Фото: Акціонерне товариство «Українська оборонна промисловість»
Ініціатива під умовною назвою «Зброя» має на меті спрямувати прибутки від збуту для усунення нестачі в оборонно-промисловій сфері (ОПС), що дозволить збільшити виробничі можливості та залучити зовнішні інвестиції.
Подібний хід є стратегічно обґрунтованим: Україна продукує надмірну кількість передового озброєння, як-от: морські безпілотники, протитанкові комплекси та артилерійські боєприпаси, що пройшли випробування в бойових діях і відповідають стандартам НАТО. За словами Президента Зеленського, першочергові завдання зрозумілі — спершу забезпечення фронту та Сил оборони, а потім контрольований збут. Заплановано сформувати три платформи: для взаємодії з США, торгівлі з Європою та діяльності з іншими союзниками.
Збут має бути суворо регламентованим, щоб уникнути потрапляння технологій до агресора чи його спільників. Як акцентує увагу президент, Україна не буде «збройним меценатом», а зосередиться на партнерах, які підтримують її незалежність.
Експерти, зокрема генерал-лейтенант у відставці Ігор Романенко, переконані, що це зміцнить обороноздатність країни: випуск дронів уже сягає 1,5 мільярда доларів із перспективою збільшення до 4 мільярдів за наявності відповідного фінансування.
Зараз українська ОПС здебільшого приватна — приблизно 900 підприємств, за даними першого заступника міністра оборони Івана Гаврилюка. Чимала частина компаній вже вбудована в західні індустріальні мережі, співпрацює безпосередньо з європейськими та американськими вкладниками. Це створює підґрунтя для конкурентоздатності: експорт не тільки дає дохід, але й заохочує інновації, залучає капітал та зміцнює міжнародні зв’язки.
Фото: defence-ua.com Цех державного концерну «Укроборонпром»
Згідно з оцінками, потреба в українській оборонній продукції в ЄС становить 150 мільярдів євро, але раніше організаційні перепони гальмували експорт, змушуючи компанії працювати на половину можливостей. Відкриття експорту, як відзначають 97 % місцевих виробників, є очікуваним кроком, що дозволить розширити бізнес-моделі та вдосконалити логістичні ланцюги.
Реалізація української зброї за кордон. Які загрози обговорюють, що заявляють у владі та яка ситуація з технікою на передовій
Проте постає загроза монополізації шляхом введення єдиного «спеціального експортера» — державної установи, через яку проходитимуть всі операції. За відомостями з медіа та експертних кіл, таку пропозицію обговорювали в уряді з можливим втіленням через Укрспецекспорт.
Виробники та бізнес-об’єднання одноголосно проти: це призведе до утворення вузького місця, контрольованого обмеженим колом осіб, що посилить бюрократію, збільшить комісійні (до 40 % від угод замість звичайних трьох-п’яти) та корупційні ризики. Валентин Бадрак, очільник Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння, застерігає, що монополія загрожує виключенням сотень приватних фірм — щонайменше 600 компаній.
Впливові гравці, як «Українська бронетехніка» чи учасники Національної асоціації підприємств оборонної промисловості України (НАУДІ), можуть бути усунені, якщо не інтегруються в схему. Це не тільки знизить конкурентоспроможність, а й відлякає інвесторів, сповільнить інновації в технологічній гонці з Росією.
Фото: ukrarmor.com Бронеавтомобілі «Варта» від «Української бронетехніки»
Укрспецекспорт — єдиний посередник у експорті військової продукції, головна державна компанія в даній дискусії, створена згідно з постановою Кабінету Міністрів № 944 9 листопада 1996 року шляхом злиття Укроборонсервісу та Укрінмашу. Наразі це дочірня структура концерну «Укроборонпром».
В історичному контексті Укрспецекспорт відігравав центральну роль у торгівлі озброєнням, збуваючи продукцію ОПС і надлишки радянської техніки на міжнародних ринках. З 2011 року компанія виготовляє нелетальну вогнепальну зброю та боєприпаси, пропонуючи широкий асортимент: від авіаційного обладнання та ракетно-артилерійських систем до засобів радіоелектронної боротьби. У 2019 році Укрспецекспорт заснував спільне підприємство з турецькою Baykar Defense у галузі високоточної зброї. Проте репутація компанії погіршилася: у 2023 році її внесли до переліку суб’єктів, що сприяють військовій хунті М’янми, що підірвало довіру партнерів та збільшило ризики в контексті монополізації.
