за одного
У липні 2023 року ДТЕК – це сім фінансово відокремлених холдингів, які мають власний менеджмент і наглядові ради. Децентралізація – частина стратегії, яку велика війна не загальмувала, а прискорила. «Плануємо її поглиблювати», – розповідає Максим Тімченко.
Наразі триває етап трансформації під назвою «Осередок», який передбачає перетворення зареєстрованої в Нідерландах материнської DTEK B.V. з керівної компанії на корпоративний центр. «Повноваження центру обмежуватимуться присутністю в наглядових радах, без втручання в оперативне управління бізнесами», – пояснює Тімченко.
Бізнеси ДТЕК
Роль самого Тімченка в новій структурі – комунікація з західною аудиторією та ухвалення стратегічних рішень через наглядові ради. При цьому DTEK B.V. формуватиме стратегію та політику для кожної компанії, а також надаватиме право користуватися брендом. За це кожен із бізнесів виплачуватиме корпоративному центру роялті.
«Децентралізація, яку розпочали у 2021‐му, має прискорити прийняття рішень на місцях», – каже виконавчий директор ДТЕК Дмитро Сахарук, 43. Він це називає критично важливим для утримання керованості в рік великої війни.
Які результати холдингу в перший рік великої війни? З 2021 року ДТЕК не публікує і не розкриває консолідовані результати групи. Останній опублікований звіт – за 2020 рік. Проте є результати окремих компаній, які випускали єврооблігації: «ДТЕК Енерго», «ДТЕК Нафтогаз» та ДТЕК ВДЕ. Виторг ДТЕК у 2022-му зріс пропорційно інфляції – на 30%, каже Сахарук. «Торік група закінчила з прибутком, хоч і значно меншим, ніж планувалося до війни», – додає він.
Підґрунтя стійкості ДТЕК у воєнний рік – рекордні ціни на газ, які дозволили «ДТЕК Нафтогазу» отримати у 2022‐му 12,7 млрд грн чистого прибутку за виторгу 38,8 млрд грн.
Кризу подолано?
Схоже, найбільші проблеми чекають на ДТЕК у найближчі чотири роки. Окрім воєнних ризиків і необхідності відновлювати активи, пошкоджені росіянами, на холдинг тиснуть борги. У 2024–2027 роках ДТЕК має сплатити майже $2 млрд за зовнішніми зобов’язаннями, левова частка яких припадає на хронічно збиткову «ДТЕК Енерго». Саме ця компанія відповідає за видобуток вугілля та генерацію електроенергії на теплових електростанціях, що їх протягом зими знищували ракети РФ.
Стартап з амбіціями
У квітні 2001‐го компанія «Укрспецюст», яка тоді реалізовувала судовий конфіскат, продала за 208 млн грн ($40 млн) маловідомій компанії «Техремпоставка» три з пʼяти електростанцій державної «Донбасенерго».
Формальною причиною продажів Зуївської, Курахівської та Луганської ТЕС стало їхнє банкрутство. Пізніше гендиректор «Донбасенерго» Ігор Смирнов говорив, що реальна вартість станцій – 1,1 млрд грн. Згодом ці ТЕС було передано новоствореній компанії «Східенерго», яка разом із «Павлоградвугілля» у 2005‐му стала основою щойно створеного енергетичного холдингу ДТЕК. Керівна компанія СКМ Ріната Ахметова тоді формувала галузеві холдинги.
Після угоди, що спричинила скандал, уряд заборонив продавати державні енергоактиви за процедурою банкрутства, а керівника «Укрспецюст» було звільнено. Через угоду втратив гроші Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР), який на рубежі 1990‐х і нульових років видав «Донбасенерго» довгостроковий кредит на $113 млн. Банк розраховував, що повертати кредит буде компанія, виторг якої генерують п’ять, а не дві електростанції.
Найбільші активи ДТЕК на неконтрольованій території
Сподівання ЄБРР, що відчуження активів «Донбасенерго» буде оскаржено, не виправдалися. «Павлоградвугілля» – найбільше в країні вугільне об’єднання з 10 шахт, і дісталось воно ДТЕК у більш ринковий спосіб. У процесі приватизаційних торгів за актив у 2004 році із компанією «Іспат Вугілля», за якою стояв металургійний магнат Лакшмі Міттал, ціна зросла у 1,5 раза, більш як до $200 млн. «Високий цінник насторожував, – пригадує Тімченко. – Проте під час гарячих дебатів було ухвалено рішення, що вертикальна інтеграція дуже важлива для нашого енергетичного бізнесу».
