Кілька років тому «Мій Харків» уже брав інтерв’ю у відомого харківського IT-підприємця, засновника компанії Promodo Олександра Колба. Відтоді відбулися зміни: компанія обзавелася креативним офісним простором, частина якого функціонує як івент-майданчик. Сам офіс прикрашають роботи топових митців міста, тут навчають дітей високим технологіям, а сам Колб, який тішиться майже 80%-м зростанням компанії, став ютуб-інтерв’юером. Ми поговорили з Олександром Колбом про бізнес, його мільйон доларів, Майдан, бізнес у Москві, філософію життя, друга Арахамію та багато чого іншого.
Про місце Promodo в житті Харкова
Пропоную спілкуватися українською мовою.
Мені не принципово, але простіше російською – думаю нею.
Ми знаходимося у вашому кабінеті в офісі компанії. Я помітив, що в усіх робочих та переговорних кімнатах стіни та двері прозорі, а у вашому – є портьєра, яка може вас приховати від зайвих очей.
Так, але вона ніколи не буває повністю закритою. Це філософія нашого простору. І так, штора є тільки в мене.
Є багато чудових міст, але Харків, на мій погляд, точно один із найкращих. Для життя, професійної реалізації, для IT.
Про ваш шлях. Ви не корінний харків’янин, а родом із містечка Зеленодольськ Дніпропетровської області з населенням 13 тисяч осіб. Чому обрали саме Харків, аби тут будувати своє життя, бізнес?
Насправді, я родом із ще більшої «жопи». Є таке село Михайлівка, Апостоловський район. А в селищі Зеленодольськ, що також входить до районного центру, існує фізико-математичний ліцей, який я закінчив. Про Зеленодольськ говорю, щоб люди хоч приблизно розуміли, звідки я – і деякі чули, бо там є теплова станція, її все селище, по суті, обслуговує. Після ліцею я подав документи до харківського та одеського політехів, і вступив до обох вишів, але обрав ХІРЕ. Зараз вважаю себе харків’янином, оскільки живу тут уже більшу частину життя.
При цьому ви, очевидно, великий патріот Харкова. Це відображено і в дизайні офісу, який прагне розкрити унікальне обличчя міста. У вас є свій Держпром, 602-й мікрорайон, канатна дорога, Градусник тощо.
Я патріот України. Так, мені відверто, щиро подобається Харків – він комфортний, класний, у ньому чудові люди. Водночас я не можу сказати, що мене в чомусь відвертають Одеса чи Львів. Київ, який потопає в заторах, теж по-своєму прекрасний. Є багато чудових міст, але Харків, на мій погляд, точно один із найкращих. Для життя, професійної реалізації, для IT.
Ось ваша фраза: «Сьогодні Харків – найкраще місто для бізнесу та життя в Україні. Я твердо впевнений, що ми зробили чималий внесок у цей факт».
Це мої слова на 17-річчя компанії. Я вважаю, що компанія Promodo робить достатньо багато для Харкова: у нас понад 300 співробітників, ми платимо податки – входимо до топ-10 айтішних компаній міста за кількістю сплаченого ПДВ.
300 працівників – це загалом чи тільки в місті?
У харківському офісі десь 260 людей, у Києві – 30, але той офіс спроєктований під 65. У Львові нас зараз близько 20, є офіс в Англії – у місті Лінкольн, і в Штатах, але там він суто адміністративний, без співробітників. Є люди, які працюють віддалено, наприклад, з Румунії – але ми їх вважаємо у штаті. А є купа фрилансу, який фрілансеримо, але до штату цих людей не зараховуємо. Зараз хороша тенденція щодо Харкова – за останні 2-3 тижні 5 співробітників ухвалили рішення про переїзд сюди жити з інших міст.
У Харкова є шанси стати ІТ-столицею як мінімум України?
Так, це завдання і амбіція нашого IT-Cluster – організації, одним із засновників якої я є. На початку нас було 6 людей, тепер – близько 100 компаній. Днями Кластеру 6 років, і в гольф-клубі буде велика конференція, присвячена IT-екосистемі міста (на момент виходу інтерв’ю конференція вже відбулася 10 вересня – ред.). Минулого року ми обговорювали питання про те, щоб зробити Харків лідером за кількістю айтішників, але поки що розрив із Києвом приблизно в два-три рази. І мається на увазі не тільки кількісні показники – а й бюджети, проєкти, що реалізуються, динаміка розвитку.
Про бізнес
Чому бізнес – це цікаво?