Це була адаптація радянської моделі, де держава контролювала всю зовнішню торгівлю. Переваги включали централізований контроль для compliance з міжнародними стандартами, сильніші позиції у переговорах у великих контрактах (наприклад, з Туреччиною) та отримання державних прибутків для модернізації ОПС. Однак недоліки були значнішими: неефективність через бюрократію, корупція, відтік приватного підприємництва та репутаційні ризики, як із М’янмою.
Фото: ЗОВА Комплекси БпЛА-перехоплювачів українського виробництва
Система особливо знеславилася за часів президентства Віктора Януковича (2010–2014), коли перетворилася на інструмент клептократії. Укрспецекспорт залучали до схем розкрадання через завищені ціни, хабарі та угоди з ненадійними партнерами. Розслідування після Революції гідності, як YanukovychLeaks, виявили мільярди вкрадених коштів у оборонній сфері, включаючи фіктивні контракти на модернізацію техніки та експорт під санкціями. Це зробило монопольну модель символом пострадянської недієздатності.
Експорт оборонної продукції відбувається через прозору систему ліцензування Державної служби експортного контролю (ДСЕК). Компанії співпрацюють безпосередньо з клієнтами, отримуючи дозволи на експорт некритичної для Сил оборони продукції з перевіркою кінцевих споживачів і запобіганням витоку технологій. Це відповідає бізнес-стандартам НАТО: регулювання через правила, без комерційних посередників. Багато підприємств вже релокуються за кордон, створюють філії в ЄС чи США, щоб обійти обмеження та отримати доступ до інвестицій, що свідчить про гнучкість приватного сектору.
У разі запровадження спецекспортера всі угоди проходитимуть через державну монополію, додаючи додатковий рівень бюрократії та комісій. Виробники втратять незалежність: замість прямих контрактів — залежність від посередника, який визначатиме ціни, обсяги та партнерів. Це ускладнить інтеграцію в глобальні ланцюги постачання, збільшить операційні витрати та зменшить прибутковість бізнесу.
Згідно з висловлюваннями представників асоціації «Технологічні сили України», це «все ускладнить і погіршить» — від збільшення витрат до втрати ринкових можливостей. Усі зацікавлені сторони проти, оскільки бачать повторення пострадянських помилок, коли монополії пригнічують ініціативу та породжують рентні схеми.
Фото: ОПУ Підприємство, де виробляють дрони-перехоплювачі.
Натомість ідеальний сценарій — самостійність виробників з державним регулюванням: компанії проводять експорт самостійно, з ліцензуванням через ДСЕК для забезпечення compliance.
Альтернативою може стати офіс сприяння експорту — структура, що надає маркетингову підтримку, інформаційні послуги та networking, не втручаючись у транзакції. Це західна бізнес-модель: акцент на прозорості, конкурентоспроможності та інвестиціях. Наприклад, спільні підприємства з ЄС чи США в рамках програм на кшталт SAFE дозволять отримувати прибуток для бюджету без монопольних бар’єрів, стимулюючи технологічний прогрес.
Ще одним важливим аспектом є тенденція переміщення оборонного виробництва за межі України. За даними на 2025 рік, до 85 % виробників розглядають релокацію через ризики обстрілів, нестачу фінансування, проблеми з кадрами та експортні обмеження. Компанії з високотехнологічних секторів переміщують активи до Польщі, інших країн ЄС чи США, створюють філії для захисту інтелектуальної власності та стабільності. Монополізація через спецекспортера прискорить цей тренд: додаткова бюрократія та комісійні зроблять внутрішній бізнес менш привабливим, підштовхуючи підприємства до еміграції, як це вже сталося з Аеротехнікою. І навпаки, відкритий експорт міг би фінансувати локальне виробництво, зменшуючи потребу в релокації та зберігаючи економічний суверенітет.
Експорт української зброї — це стратегічна можливість для економічного підйому, залучення інвестицій та зміцнення глобальної ролі країни як співтворця безпеки. Однак повернення до монопольних моделей ризикує сповільнити прогрес, прискорити переміщення виробництва та повторити минулі помилки. Сучасна бізнес-орієнтована політика повинна підкреслювати автономію виробників, прозорість регулювання та відкриті партнерства.
Монополія — це минуле; майбутнє — в конкурентних, rules-based структурах, що перетворять Україну з одержувача допомоги на важливого учасника на світовому ринку оборонних технологій.
