Поліпропіленові труби все частіше застосовуються в багатоповерхових будинках і котеджах через їхню невисоку вартість і загальнодоступність. Ці труби мають більш привабливий вигляд, ніж металеві, і менш кидаються в очі. Але чи можливо використовувати пластик для опалювальної системи?
У таких труб є певні недоліки. Ознайомтеся з ними завчасно, щоб уникнути помилки в подальшому.
1. Труби з поліпропілену під впливом підвищеної температури можуть розширюватися, набуваючи хвилястої форми. Під час встановлення труб під штукатурку ці вигини не видно, але на відкритих ділянках вони дуже помітні.
Спочатку ви матимете рівні труби, а згодом вони стануть хвилеподібними. Ви зауважите, що таке подовження не вплине на функціональність, і будете праві. Але зовнішній вигляд погіршується.
Одним із шляхів вирішення цієї проблеми є використання труб, укріплених скловолокном або алюмінієм. Вони мають у 3-5 разів менший коефіцієнт теплового розширення. Хвилі на них майже не розрізняються.
Також застосування компенсаційних колін і правильне розміщення ковзних і фіксованих опор частково розв’язує цю проблему.
2. Існують з’єднувальні елементи з металевою вставкою. Два матеріали розширюються по-різному. У місцях з’єднання з часом може з’явитися протікання.
3. Робочий тиск труби PN25 — 25 атмосфер, а найбільша температура 95 градусів. Однак на практиці виникають труднощі. Зі збільшенням температури робочий тиск, який труба здатна витримати, зменшується. Наприклад, за температури 70°C ця ж труба PN25 буде розрахована вже приблизно на 10 бар, а за 95°C — лише на 5 бар.
Варто пам’ятати, що часто трапляються непередбачувані ситуації, за яких показники можуть бути вищими за норму. Ще одна небезпека — гідравлічні удари. При швидкому наповненні тиск може досягати 30 атмосфер, що перевищує норму для таких труб.
Тому для стояків централізованого опалення в багатоповерхових будинках використовувати поліпропілен вкрай не рекомендується.
4. Звичайний поліпропілен пропускає через свої стінки молекули кисню з повітря безпосередньо в теплоносій. Кисень у воді викликає інтенсивну корозію сталевих і чавунних елементів системи. Іржа, оксиди у вигляді "бруду" та "мулистої маси" циркулюють по системі, засмічують труби, теплообмінники котлів, клапани, що призводить до виходу системи з ладу.
Яким чином з цим боротися? Необхідно використовувати труби з киснезахисним шаром.
Далі розглянемо не стільки вади самих труб, скільки проблеми, які іноді виникають під час їх застосування
1. Труби продаються шматками по 2-4 метри. У будь-якому випадку, їх потрібно з’єднувати, через що виникає велика кількість стиків. Якщо це велика кімната, то таких поворотів і кутів буде багато.
Слід зазначити, що з’єднання поліпропілену методом дифузійного зварювання (паяння) утворює монолітний, нероз’ємний стик, який за міцністю майже не поступається цілісній трубі. Однак це лише в теорії.
Говорять, це не є проблемою, якщо монтаж виконує кваліфікований спеціаліст. Проте будь-який майстер, навіть досвідчений, може допустити помилку. Тому вам варто про це знати й враховувати такий ризик.
2. Під час зварювання труб може відбутися звуження внутрішнього діаметра. В результаті цього погіршується потік води й функціонування системи загалом.
Хоча цей недолік також пов’язаний з некваліфікованим монтажем, а не з самими трубами.
Випадок із життя
Був випадок, коли знайомий майстер замінював у приватному будинку звичайні поліпропіленові труби на сталеві. Зрізав поліпропілен і побачив усередині пластикових труб бруд. Пам’ятаю, він сказав, що це через кисень у воді.
Кисень міг потрапити в теплоносій під час додавання в систему нової води, а також крізь стінки пластикових труб (з атмосфери). Через це створюються умови для корозії металевих елементів системи: розширювальних баків, радіаторів.
Відбувалося окиснення металу, і як результат — труби забилися, а система опалення вийшла з ладу. Саме тому потрібно знати про дифузію кисню в полімерних трубах.
Якщо і використовувати поліпропілен для опалення, то лише з киснезахисним бар’єром. Тобто поліпропіленові труби з алюмінієвим армуванням.
Поділитися