Попри жорсткі обмеження, торгівля нафтою та нафтопродуктами все ще приносить Росії до $160 млрд на рік. Чому санкції не надто ефективні?
Державні нафтогазові доходи Росії, за розрахунками Reuters, цього місяця зменшаться приблизно на 37% порівняно з липнем минулого року. Але йдеться все ще про колосальні суми – майже $9 млрд, які Кремль скеровує на вбивства українців. Загалом, за підсумками перших семи місяців 2025 року, доходи РФ від продажу нафти й газу мають скоротитися на 20% – до 5,4 трлн рублів. Та якщо рахувати в доларах (це $70,2 млрд), падіння не таке вже й значне, адже курс російського «дерев’яного» останнім часом помітно зріс. І хоча світ давно зрозумів, що посилення санкцій проти російських вуглеводнів – один із найреальніших способів мінімізації військового потенціалу агресора, всі попередні заходи не спричинили критичного падіння доходів Кремля. Чи допоможуть нові санкції, про впровадження яких у липні оголосили наші партнери?
ПОСИЛЕННЯ САНКЦІЙ ЄС: БОЛІСНИЙ, АЛЕ НЕ СМЕРТЕЛЬНИЙ УДАР ПО РОСІЙСЬКОМУ ЕКСПОРТУ
Один з акцентів ухваленого минулого тижня 18-го пакета санкцій ЄС – подальше зменшення доходів РФ від продажу нафти і нафтопродуктів.
Зокрема, ЄС знизив «цінову стелю» на нафту російського походження з $60 до $47,6 за барель. Водночас запроваджено автоматичний динамічний механізм її перегляду, що не потребує окремих політичних рішень.
Європейці також посилили санкції проти суден, що використовуються для перевезення вуглеводнів (так званого «тіньового флоту» РФ). Доступ до портів та супутніх послуг у Європі заборонили ще 105 танкерам (загалом у цьому переліку вже 444 судна).
Санкції запроваджено і проти міжнародних компаній, що керують цими суднами, трейдерів російської нафти, а також одного з великих індійських нафтопереробних заводів – Vadinar, що належить компанії Nayara Energy. 49,13% акцій останньої володіє «Роснєфть». Росіяни прагнуть позбутися своєї частки, оскільки не можуть вивести прибутки через міжнародну санкційну політику. Переговори з потенційними покупцями під загрозою. Щоб зацікавити інвесторів, «Роснєфті» доведеться пропонувати значний дисконт. Та й то не факт, що хтось ризикне на таку оборудку в нинішніх умовах.
У межах нових санкцій ЄС заборонено імпорт нафтопродуктів, вироблених із російської нафти у третіх країнах (окрім Канади, Норвегії, Швейцарії, Великої Британії та США). Повністю заборонено транзакції, пов’язані з трубопроводами «Північний потік-1» і «Північний потік-2». Скасовано також виняток для імпорту російської нафти до Чехії, який діяв із грудня 2022 року, коли запроваджувалося «нафтове напівембарго».
Велика Британія тим часом оголосила про запровадження санкцій проти 135 танкерів і двох компаній, пов’язаних із російським «тіньовим флотом». Зокрема, Intershipping Services LLC реєструє судна під прапором Габону, які щороку перевозять російську нафту на суму близько $10 млрд. Інша компанія – Litasco Middle East DMCC – пов’язана з «Лукойлом» і теж сприяє перевезенню нафти тіньовим флотом РФ.
САНКЦІЇ ЗМЕНШУЮТЬ ЛАЗІВКИ, АЛЕ НЕ ЗМІНЮЮТЬ ПРАВИЛА ГРИ
На думку експерта з енергетики Геннадія Рябцева, «свіжі» санкції не додають принципово нового до чинного режиму обмежень. Однак вони зменшують кількість лазівок, якими користувалися російські експортери для обходу санкцій.
