Зустріч із доломітовим борошном для багатьох городників відбувається у той момент, коли рослини на грядках починають поводитися неочікувано: кволий ріст, пожовтіння листя, низька врожайність. Як правило, звучить порада "додати доломітку". Однак навіть таке, здавалося б, природне рішення, не забезпечує гарантованого успіху. Правильне використання цього добрива потребує вдумливого підходу — і тут важливо розібратися, для кого і як саме воно корисне, інформує Ukr.Media.
Що таке доломітове борошно і навіщо воно потрібне
Доломітове борошно — це дрібно мелена осадова порода, у складі якої переважають сполуки кальцію та магнію. Часто у ньому присутні й мікроелементи — фосфор, залізо, цинк, марганець, кобальт, але їхній вміст невеликий, тож основна користь добрива — у кальції (підтримує міцність тканин, стійкість до хвороб, формування плодів) та магнії (основа хлорофілу і фотосинтезу).
Доломітове борошно використовують переважно для пониження кислотності ґрунту, коли він “закис”, а також для підживлення магнієм та кальцієм. Кислий ґрунт — часта причина проблем на ділянках, і не всі рослини здатні нормально розвиватися в таких умовах.
Як визначити, чи потрібне розкислення ґрунту
Перш ніж застосовувати борошно, бажано зрозуміти, чи дійсно ґрунту потрібне розкислення. Найпростіше — зробити pH-тест за допомогою смужок-індикаторів, які можна придбати в аптеці або магазині для садівників: враховуйте інструкцію, порівняйте колір смужки за таблицею. На кислих ґрунтах pH буває 4-5, на нейтральних — близько 6,5, а лужний має показник понад 7.
Якщо сумніваєтеся, проконсультуйтеся у місцевих агрономів або замовте лабораторний аналіз — це допоможе уникнути помилок і зайвих витрат.
Декілька простих ознак, які можуть підказати про закислення ґрунту: рясне зростання щавлю, моху та хвоща, а також якщо гортензії цвітуть блакитним — їм комфортна саме висока кислотність.
Яким культурам доломітове борошно допомагає, а яким — навпаки
Є культури, які отримують користь від додавання доломітового борошна. Це — більшість овочевих та ягідних рослин помірного клімату: томати, огірки, буряк, морква, капуста, часник, ріпа, бобові, полуниця, смородина, вишня, слива, абрикос, черешня, яблуня, а також виноград, у деяких випадках — газонні трави. Для них розкислення ґрунту і додатковий кальцій із магнієм підтримують розвиток та родючість.
Нейтральне або обережне ставлення до такого підживлення слід мати при вирощуванні картоплі (при надлишку лугу зростає ризик розвитку парші), дині, гарбуза, перцю, груші та деяких хвойних рослин.
У той же час існують рослини, яким доломітове борошно не тільки не потрібне, а й шкідливе. Всі лохинові (лохина, журавлина, брусниця), а також рододендрони, азалії, щавель, аґрус, верес, хвойні культури погано реагують на втрату кислотності в ґрунті, для них лужне середовище блокує засвоєння важливих елементів. Для шовковиці та малини теж краще уникати такого підживлення.
Якість і види доломітового борошна
Доломітове борошно буває різного ступеня помелу. Чим дрібніший помел, тим швидше воно вступає в реакцію з ґрунтом, і тим швидше корисні речовини стають доступними для рослин. На упаковці зазвичай вказують вміст CaCO₃ і MgCO₃: чим він вищий, тим цінніше добриво.
Дозування і способи внесення
Кількість досипаного доломітового борошна залежить від початкової кислотності та типу ґрунту. Якщо pH нижчий за 5,5, орієнтовна рекомендація така:
- суглинки (важкі ґрунти) — 400-600 г на 1 м²;
- супіски (легкі ґрунти) — 300-400 г на 1 м².
Якщо ґрунт середньокислий (pH 5,5-6) — дозу можна зменшити на 20-30%. На нейтральних або слаболужних ґрунтах доломітку не використовують, інакше можна пошкодити структуру ґрунту та викликати дефіцит заліза та інших мікроелементів у рослин.
Оптимальний спосіб — рівномірно розсипати добриво по поверхні ділянки восени перед перекопуванням (на 15-20 см), щоб до весни воно вступило в реакцію з ґрунтом. У крайньому разі допускається весняне внесення за декілька тижнів до посадки — аби реакція завершилася до появи рослин.
У лунки краще не додавати великими дозами, це може призвести до опіків коренів.
Взаємодія з іншими добривами
Доломітове борошно не поєднують із аміачною селітрою і азотними добривами — інакше частина азоту просто випарується. Не слід змішувати з фосфатними добривами (суперфосфатом), бо фосфор може стати важкодоступним для рослин. Органіку (гній, компост) краще вносити окремо — інтервал має бути не менше 1-2 тижнів. Так ви підтримаєте природну мікрофлору ґрунту і уникнете втрат поживних речовин.
Порівняння з іншими вапнувачами
Доломітове борошно — м'який, повільно діючий варіант розкислення, який постачає не тільки кальцій, а й магній, що особливо важливо для овочевих та плодово-ягідних культур. У порівнянні, наприклад, із вапном (гашеним чи негашеним), воно діє м'якше, рідше викликає "перелужнення" ґрунту, але ефект проявляється поступово, а не миттєво. Крейда містить тільки кальцій, а зола — ще й калій, але вміст магнію там незначний. Вибір матеріалу залежить від складу ґрунту і потреб рослин.
Механізм дії та ризики
Доломіт реагує із кислотами ґрунту, “гасить” їх, піднімаючи pH до більш комфортного для культурних рослин рівня. Одночасно кальцій зміцнює клітинні стінки, підвищує стійкість до грибкових інфекцій. Магній — підтримує вироблення хлорофілу, що важливо для зеленої маси і плодоношення. Є й інші поживні елементи, але їхнє значення другорядне.
Надлишкове внесення небезпечне для всіх культур: може порушити співвідношення мінералів у ґрунті, знизити доступність заліза, марганцю, цинку, спровокувати хлороз, і врешті — ослабити рослини. Тому важливо дотримуватися рекомендованих дозувань і не шкодувати часу на перевірку pH ґрунту.
Висновок
Доломітове борошно — корисний і безпечний помічник, коли його застосовують обдумано і з розумінням особливостей ґрунту й рослин. Його м'яка дія дозволяє поступово налагодити баланс поживних речовин, зміцнити рослини й отримати щедрий врожай.
Турбота про ґрунт — це не короткий проєкт, а постійний діалог. Доломітове борошно може стати у цьому надійним союзником, варто лише навчитися чути потреби своєї землі.
Джерело: ukr.media
