Серед зернових злаків пшениця озима (Triticum aestivum L.) є однією з головних продовольчих сільськогосподарських культур, яка посідає чільне місце у зерновому балансі як України, так і всього світу. Серед низки чинників, що обмежують потенційну продуктивність сортів, провідна роль належить фітофагам, серед яких велику небезпеку становлять злакові попелиці.
Прямі втрати від пошкодження пшениці озимої попелицями проявляються у зменшенні кількості продуктивних стебел, зерен у колосі та їхньої маси. За щільності популяції попелиць 15–20 особин на стебло втрати урожаю сягають 0,38 т/га. У посушливі роки інтенсивність живлення попелиць зростає. За таких умов і чисельності великої злакової попелиці 10–15 особин на стебло в фазу молочно-воскової стиглості втрати зерна становлять 3–5 %, а за чисельності 20–30 ос./стебло у фазі цвітіння — до 10 %, молочної стиглості — до 18 %. Окрім того, відбуваються зміни в біохімічному складі зерна: зростає вміст моносахаридів — на 0,3–6,7 %, зменшується вміст полісахаридів (крохмалю) на 1,8–5,7 %, втрати білка сягають 3,4– 4,0 %. Встановлено, що злакові попелиці маніпулюють метаболізмом живлення рослин пшениці шляхом зниження концентрації хлорофілу та втручання в гени метаболізму, збільшуючи відносну концентрацію основних амінокислот і відсоток незамінних амінокислот. Крім того, фітофаги є переносниками вірусних хвороб, зокрема вірусу жовтої карликовості ячменю (ВЖКЯ), а втрати зерна через цю хворобу можуть досягати 25–30 %.
Система захисту пшениці озимої від шкідників являє собою інтеграцію різних методів регулювання їхньої чисельності до господарсько невідчутного рівня. Агротехнічні заходи посідають у цій системі одне із провідних місць, основними позитивними якостями якого є велике профілактичне значення, різноманітна дія окремих елементів на середовище мешкання залежно від екологічних особливостей виду, зниження втрат урожаю за підвищення стійкості рослин щодо пошкоджень. Крім того, за застосування агротехнічних методів захисту рослин від шкідників можна зменшити інсектицидне навантаження на одиницю сільськогосподарської площі. Адже інтенсивне застосування пестицидів породжує низку негативних наслідків — забруднює довкілля, знищує корисну ентомофауну, прискорює формування резистентних популяцій, ускладнює технології вирощування культур, призводить до отруєння людей. В умовах економічної та екологічної кризи за розроблення технології вирощування пшениці озимої та елементів її удосконалення великого значення надають вивченню строків сівби та максимальної реалізації біологічного потенціалу сорту. Адже ці прийоми істотно впливають на створення високоврожайних посівів пшениці озимої без застосування додаткових витрат енергії. Строки сівби мають значний вплив на ступінь пошкоджуваності рослин шкідниками. Це обумовлюється багатьма причинами: ступенем збігу найбільш доступної для шкідників фази розвитку рослин з періодом їх найбільшої чисельності та активності; фенологічною фазою культури та в зв’язку з цим зміною характеру пошкодження шкідниками; утворенням у рослин до моменту пошкодження тканин, що перешкоджають проникненню шкідника в рослину і окремі його органи. У зв’язку зі зміною клімату, встановлення оптимального строку сівби пшениці озимої та його впливу на щільність популяції шкідників є особливо актуальним. Серед заходів, спрямованих на збільшення валових зборів зерна, попередники посідають чільне місце. За їх допомогою можна створювати несприятливі умови для розмноження шкідників і сприятливі — для росту й розвитку рослин та розмноження корисних видів членистоногих. За нових умов господарювання постає потреба в уточненні ролі агротехнічних заходів, зокрема попередників та строків сівби, в обмеженні чисельності та шкідливості злакових попелиць на сортах пшениці озимої. Встановлення впливу строків сівби пшениці озимої на чисельність злакових попелиць проводилося на досліді, закладеному в Миронівському інституті пшениці імені В. М. Ремесла НААН для вивчення потенціалу продуктивності перспективних сортів та ліній. Ми досліджували сорти Берегиня миронівська, Господиня миронівська, Горлиця миронівська та Подолянка, які висівалися у ранній (8.09), ранньооптимальний (17.09), оптимальний (25.09) та пізній (5.10) строки. Попередник для пшениці озимої — горох на зерно. Вивчення впливу попередників на чисельність популяції фітофагів здійснювалося на тих самих сортах, що і для визначення оптимальних строків сівби. Вони висівалися після попередників: горох на зерно, кукурудза на силос та ріпак озимий. Строк сівби пшениці озимої — 25 вересня. Обліки чисельності злакових попелиць та заселеності ними сортів пшениці озимої здійснювали у фазі цвітіння за загальноприйнятими методиками фітосанітарних ентомологічних досліджень і спостережень за шкідливими видами.
