Йошка Фішер: Великий перегляд

Колишній міністр закордонних справ та віцеканцлер Німеччини (1998-2005) аналізує масштабні геополітичні зміни, спричинені повномасштабним вторгненням росії в Україну

На тлі такої нестабільності, через 13 місяців після повномасштабного вторгнення росії в Україну, одне стає очевидним: світовий порядок у попередньому вигляді не збережеться, і Європа муситиме швидко адаптуватися. Навіть якщо співпраця врешті-решт запанує, основний характер Європейського Союзу трансформується.

Чи усвідомлював президент росії володимир путін наслідки свого рішення, коли 24 лютого віддав наказ про повномасштабне вторгнення в Україну? Це рішення стало переломним моментом для Європи. Вперше за вісім десятиліть на континенті спалахнула велика сухопутна війна, яка з силою, порівнянною з російськими бомбами, що відтоді розриваються в українських містах і селах, зруйнувала ілюзії про мир, яких дотримувалися європейці.

Путін, ймовірно, не може уявити росію інакше, ніж як авторитарну світову державу, що викликає страх. Однак досягнення цього статусу вимагає російської гегемонії у Східній Європі — відродження імперської спадщини царської росії та Радянського Союзу — для чого путіну потрібна була Україна. Але він значно недооцінив готовність українців боротися і вмирати за свою свободу та незалежність. Це, поряд із підтримкою НАТО та Європейського Союзу, завадило йому досягти поставленої мети.

Через три дні після вторгнення канцлер Німеччини Олаф Шольц влучно підкреслив цей момент у промові перед німецьким парламентом. «Ми живемо в епоху переломного моменту», — заявив він. «І це означає, що світ після цього вже не буде таким, як раніше». Насправді війна в Україні — це значно більше, ніж усвідомлювали більшість людей, включно з Шольцом, 13 місяців тому.

Безперечно, боротьба насамперед ведеться за виживання українського народу та майбутнє його Вітчизни. Але це також майбутнє міжнародного порядку. Чи переможе насильство над правом, чи зможемо ми повернутися до стабільного світу, заснованого на законах та угодах? І які будуть ширші геополітичні наслідки? Російське вторгнення стало першим серйозним переглядом світового порядку у 21 столітті, і тепер Китай та росія уклали тісніший (хоч і неформальний) союз, щоб кинути виклик Сполученим Штатам і домінуванню Заходу.

Ця боротьба — відродження силової політики часів холодної війни — пов’язана з двома великими глобальними трансформаціями: прагненням до цифровізації всіх сфер сучасного життя та остаточною кризою індустріального суспільства, що базується на викопному паливі.

Крім того, війна росії виявила дедалі складнішу міжнародну картину. Важливі економіки, що розвиваються, такі як Бразилія, Індія та Південна Африка, відмовилися зайняти чітку позицію. Те саме стосується більшості держав Перської затоки. Всі вони діють суто відповідно до своїх національних інтересів. Оцінюючи новий конфлікт між великими державами, вони бачать не лише економічні переваги (знижки на постачання нафти та газу з росії, що перебуває під санкціями), а й можливості для зміцнення власного геополітичного та дипломатичного становища.

Немає сумнівів, що так званий Глобальний Південь відіграватиме значну роль у новонародженій боротьбі за домінування у 21 столітті; це вже очевидно після 13 місяців війни в Україні. На жаль, багато з цих країн та регіонів пам’ятають, як до них ставився Захід, і особливо його провідна держава, Сполучені Штати, у недавньому минулому. Їхню участь на боці протиборчих держав, таких як Китай, не можна вважати само собою зрозумілою. Її доведеться завоювати.

У будь-якому разі, окрім тих, хто безпосередньо постраждав від бойових дій, Європа стане регіоном, який найбільше зазнав ударів від російської агресії. Війна ведеться в безпосередній близькості від неї, і її розпочав авторитарний режим, що втілює цінності, цілком протилежні її власним. Коли ілюзія миру розвіяна, завданням Європи тепер є якнайшвидше подолати свої внутрішні розбіжності та свою беззахисність. Вона мусить стати геополітичною державою, здатною до самооборони та стримування, зокрема й ядерного потенціалу.

Це буде непросто, і шлях попереду небезпечний. Розглянемо кілька найгірших сценаріїв. Що робитиме Європа, якщо наступного року до Білого дому буде обрано ще одного ізоляціоніста «Америка насамперед», а потім до Єлисейського палацу прийде лідер французьких правих націоналістів Марін Ле Пен? Такий результат цілком можливий.

Оскільки росія не може перемогти Україну на полі бою, війну зрештою доведеться завершувати шляхом важких переговорів. Яким би не був результат, Європа житиме в іншому світі, як і передбачав Шольц. Їй доведеться адаптуватися до існування постійної загрози зі Сходу, чи то від путіна, чи то від його наступника.

Хоча ЄС набуде значної внутрішньої стабільності, його основний характер зміниться. Безпека буде головною турботою в найближчому майбутньому. ЄС доведеться почати розглядати себе як геополітичну силу та оборонну спільноту, яка тісно співпрацює з НАТО. Його ідентичність більше не визначатиметься передусім його економічною спільнотою, його спільним ринком чи його митним союзом. Блок уже прийняв Україну як кандидата на майбутнє членство, і це рішення було продиктоване майже виключно геополітичними міркуваннями (як це раніше було у випадку з Туреччиною та державами Західних Балкан).

Відбувається великий перегляд світового порядку. Якщо ця боротьба буде вестися відповідно до традиційної силової політики, всі опиняться в гіршому становищі. Співпраця має запанувати, якщо ми хочемо створити порядок, адекватний серйозним викликам економіки, безпеки та клімату 21 століття.

Більше новин та актуальних матеріалів від Investory News у нашому каналі в Telegram

Йошка Фішер