Основні споживачі продукції «Павлоградвугілля» – генерувальні компанії «Західенерго» та «Дніпроенерго». У наступні роки ДТЕК приватизував і ці компанії. А також «Київенерго», «Крименерго», «Дніпрообленерго» та «Донецькобленерго». Крім того, у 2011‐му ДТЕК отримав у концесію на 49 років великі вугледобувні підприємства «Ровенькиантрацит» та «Свердловантрацит».
2013 рік – пік розквіту енергетичного бізнесу Ахметова. Виторг ДТЕК – $11 млрд, на його частку припадає понад 50% українського видобутку вугілля та майже 40% розподілу електроенергії. Частка в генерації електроенергії досягла 30%. Нацкомісія з регулювання енергетики навіть збільшила максимальну частку генерації для приватних компаній з 25% до 33%.
Ставка на вертикальну інтеграцію перевершила очікування. Маржу ДТЕК генерувало виробництво електроенергії з вугілля. Наприклад, собівартість тонни вугілля «Павлоградвугілля» – $60/т. «Така собівартість дозволяла отримувати надприбутки, попри зарегульованість українського ринку електроенергетики», – каже інвестиційний аналітик Іван Угляниця.
Агресивне зростання потребувало значних коштів. Попри те, що протягом 2010–2013 років ДТЕК мав щорічний прибуток у $400–700 млн, за цей час компанія залучила майже $3 млрд на зовнішніх ринках.
Проблеми юрисдикції
На 2014 рік, за даними ДТЕК, понад 90% портфеля компанії становили кредити у доларах та євро. При цьому 94% доходу вона отримувала в гривні – левову частку з продажу електроенергії, ціну на яку встановлювала держава. «Перший етап війни, економічний спад, триразова девальвація гривні розірвали економіку ДТЕК», – каже Угляниця. Все це відбувалося на тлі втрати активів на окупованих територіях, збитки від якої ДТЕК оцінив у $400+ млн.
У 2015‐му через девальвацію виторг упав майже вдвічі – до $4,3 млрд, а збитки зросли до $1,7 млрд, при цьому чистий борг ДТЕК наближався до $3 млрд. Холдинг опинився на межі банкрутства, а під урядовими стінами, як у 1990‐ті, знову загупали каски шахтарів, які вимагали підвищення тарифу на електроенергію.
Наступного року «ДТЕК Енерго» оголосив дефолт та розпочав перемовини з кредиторами про реструктуризацію боргу. Рятувальним колом для ДТЕК став «Роттердам+» – словосполучення, знайоме всім, хто цікавиться економікою або антикорупційними розслідуваннями.
Ідея закласти в ціну електроенергії вартість вугілля на міжнародній біржі в порту Роттердам разом із вартістю його доставки звучала шляхетно: необхідно, мовляв, забезпечити енергетичну незалежність від агресора. ДТЕК палко підтримав титульного автора формули, вихідця з корпорації Roshen Дмитра Вовка, який очолював комісію, що відповідає за регулювання тарифів.
Споживачі були іншої думки. Після запровадження формули тариф для бізнесу зріс на 25% і продовжував підвищуватися далі. Вже у 2016-му виторг ДТЕК збільшився з $4,3 до $5 млрд, а збитки скоротилися майже в сім разів, до $260 млн. За оцінкою інвесткомпанії Concorde Capital, за чотири роки ДТЕК заробив на «Роттердам+» $1 млрд.
Скільки заробляє ДТЕК
3 недоліків – проблеми з правоохоронцями. 3 2017-го САП чотири рази приймала рішення про закриття справи та чотири рази поновлювала розслідування. У жовтні 2022-го НАБУ оголосило підозри 15 особам, серед яких члени НКРЕКП, а також два топменеджери ДТЕК, у змові, внаслідок якої теплогенерувальні компанії отримали надприбутки.
«Після скасування формули у 2019-му у ДТЕК знов усе посипалось», – каже Угляниця. Запуск оптового ринку електроенергії, на якому першу скрипку за визначенням мала грати найбільша енергокомпанія країни, не допоміг із фінансовими проблемами ДТЕК. Але після перемоги на виборах Володимира Зеленського додалися нові.
Намагаючись обмежити апетити ДТЕК, уряд Олексія Гончарука дозволив імпорт електроенергії з Росії та Білорусі. Дію «телі» на ціну електрики (прайс-кепи), що підриває зазіхання ДТЕК на прибутковість, продовжили на чотири роки. До цього додалося падіння попиту через зниження промвиробництва і теплу зиму. Порівняно з літом 2019 року електрика з ахметовських теплоелектростанцій подешевшала до весни 2020-го на 20%.