«Так, у 18-му пакеті ЄС запроваджено санкції ще проти 105 танкерів, і тепер їх уже понад 400. Але американські розслідувачі оцінюють загальну кількість суден, що перевозять російську нафту, у 900… А обмеження, які запроваджено в частині надання логістичних, страхових, фінансових послуг російським контрагентам, що у нас чомусь називають “обмеженням цін на нафту”, стосуються передусім європейських компаній, а не гравців із третіх країн», – наголошує експерт у коментарі Укрінформу.
Геннадій Рябцев
За його оцінками, повноцінне обмеження закупівель енергоресурсів стане реальним лише з часом (ЄС планує повністю відмовитися від імпорту нафти й газу з РФ до кінця 2027 року). А отже, у короткій перспективі не варто очікувати на істотний ефект без суттєвого падіння нафтових котирувань. І лише таке зниження, на думку Рябцева, справді вдарить по фінансуванню війни з боку Росії.
Експерт деталізує: ефект чинних санкцій поки що не настільки помітний, бо вони охоплюють лише 43–45% російського експорту. РФ має змогу переорієнтувати частину ресурсів на інші регіони – до споживачів, які не приєдналися до санкцій.
«Крім того, санкції матимуть відчутний вплив лише в разі, якщо котирування на світовому ринку знизяться до рівня, що відповідає реальному співвідношенню між попитом і пропозицією. Зараз через попередню політику країн ОПЕК та ОПЕК+ ціни завищені щонайменше на третину. Якщо ж буде реалізовано нову політику держав-членів ОПЕК, яка замінила попередню, у найближчому майбутньому санкції стануть набагато дієвішими. Згідно з цією політикою, країни картелю планують збільшити видобуток нафти, щоб витіснити з ринку експортерів із високою собівартістю видобутку», – пояснює Рябцев.
До таких країн, зокрема, належать Венесуела, низка африканських держав (наприклад, Нігерія), а також деякі компанії зі США. Та головна – Російська Федерація. Якщо ідея спрацює, то збільшення пропозиції на ринку, де вже спостерігається надлишок, призведе до зниження цін до $40–50 за барель марки Brent (приблизно $30–40 за російську Urals). На думку Рябцева, саме це відкриє шлях до реального впливу санкцій, запроваджених ЄС, Великою Британією та США.
Агія Загребельська
Натомість директорка з питань партнерств та співробітництва Ради економічної безпеки України (РЕБ) Агія Загребельська вважає 18-й санкційний пакет потужним і мужнім кроком з боку європейських партнерів. Адже до останнього були сумніви, що його вдасться ухвалити саме в такому вигляді. Окрім постійного супротиву з боку Угорщини та Словаччини, свою позицію висловлювала й Мальта, яка побоюється впливу обмежень на власних судновласників. Окрім того, Європа ризикує стикнутися зі зростанням цін на дизпаливо.
«15% європейського ринку дизпального – це продукція з Індії та Туреччини. Обидві країни – лідерки із закупівель дешевої російської нафти», – нагадує Загребельська.
ВТОРИННІ САНКЦІЇ: ТИСК ВАШИНГТОНА НА ПОКУПЦІВ
Економічний радник Київського безпекового форуму В’ячеслав Бутко також вважає, що попри можливості обходу санкцій, зниження «цінової стелі» та розширення списку «тіньового флоту» поступово підточуватимуть фінансові можливості агресора й зменшуватимуть кількість охочих із ним співпрацювати.
«РФ отримає проблеми зі скороченням обсягів експорту нафти й подальшим зниженням бюджетних доходів, які вже й так падають через падіння світових цін», – переконаний експерт.
В’ячеслав Бутко / Фото: Facebook
Серед наступних кроків, які можуть посилити ефективність санкцій, він називає:
● заборону проходу через європейські протоки (Данія, Балтика, Гібралтар тощо) без страховки від надійного страховика, який не має зв’язків із РФ;
● затвердження жорсткого графіка поступового зниження «стелі» ціни;
● створення «білих списків» покупців російської нафти, яких зобов’яжуть переказувати частину прибутку від операцій на користь України.
Цього місяця президент США заявив, що Вашингтон може запровадити 100% мита для країн, які продовжують купувати російську нафту, якщо Москва не укладе мирну угоду з Україною протягом 50 днів – тобто до початку вересня.
