У вересні компанія Олександра Яковенко TAF Drones відвантажила замовникам рекордну місячну партію в 6000 FPV‑дронів, але українська армія потребує більше. Як він планує задовольнити попит на понад сотні тисяч дронів щомісяця?
На початку липня на одному з найбільших в Україні приватних підприємств із виробництва дронів стався вибух. Цех, у якому збирали до 2000 FPV‑дронів на місяць, було зруйновано. Це виробництво з початку 2023 року розвивав одеський підприємець Олександр Яковенко, 33.
На місці злочину були сліди вибухівки, проте виконавців і замовників злочину досі не знайдено. Диверсія не зупинила, а тільки прискорила підприємця – у вересні його компанія TAF Drones відвантажила замовникам рекордну місячну партію в 6000 FPV‑дронів. В листопаді — понад 10 000. За його оцінкою, нині він займає 4% українського ринку виробництва FPV у грошовому вимірі.
Українська армія щомісяця потребує понад сотні тисяч дронів для розвідки та знищення сил ворога. Яковенко знає, як задовольнити цей попит.
Game changers
27 липня міністр цифрової трансформації і віцепремʼєр Михайло Федоров опублікував у Telegram відео, на якому український ударний FPV‑дрон вартістю кілька сотень доларів знищує російську систему залпового вогню ТОС‑1А «Солнцепьок» за $15 млн. «Знищеної техніки окупантів буде більше. Армія дронів продовжує зростати», – написав у Telegram Федоров.
FPV – технологія, яка у мирному житті набула поширення під час змагань гоночних дронів, на війні – технологічний хіт і один із найдешевших та найдієвіших способів знищення російських окупантів. Серед основних переваг – висока ефективність влучання на дистанції до 10 км, адже оператор може переслідувати рухомі цілі і оминати перешкоди.
Через високу швидкість – інколи понад 200 км – FPV важко виявити і перехопити. В середньому, за даними Мінцифри, кожен третій дрон влучає в ціль. «По суті, це такий аналог міномета, тільки точніший і ефективніший», – говорить один із провідних інженерів проєкту «Армія дронів» Олександр.
У перший тиждень жовтня українські безпілотники уразили рекордну кількість сил ворога – 428 одиниць російської техніки біля Авдіївки. «У росіян – мінус 101 гармата, 88 броньованих машин, 75 танків та купа іншого обладнання», – написав Федоров. «Ніколи до війни в Україні така хобійна техніка не використовувалася настільки масово», – каже екскерівниця проєкту «Армія дронів» Мінцифри Катерина Черногоренко, 37, з жовтня вона заступниця міністра оборони.
Черногоренко на початку вторгнення виступила ідеологом масштабування FPV в армії. «Щоб отримати точність ураження 30–40%, артилерія потребувала великої кількості снарядів, яких не було. Почали дивитися на нестандартні, асиметричні рішення», – каже вона. Перші FPV зʼявилися в армії завдяки мобілізованим, які користувалися технікою в мирному житті: у кінематографі, рекламній індустрії тощо.
У липні 2022 року Мінцифри оголосило перший збір на «Армію дронів» через фандрейзингову платформу UNITED24, закупівлю здійснює Держспецзвʼязок. «Ми підтримали кілька ініціатив, які на той час були напівпартизанськими, – каже Черногоренко. – Зрозуміли, що цю культуру потрібно підтримувати системно, вирішили контрактувати».
У вересні перші зразки FPV допустили до експлуатації ЗСУ. Приблизно у той самий час Яковенко, який доправляв на фронт бронежилети власного виробництва, вперше побачив, як працюють FPV на лінії зіткнення. Побачене вразило і докорінно змінило волонтерство Яковенка.
На початку липня на одному з найбільших в Україні приватних підприємств із виробництва дронів стався вибух. Цех, у якому збирали до 2000 FPV‑дронів на місяць, було зруйновано. Це виробництво з початку 2023 року розвивав одеський підприємець Олександр Яковенко, 33.
Розлючені одесити
«Спочатку я не розглядав виробництво дронів як бізнес, каже Яковенко. – Мотивація допомагати ЗСУ була – захистити основний бізнес». В Одесі Яковенко відомий як засновник логістичної групи EnlivUA, що займається експедируванням вантажів і контейнерними перевезеннями, трейдингом нафтопродуктів, також він співзасновник кількох імпакт‐проєктів та мережі кавʼярень. У жовтні 2020‐го балотувався, але не пройшов у депутати місцевої ради Одеси.
Як бізнесмен він не суперпублічний, говорить директор освітніх програм Superhumans Олександр Славський, котрий товаришує з Яковенком багато років. «Чіткий, системний і послідовний. Купу чого робить для допомоги», – додає співвласник групи ТІС Андрій Ставніцер.