У 2020-му ДТЕК отримав майже 14 млрд грн збитку (близько $500 млн), а виторг упав на 16%, до 116 млрд грн. У травні наступного року компанія домоглася реструктуризації кредитів на $2 млрд, погодивши із кредиторами такий графік виплат: у 2024-му потрібно погасити $300 млн боргу ДТЕК ВДЕ, у 2026-му – $425 млн боргу «ДТЕК Нафтогазу» та у 2027-му – $1,22 млрд «ДТЕК Енерго».
Серед цих компаній лише «ДТЕК Нафтогаз» закінчив 2022 рік у плюсі, відзвітувавши про збільшення прибутку на 7%, до 12,7 млрд грн. Чистий збиток «ДТЕК Енерго» становив 5,8 млрд грн, ДТЕК ВДЕ – 15,8 млрд грн. «Левова частка збитку – це знецінення пошкоджених, зруйнованих чи окупованих активів», – каже Сахарук, виконавчий директор ДТЕК.
Утім, керівник аналітичного відділу Concorde Capital Олександр Паращій радить звертати увагу на показник операційного прибутку, який, за його підрахунками, у трьох найбільших компаній холдингу – ДТЕК ВДЕ, «ДТЕК Енерго» та «ДТЕК Нафтогаз» – сягнув понад $1 млрд. Якби не обстріли і боргове навантаження, у ДТЕК усе було б дуже непогано, резюмує Паращій.
Втрати війни
У перші тижні вторгнення ДТЕК втратив Луганську та Запорізьку ТЕС, а також половину зеленої генерації – 500 МВт вітрових електростанцій на півдні. За 18 місяців війни, за даними ДТЕК, Росія завдала 10 000 ударів по активах компанії та знищила 40% генерувальних потужностей. «3 вересня 2022-го Росія обстріляла всі електростанції ДТЕК, – каже Сахарук. – Деякі з ракет влучили в енергоблоки».
Півтора року війни ДТЕК
ДТЕК оцінює свою потребу на відновлення енерго-інфраструктури у 8,5 млрд грн. Холдинг, за словами Сахарука, не збирається покривати збитки «ДТЕК Енерго» коштом інших бізнесів, оскільки «кожен з бізнесів ДТЕК бореться за свої інтереси».
Влітку компанія розраховувала залучити більшу частину коштів на відновлення через державну програму пільгового кредитування для малого та середнього бізнесу «5-7-9». Тімченко запевняє, що має неофіційне погодження від уряду, проте фінансування поки що не отримав. Із цим планом можуть бути проблеми: оцінка фіскальних ризиків від програми «5-7-9» – одна з вимог МВФ для українського уряду.
Без допомоги держави холдингу буде складно. «Державні банки не хочуть кредитувати структури Ахметова через історію з банкрутством «Укртелекому», – каже член наглядової ради однієї з держкомпаній на умовах анонімності. Її стислий зміст такий: Фонд держмайна у 2011-му продав «Укртелеком» за 10,6 млрд грн компанії ЕСУ, пізніше завдяки судовій справі з’ясувалось, що за нею стояли Дмитро Фірташ та Валерій Хорошковський. У 2013-му СКМ викупив компанію ЕСУ.
Угоду профінансували через випуск облігацій, більшість з яких викупили Ощадбанк та Укрексімбанк за 4 млрд грн. Облігації мали бути погашені в березні 2017 року, але цього не сталось, а справа перемістилася в суди. «Ми ведемо перемовини з іншими держбанками», – каже Сахарук.
Іноземні комерційні банки також не поспішають кредитувати компанії в Україні через відсутність у них «воєнної» страховки. Тімченко вбачає одним із особистих пріоритетів залучення коштів від Міжнародних фінансових організацій. Утім, вони теж не поспішають. Під час осінньо-зимового періоду донори передали ДТЕК лише $11 млн, каже Тімченко. Держкомпанія «Укренерго» за цей самий період залучила грантами та кредитами $1 млрд.
«Компанія сприймається як олігархічна, є зрощення з політикою і, як результат, ухиляння від юридичної відповідальності», – каже топменеджер ЄБРР, який має досвід роботи в Україні. – Тому це високі репутаційні ризики і низькі шанси на співпрацю». Наприклад, відносини ЄБРР і ДТЕК, за його словами, зіпсувалися після приватизації, з якої почалась енергетична імперія Ахметова, електростанцій «Донбасенерго» ще у 2001‐му. «Є речі без строку давності», – каже співрозмовник у ЄБРР.
Торік банк видав кредитів на $1,7 млрд. З інтеграцією української енергетики в європейську ДТЕК доведеться конкурувати із європейськими компаніями, які прийдуть в Україну, не лише за споживача, а й за проєкти та доступ до дешевого фінансування, каже партнер консалтингової компанії IMEPOWER Юрій Кубрушко. Чи готовий ДТЕК?