На мою думку, підприємництво – один із найкращих способів реалізації людини як спеціаліста і особистості. Ця діяльність дозволяє залишити слід у житті й не сидіти на місці. Бізнес – динамічне середовище, де ти завжди в тонусі, спілкуванні. Тобто те середовище, яке дозволяє розвивати як хардові, так і софтові скіли. Взагалі одна з найкращих сфер діяльності, чим можна займатися. Це про розвиток себе, про можливість реалізації своїх фінансових амбіцій: подорожі, гарна освіта дітям. Усе те, що в моїх цінностях.
Ніхто нічого не винен. Основна загострення пилки відбувається, коли ти приходиш додому в кімнату, відкриваєш книгу і починаєш вчитися.
Як стати успішним бізнесменом в Україні та чи можливо це зробити чесним чином?
Себе можна реалізувати. Усе, що потрібно: працюй, вчися, помиляйся, ризикуй. Усі історії успіху, які я знаю, починалися з величезного бажання щось зробити. Приклади: Слава Чечоткін (Владислав Чечоткін, засновник компанії «Rozetka» – ред.) – ніхто йому грошей не давав, це історія, коли з нуля.
Клімов і Поперешнюк, які створили «Нову пошту», вчилися в ХАІ, їздили на «Тавріях» і самі розвозили посилки, два роки злидарювали й так далі. Мій приклад: у 17 років я приїхав до Харкова, у 22, щойно закінчив інститут, у мене померла мама, а через рік – батько. 9 років я жив в «однушці» на Салтівці, у мене теж усе це було. Сьогодні в Promodo відкрито 42 вакансії, а місяць тому було 90 вакансій. Для цього потрібно пройти курси, але якщо ти в трійці найкращих, ми відразу забираємо на добру зарплату, ти за перший же місяць повертаєш витрачене. У нашому суспільстві переважає ста радянський штамп, мовляв, я піду до ВНЗ, а коли виходжу, мені держава має забезпечити роботу. Це маячня. Ніхто нічого не винен. Основне загострення пилки відбувається, коли ти приходиш додому в кімнату, відкриваєш книгу і починаєш вчитися.
Але я про те, що державні структури – це ні для кого не секрет – в нас досить корумповані. Наскільки реально бізнесу з ними взаємодіяти безконфліктно?
Я з державою зараз ніяк не перетинаюся і не спілкуюся. У податкової до нас питань немає. Востаннє «маски-шоу» у нас були років 6-7 тому, коли ми «качалися» з податковою, але вдалося відбитися за 40 хвилин. У мене є волонтерська історія, і я подзвонив волонтерці, з якою ми допомагаємо армії, і в Кластер. Сказав, що в нас безчинствують – дуже швидко всі пішли, а ми ще ходили судитися з ними. Коли ми були маленькі – до нас постійно приходили всілякі пожежники, прокурори, кібербезпека, УБЕПи тощо. Усе це закінчилося приблизно до Майдану.
Тобто Майдан все ж спровокував зміни в середовищі в якісний бік?
Я вважаю, що так. Це питання вибору – хочеш ти давати чи ні. Як у ВНЗ – залежно від того, як вчишся, такі оцінки й отримуєш. Якщо ти хочеш в Україні працювати в правовому полі – ти можеш. Це не країна безладу. Податкова оптимізація існує в усіх країнах. Тому коли у нас кажуть, от, підприємець хоче заплатити мало податків, я відповідаю: а ви покажіть хоч одну компанію у світі, яка прагне заплатити багато податків.
Сакраментальне питання: що означає слово Promodo?
Усе досить просто. Назва складається з двох англійських слів: промо – «promotion» і «do», робити. Виходить, «робимо промоушен». Зараз мій син займається тхеквондо, а у східних єдиноборствах приставка «до» ще означає «шлях, дорога». Продовження, розвиток. Я вважаю, з назвою нам пощастило, вона працює. Я задоволений. Напевно, відповів на запитання. (Сміється)
За даними DOU, ваша компанія не є серед найбільших в Україні, навіть не виходить у топ-50. Попри це Promodo – досить відомий бренд. Як так вийшло?
Чи вважаємося ми IT-компанією – це теж питання. Наприклад, у тому ж університеті радіоелектроніки в цьому є сумніви. І доходить до смішного – в Україні немає єдиної визнаної класифікації, хто або що є IT-бізнесом. Тому в рейтингах відповідних компаній бачимо на верхніх позиціях, наприклад, операторів телекомів. Конкретно в DOU ми самі ніколи не подавалися. Станом на сьогодні в нашій країні ми найбільші, хто займається перформанс-маркетингом – а це ключова наша компетенція. Тобто маркетинг, спрямований на продажі. Сьогодні 9 з 10 топових майданчиків України – це наші клієнти, яким ми генеруємо продажі.