На основі проведених спостережень видовий склад попелиць був представлений трьома видами: велика злакова (Sitobion avenae F.), черемхово-злакова (Rhopalosiphum padi L.) та ячмінна (Brachycolus noxius Mordv.) попелиці, які належать до ряду рівнокрилі (Homoptera) родини попелиці (Aphidinea). Результатами досліджень встановлено, що домінуючим видом ряду Homoptera була попелиця велика злакова (Sitobion avenae F.). Її частка на посівах пшениці озимої становила 81 % у структурі видового складу попелиць. Слід відмітити, що частки попелиці ячмінної та попелиці черемхово-злакової у структурі видового складу становили 13 та 6 % від загалу відповідно. Отримані в ході досліду дані свідчать, що досліджувані сорти пшениці озимої ранніх строків сівби інтенсивніше заселяються шкідниками порівняно з пізніми строками. Щільність злакових попелиць у фазі цвітіння за раннього строку сівби відмічена на рівні від 7,9 екз./колос за заселеності 47 % рослин (сорт Господиня миронівська) до 9,7 екз./колос за заселеності 40 % рослин (сорт Горлиця миронівська). Найменша щільність фітофага спостерігалася за пізнього строку сівби — 2,4– 5,3 екз./колос (Берегиня миронівська та Господиня миронівська відповідно), за заселеності 11–25 % рослин (Берегиня миронівська та Горлиця миронівська відповідно). Тобто, щільність попелиць на пшениці озимій за пізнього строку сівби зафіксована меншою у 1,5 (сорт Господиня миронівська) — 3,5 разів (сорт Берегиня миронівська) порівняно з раннім строком. Також згідно з нашими даними, пшениця озима більш інтенсивно заселена злаковими попелицями за попередника горох. Так, у фазі цвітіння пшениці озимої щільність попелиць становила 4,5–6,3 екз./колос за заселеності рослин 22–40 %. Попередники кукурудза на силос та ріпак озимий були менш сприятливими для розвитку цього шкідника. Заселеність попелицями рослин досліджуваних сортів пшениці озимої (крім сорту Господиня миронівська), посіяних після кукурудзи на зелений корм становила 15 % за щільності 2,3–5,3 екз./колос. Рослини сорту Господиня миронівська заселялися фітофагом на 20 % за щільності 2,5 екз./колос. Щільність попелиць на пшениці після попередника ріпак озимий перебувала в межах від 3,3 (сорт Горлиця миронівська) до 6,1 екз./колос (сорт Господиня миронівська) за заселеності рослин 13—19,2%. Отже, агротехнічні заходи, такі як строки сівби та попередник опосередковано впливають на чисельність популяції злакових попелиць та заселеність пшениці озимої фітофагами. Ю.Судденко, канд. с.-г. наук, В. Кириленко, д-р. с.-г. наук, О. Гуменюк, канд. с.-г. наук, Миронівський інститут пшениці імені В. М. Ремесла НААН України; О. Стригун, д-р с.-г. наук, Інститут захисту рослин НААН України
Джерело: propozitsiya.com