У перші тижні вторгнення Яковенко організував в Одесі виробництво бронежилетів із броньованої сталі, яку доправляли з Фінляндії. «Зробили 5000 бронежилетів і роздали безкоштовно», – каже Яковенко. Вантажівки групи також працювали на потреби оборони.«Він створив логістичний тил для ТрО в перші дні вторгнення, – пригадує Славський. – Збирав через спільний чат запити від підрозділів ТрО і разом з іншими бізнесменами їх виконував».
Пізніше Яковенко постачав дрони до підрозділу, в якому служив Славський. Волонтерська особливість Яковенка, за словами виконавчої директорки Одеського бізнес‑клубу Олени Матвєєвої, в тому, що він не лише збирає донати, а й багато витрачає власних коштів – наприклад, розпродав власний автопарк.
Щоб закрити одне замовлення одеського фонду «Корпорація монстрів» на $120 000, Яковенко продав свої Tesla і мотоцикл. «Потім ще продав «Рейдж» (Range Rover. – Forbes) за $60 000 і купив міномети для Залужного», – каже Яковенко. «Він дуже швидко приймає рішення і, здається, з ранку до вечора цим живе, – каже засновник Neatpeak Group Артем Бородатюк, 38. – Війна для таких, як Сашко, це виклик. Криза його активує».
Бородатюк спільно з Яковенком розвивав в Одесі публічний простір 4City, а зараз допомагає збирати управлінську команду для TAF Drones – бренду, під яким Яковенко розвиває напрям БПЛА.
На початку минулого літа держава вже могла сама забезпечувати вояків бронежилетами, тож Яковенко знайшов нову корисну справу. «На той час собівартість дронів, які збирали на передовій із китайських компонентів, сягала $600–700 – занадто дорого для умовно простих пристроїв», – говорить Яковенко.
Його розрахунки показували, що залучення логістичних ресурсів групи і мережі контактів у Китаї дозволяють знизити собівартість виробництва майже втричі. «Перші вироблені партії це підтвердили, проте нас не влаштувала якість комплектовання», – каже Яковенко.
Кілька місяців технічних експериментів дозволили отримати потрібне співвідношення ціни‐якості. Доналаштувати конфігурацію пристроїв допомогли військові після застосування в умовах бойових дій. «Ми довели собівартість запчастин до $250–270 плюс робота і логістика, – каже Яковенко. – Все одно це була одна із найдешевших пропозицій на ринку».
Власник і СЕО одеської логістичної компанії «Теус Термінал» Дмитро Казанін щомісяця донатить у фонд Яковенка «Хвиля‐91» кілька мільйонів гривень. «Плачу з компанії офіційний платіж на фонд, а далі Саша вже передає офіційно все військовим», – говорить Казанін.
Він замовляв дрони у кількох виробників і після відгуків військових повернувся до продукції, яку виробляє TAF Drones. Перевагами «Колібрі» він називає конкурентну ціну, мінімальний відсоток браку і регулярну модернізацію. За словами Яковенка, кожен дрон проходить випробування на полігоні.
У вересні компанія Олександра Яковенко TAF Drones відвантажила замовникам рекордну місячну партію в 6000 FPV‑дронів, але українська армія потребує більше. Фото Антон Забєльський для Forbes Ukraine
Засновниця благодійного фонду Dignitas Любов Шипович замовила у Яковенка пʼять партій «Колібрі» – загалом близько 1000 штук. «Зараз ми вже купуємо третю версію – видно, наскільки вони технологічно виросли», – каже вона.
Шипович відзначає системність і увагу до деталей команди Яковенка. «FPV‐дрони вимагають специфічних налаштувань від пілота, що завжди викликало проблеми у військових», – говорить Шипович. Команда «Хвилі» це врахувала. Кожен виріб супроводжується інструкцією, яка допомагає зробити базові налаштування, є посилання на відеомануал, а також контакти інженерів для зворотного звʼязку. «Це має вигляд і працює як серйозна підтримка серйозної компанії», – каже Шипович.
«TAF Drones виконує на ринку роль АТБ, – каже Бородатюк. – Роблять дуже дешево, багато, проте якісно». Але амбіція Яковенка, за словами Бородатюка, запустити нові продукти іншого рівня.
Небо можливостей
Потреба армії в FPV‐дронах – 100 000–200 000 на місяць, залежно від інтенсивності бойових дій і поширення у ЗСУ. Черногоренко стверджує, що Україна вже виробляє десятки тисяч дронів щомісяця. Ринок далекий від насичення, каже Шипович. За її оцінкою, TAF Drones входить у десятку найбільших виробників БПЛА.