У Тімченка є план: відокремити придбані під час сумнівної приватизації активи вугільної генерації від нових. А перспективні бізнеси (насамперед у сфері відновлюваної енергетики, видобутку нафти та газу) вивести на біржу. Першою на публічне розміщення акцій планується DTEK Renewables, каже Тімченко. Ця компанія хоче до 2030 року побудувати в ЄС 5 ГВт зелених потужностей за $6–6,5 млрд.
Залучення великих іноземних інвесторів у капітал допоможе покращити імідж в очах західних інституцій, а також отримати дешеве фінансування, каже Паращій.
У перші тижні вторгнення ДТЕК втратив Луганську та Запорізьку ТЕС, а також половину зеленої генерації – 500 МВт вітрових електростанцій на півдні. За 18 місяців війни, за даними ДТЕК, Росія завдала 10 000 ударів по активах компанії та знищила 40% генерувальних потужностей. Фото Getty Images
Ясно-прозоро
Окремий напрям – робота із внутрішньою аудиторією. Обличчя нового ДТЕК – YASNO, через яку енергохолдинг продає електрику та газ 3,5 млн клієнтам у Києві, Дніпропетровській та Донецькій областях. У планах ДТЕК розширити присутність YASNO в Україні та вийти на європейські ринки. «Станемо на 100% диджитал‐компанією», – каже СЕО YASNO Сергій Коваленко.
Коваленко став відомим більшості українців минулої зими, коли простою мовою в своїх соцмережах розповідав про ситуацію в енергетиці. «Ми хотіли з Сергія зробити Арестовича в гарному розумінні слова, – напівжартома каже один із топменеджерів ДТЕК. – Щоб він простою мовою пояснював проблеми».
Зусилля, яких енергетики ДТЕК доклали для проходження надскладної зими 2022–2023 року, а також рекламна кампанія «ДТЕК. Повертаємо світло» допомогли збільшити довіру до бренду. За словами Тімченка, впізнаваність бренду ДТЕК у 2022 році зросла на 12 в.п., до 86%, а лояльність – на 18 в.п., до 73%.
Позитивне сприйняття компанії може бути елементом захисту від зазіхань влади, каже один зі співрозмовників у холдингу. На його думку, опоненти двічі подумають, чи атакувати компанію, яка позитивно сприймається суспільством. Тімченко намагається не давати владі приводу для критики і не скупиться на похвалу керівництву галузі. «Сектор енергетики нині найбільш прогресивний за всі роки», – каже він.
Симпатія взаємна. «Минулої зими ДТЕК докладав надзусиль, аби швидко відновлювати подання електрики споживачам, – каже керівник енергетичного комітету Верховної Ради Андрій Герус під час програми Forbes Business Breakfast. – Всі гострі моменти залишились у довоєнному періоді (до 2022‐го Герус був одним із найпомітніших критиків ДТЕК. – Forbes)».
До війни редактор Forbes чув жарт від члена уряду Гончарука, що коли Максим Тімченко приходить у Міністерство енергетики, від нього ховають міністра. CEO ДТЕК не скупився і на публічну критику регуляторів. Чим викликана зміна в риториці?
«ДТЕК нині вразливий, оскільки не має таких політичних важелів, як раніше, – каже Кубрушко. – Ахметов закрив свої медіа, а в парламенті немає партій, які були б орієнтовані на нього».
У вересні 2022‐го ДТЕК поділився половиною експортної потужності (понад 100 МВт) у бік Польщі з новоствореною державною компанією ЕКУ. Досі ніхто не претендував на цей напрям, оскільки експорт відбувався з Добротвірської ТЕС ДТЕК. За словами одного зі співробітників компанії, їм наполегливо радили не воювати з новоствореною компанією.
Хто радив? Він не каже. У серпні минулого року видання ЕП із посиланням на анонімні джерела стверджувало, що ідея створення ЕКУ належить заступникові голови Офісу президента Ростиславу Шурмі. Натомість влада хоч і з затримкою, але пішла на збільшення граничних цін на електрику для бізнесу, головними вигодонабувачами цього є ДТЕК, а також державний «Енергоатом».
«Тема будь‐яких тарифів завжди була джерелом конфлікту, адже жодна влада не хотіла їх підвищувати, хай би як вони застаріли, – каже Андрій Фаворов, котрий у 2010– 2014 роках обіймав посаду комерційного директора ДТЕК. – В українській енергетиці немає клієнтів, а є виборці».
Тімченко запевняє: українці не сприймають ДТЕК як олігархічну структуру. Тепер ДТЕК залишилося переконати в цьому решту світу.