Звісно, ділити шкуру невбитого «санкційного ведмедя» зарано. Багато експертів попереджають: позиція американської адміністрації до того часу може ще не раз змінитися. Але у разі втілення такі заходи дійсно здатні масштабувати негативні наслідки для агресора.
Поки що, за словами міністра енергетики США Кріса Райта, впровадження вторинних тарифів проти російської нафти є «дуже реальною можливістю».
Водночас оцінювати потенційний вплив «вторинних» санкцій з боку США можна буде лише після їхнього офіційного затвердження, адже механізм їхньої дії наразі залишається незрозумілим.
«По-перше, невідомо, що саме має на увазі американський президент під обіцяними санкціями. Він нещодавно, наприклад, доручив знизити ціни на ліки в США на… 1000% зі 100%, – жартує Геннадій Рябцев. – Тому не варто зараз оцінювати можливий ефект від цих санкцій, не знаючи їхнього змісту».
Фото: freepik
Агія Загребельська також радить дочекатися офіційного оголошення і лише тоді робити висновки: «Ми вже знаємо, як діють санкції проти “тіньового флоту” РФ і “цінова стеля”, і як Росія їх обходить. Але санкції проти індійського НПЗ – це ще “незвідані води” для ринку. Особливо з огляду на те, що зараз “Роснєфть” веде переговори про продаж своєї частки найбільшій за ринковою вартістю компанії Індії – Reliance, яка належить мільярдеру Мукешу Амбані. Вона є не лише найбільшим нафтопереробним бізнесом в Індії, а й найбільшим індійським споживачем російської нафти. Поки не зрозуміло, чи зможе Reliance закрити цю угоду – і чи взагалі ризикне».
Позитивним сигналом є те, що навіть до офіційного рішення про запровадження вторинних санкцій, один із головних імпортерів російської нафти – Індія (частка РФ у загальному імпорті – 35%) – почала активно говорити про пошук альтернативних джерел постачання.
Як запевнив міністр нафти Індії Хардіп Сінґх Пурі, країна готова впоратися з будь-якими проблемами, пов’язаними з імпортом із РФ, завдяки диверсифікації поставок. Серед потенційних альтернатив – нові постачальники, зокрема Гаяна, а також традиційні експортери: Бразилія, Канада та інші.
Попри позитивну динаміку, Геннадій Рябцев висловлює застереження щодо перспектив поширення дії можливих вторинних санкцій на індійські та китайські компанії:
«У межах перемовин, які нині веде американська адміністрація з урядами цих країн, запровадження будь-яких додаткових санкцій – а тим паче включення їх до торговельних угод – навряд чи передбачається. Тому навіть якщо з вересня буде запроваджено новий податок, навряд чи він відповідатиме рівню, який попередньо анонсував президент США».
САНКЦІЇ ЧИ ДИПЛОМАТІЯ: ЩО ЕФЕКТИВНІШЕ?
Натомість коментатор агентства Reuters Г’юго Діксон вважає, що Сполучені Штати можуть суттєво вплинути на російські нафтові доходи і без «вторинних тарифів». Адже їхнє впровадження – це потенційний ризик для відносин США з Китаєм, ЄС та іншими ключовими торговельними партнерами.
На його думку, замість жорстких заходів США варто вдатися до дипломатії. По-перше, щоб переконати Індію та Туреччину відмовитися від закупівель російської нафти, по-друге, стимулювати Саудівську Аравію до збільшення обсягів нафтовидобування, щоб уникнути стрибка світових цін.
Санкційний тиск на Росію поступово зростає, але його ефективність усе ще залежить від рішучості та злагодженості дій партнерів України. Комбінування економічних важелів, цінових обмежень і дипломатичних зусиль – це поки що єдиний дієвий сценарій для стримування агресора, якого не зупинили ані 18 пакетів санкцій, ані падіння доходів, що досі залишаються на рівні, достатньому для продовження війни.
Владислав Обух, Київ
Перше фото: freepik