У березні – жовтні 2023‐го TAF Drones збільшив виробництво FPV‐дронів у шість разів – до 6000 одиниць. На кінець листопада — вже 10 000 FPV різної модифікації. Підпал заводу в Одесі не уповільнив темпів, однак змусив диверсифікувати виробництво. «Замовлення розписані до кінця року», – каже Яковенко. Серед основних клієнтів – прикордонники, Нацгвардія, обласні та міські ради.
Наразі він розміщує замовлення на п’ятьох майданчиках у різних регіонах України, на кожному з яких працює до 15 осіб. «Виконують замовлення як аутсорсери за нашою технологічною картою, ми виконуємо роль конструкторського бюро», – пояснює Яковенко. «Вони одні з небагатьох виробників, які вийшли на серійні масштаби виробництва і навчилися заробляти», – каже Шипович.
З чого складається бізнес‐модель? Щомісяця TAF Drones замовляє в Китаї 10 000-11 000 комплектів комплектовання, з яких методом великовузлового збирання виробляє дрони. «60% деталей – для своїх потреб, 40% – на замовлення інших українських виробників», – говорить Яковенко. Великі партії дозволяють тримати низьку собівартість.
Вартість «Колібрі» в базовій комплектації – приблизно $400. У ціні стандартна націнка – 20–25%, каже Яковенко. До осені він конвертував усю цю надбавку в дрони, які передавав безкоштовно ЗСУ. За результатами 2023 року TAF Drones відвантажить 35 000-40 000 дронів, каже підприємець. З урахуванням продажів комплектовання для сторонніх виробників оборот компанії у 2023 році має перевищити $20 млн.
Багато це чи мало? Місячні продажі FPV‐дронів в Україні Яковенко оцінює у $60 млн, звідси і його частка у 4%. План на грудень – вийти на виробництво 12 000 дронів. «Налагодити більше з нормальною якістю поки що не можемо, треба трохи зупинитися і підтягнути операційні процеси», – каже Яковенко.
Наприкінці вересня «Колібрі» отримав сертифікацію Міноборони, що дозволить постачати ці дрони у військові частини. «Багато військових частин, яким ми передаємо дрони безкоштовно, готові купувати додатково», – каже Яковенко. Він розраховує коштом цього джерела збільшити обсяги виробництва на третину.
Додаткове джерело надходжень – збільшення закупівель місцевою владою, яка, за словами Яковенка, дедалі частіше віддає перевагу закупам на потреби ЗСУ перед бруківкою. Зробити масштабне виробництво недорогих дронів, які можуть знищувати те, що вартує дорого, – так описує свою місію Яковенко. Станом на осінь 2023‐го з FPV‐дронами мети майже досягнуто. Яковенко вже знає, що зробить далі.
«Таким великим гравцям потрібні держзамовлення від держави і технологічний ривок», – каже Черногоренко. У 2023 році уряд виділив на «Армію дронів» 40 млрд грн, у проєкті держбюджету наступного року на дрони закладено 48 млрд грн.
FPV – технологія, яка у мирному житті набула поширення під час змагань гоночних дронів, на війні – технологічний хіт і один із найдешевших та найдієвіших способів знищення російських окупантів. Фото Антон Забєльський для Forbes Ukraine
У фокусі Яковенка – вдосконалення «Колібрі» і розробка нових, складніших видів БПЛА. У розробці літак з інерціальною системою наведення собівартістю $2000, який доставляє 5 кг вибухівки на 50 км. Також компанія завершує виробництво дослідного зразка аналога іранського «Шахеда». «Сподіваюся, що до кінця року ми зможемо у такій системній конфігурації виробляти хоча б 50 одиниць щомісяця», – каже Яковенко. Він не з новин знає про ефективність застосування «Шахедів» – кілька з них влучили у склади його компанії в Рені та Ізмаїлі.
«Шахеди» і «Ланцети» – це одна з найперспективніших ніш для українських виробників. «Якщо хтось з українських компаній зробить аналог «Ланцета», це буде дуже потужна штука для перемоги», – вважає Бородатюк.
Наразі Яковенко збирає R&D‐команду, яка дозволить реалізувати план. «Місячний бюджет підрозділу – $250 000–400 000», – каже Яковенко. Він планує спрямовувати в цей напрям 10% прибутку TAF Drones і розвивати компанію у форматі стартап‐студії. «Існує дуже багато різних команд, які не мають можливості довести продукт до системного виробництва, – каже Яковенко. – Я готовий у це інвестувати». 2024 року українська індустрія БПЛА має збільшитися не менш ніж удвічі, впевнена Черногоренко.
Чи буде попит на українські БПЛА після закінчення війни?
«Треба вчитися продавати військові рішення країнам НАТО, – каже Бородатюк. – Україна зараз – Defence Tech Кремнієва долина. Потрібно цим скористатися».
