Історичні уроки та міжнародні зразки мобілізації ресурсів для оборони

Український парламентар про обґрунтованість збільшення військового збору

Україна користується значною міжнародною підтримкою, але розраховувати виключно на зовнішнє фінансування є невідповідною стратегією в довгостроковій перспективі. Слова 35-го Президента США Джона Кеннеді: “Не питай, що твоя країна може зробити для тебе, запитай, що ти можеш зробити для своєї країни” — сьогодні є надзвичайно актуальними.

Верховна Рада України 10 жовтня 2024 року схвалила у другому читанні законопроєкт №11416-д, що передбачає підвищення військового збору з 1,5% до 5%. Це рішення стало необхідним кроком для мобілізації ресурсів, спрямованих на фінансування обороноздатності України в умовах агресії з боку Росії.

Забезпечення безпеки потребує величезних ресурсів, зокрема й фінансових. Минулого року витрати на оборону та безпеку сягнули 40,5% ВВП, що в 1,7 раза перевищує показник 2022 року. Наша держава увійшла до першої десятки країн світу за обсягом військових витрат, а за їх співвідношенням до ВВП посідає перше місце.

Згідно з розрахунками Кабінету міністрів України, запропоновані податкові зміни мають принести до бюджету додаткові 58 млрд грн цього року та 137 млрд грн наступного. Водночас Уряд нагадує, що фінансування одного військового обходиться бюджету в 1,2 млн гривень, а на оборонні потреби лише цього року бракує щонайменше 500 млрд грн.

Україна не єдина держава в історії, яка змушена переглядати податкову політику в умовах війни. Витрати на оборону — це не короткострокове явище, і для запобігання повному виснаженню бюджету є необхідними податкові механізми, що забезпечують стабільне фінансування армії.

Історія прибуткового податку в США ілюструє еволюцію фінансування військових зусиль. Перший прибутковий податок був запроваджений для фінансування Громадянської війни. Для покриття витрат на Першу світову війну, максимальна ставка податку в США зросла з 7% до 77%, а у Великій Британії в період з 1905 до 1919 року загальні податки та збори збільшилися в 17 разів.

Під час Другої світової війни уряди багатьох країн були змушені суттєво підвищити податки. США, витративши понад $321 млрд, значну частину цих коштів — майже 50% — отримали за рахунок податків, а ставка податку на надприбуток тоді сягала 90%. У 1942 році було введено “податок на перемогу” у розмірі 5% від індивідуальних доходів, що перевищували $624 на особу. Цей податок став важливим інструментом фінансування армії, подібно до сучасного військового збору в Україні. “Податок на перемогу” був скасований у 1944 році, відігравши ключову роль у підтримці національної безпеки. Участь США в Корейській війні 1950-53 років фінансувалася виключно за рахунок податків та скорочення видатків.

На сьогодні Ізраїль є одним зі світових лідерів військових інновацій. Однак, на межі 70-х та 80-х років, військові витрати сягали 25-30% ВВП, і країна переживала кризу, що за своїм характером може нагадувати поточну ситуацію в Україні. У відповідь на загрозу національній безпеці, спричинену Шестиденною війною 1967 року, країна запровадила військовий збір, що становив 8,33% від доходів громадян та 2% від прибутків компаній. Ізраїль, обравши курс на посилення перерозподільчої функції оподаткування, продовжує підвищувати податки для покриття додаткових військових витрат у зв’язку із загостреннями, зокрема, війною в Газі.

Військові збори та податки в періоди збройних конфліктів запроваджувалися у багатьох країнах. Зокрема, у Колумбії та Шрі-Ланці ставка військового податку становить 4%, у Боснії і Герцеговині, Хорватії, на Кіпрі — 3%.

Податки використовуються як інструмент державного фінансування не лише у зв’язку з воєнними діями, а й для ліквідації наслідків стихійних лих. Японія у 2013 році, після Великого токійського землетрусу, запровадила до 2037 року додатковий податок у розмірі 2,1% на доходи всіх громадян та підприємств, з метою відновлення майже півмільйона будинків, інфраструктури та підтримки малого бізнесу.

Так званий “податок на землетрус” (також відомий як спеціальний податок на зв’язок) був запроваджений у Туреччині після землетрусу в місті Ізміті у 1999 році, який забрав життя понад 17 тис. осіб. Тоді були підвищені податки на доходи, транспортні засоби, нерухомість, зв’язок та приватні угоди. У 2003 році більшість цих податків скасували, але податок на зв’язок залишився і став постійним. Крім того, цього року через “складні географічні обставини” у парламенті Туреччини почали розглядати можливість запровадження податку на підтримку власної оборонної промисловості.

Військовий збір — це внесок кожного громадянина у захист своєї країни. Історія підтверджує, що податки є невід’ємною частиною стратегії перемоги. Лише через мобілізацію внутрішніх ресурсів можна забезпечити стабільність економіки та обороноздатність.

Більше новин та актуальних матеріалів Investory News у нашому каналі в Telegram

Олена Мошенець