Який виторг компанії? Наприклад, в одному з ваших інтерв’ю я знайшов, що у 2017 році було близько 350 млн грн. Як змінилися ці показники?
Цього року ми йдемо десь на мільярд двісті мільйонів. Це весь обіг. Якщо про виторг, профіт – не хотів би говорити. Але в принципі, можна відкрити YouControl і подивитися наші обороти.
Про болюче. Ви сказали, що маєте, в тому числі, діяльність як волонтер…
Є в мене таке, щось на кшталт хобі. До речі, одна з причин створення IT-Cluster – це про те, що коли виявилося, що слава Богу, нас пронесло і ми не стаємо «харківською народною республікою», виникло питання, як ми хочемо далі жити й розвиватися. Адже основна місія Кластера – створення умов, щоб люди залишалися в місті. А тоді був дуже яскраво виражений рух, що виїжджали. Наприклад, до Львова. Мер Львова Садовий мав комунікацію, мовляв, приїжджайте всі. Я з ним зустрічався 2 рази. Так що з волонтерством – довелося. Це не основна моя діяльність, оскільки займає дуже багато часу.
Хто сумнівався в онлайні, різко в нього повірив. Я думаю, люди розуміють, що сьогодні цифровізація – це про кожен бізнес, не тільки про просунутий і не просунутий. Чи то IT-компанія, чи то ресторан.
Питання в тому, як саме війна вплинула на ІТ-бізнес? Адже ви зізнавалися, вона відкотила компанію назад. З іншого боку – нині бачимо абсолютний розквіт сфери високих технологій та серйозний кадровий голод.
Я б сказав, що ІТ загалом зростає в усьому світі, і Україна тут не виняток. Ринок України зростає на 20-25% на рік. За наявних, за різними оцінками, 250-300 тис. айтішників у країні, у нас кадровий голод 20-30% – тобто ту кількість людей, яких просто немає.
Кожна війна, криза, карантин, природно, провокують просідання ринку. Але тут потрібно дивитися на специфіку компаній. У нашої, наприклад, 85% бізнесу зосереджено в Україні. А більшість аутсорсингових, продуктових ІТ-компаній можуть взагалі не відчувати того, що відбувається всередині країни. Ну, крім деякого відтоку співробітників і психологічного тиску обставин на них. Важко працювати, якщо за стіною стріляють. З початку карантину було півтора місяці, коли взагалі не було розуміння, що відбувається. Але його зняли, і – як зараз пам’ятаю, 12 травня – ринок різко рвонув уперед. Попит на онлайн, на цифровізацію зріс блискавично. І те, що ми додаємо на рік, зазвичай по 20%, сталося буквально за місяць. Хто сумнівався в онлайні, різко в нього повірив. Я думаю, люди розуміють, що сьогодні цифровізація – це про кожен бізнес, не тільки про просунутий і не просунутий. Чи то IT-компанія, чи то ресторан.
А що станеться з прогулянками до супермаркету як певним сімейним ритуалом?
Це так, ми ходимо в офлайн-магазин не тільки за покупками, а й щоб відпочити. Моя модель поведінки – практично щодня після роботи я їду в магазин. Тому що люблю готувати, і те, що куплю – це питання настрою. З моєї точки зору, онлайн-продажі, звичайно, повністю все не замінять. Наприклад, той самий смартфон – в Україні його відсотків 80-90 народу купують офлайн, хоча продукт зрозумілий, а в онлайні ти прочитаєш навіть більше інформації, ніж тобі розповість консультант. Але люди при такій дорогій покупці все одно хочуть його помацати.
Що таке Promodo Academy, так як вона працює?
Ось ми тут – це все поєднаний офісний простір із Promodo Hub і Promodo Academy. Що нам дає академія? Ми самі готуємо для себе кадри початкового рівня, тому що нашої професії ніде не вчать. По-перше, це бізнес, ми не вчимо безкоштовно. На мою думку, безкоштовна освіта – це найгірша освіта. Найкращих ми відбираємо собі. Розвиваємо корпоративне навчання – клієнти приходять до нас, і ми прокачуємо внутрішню команду клієнтів. А зараз ми ще запустили курси для дітей. І отримуємо масу емоцій, масу позитивних відгуків від батьків та дітей, які приходять до нас на курси блогерів. Своєму синові я курс «продавав», він не розумів, навіщо, сидів грав на PlayStation. Але прийшов, потім привів двох друзів і сказав – це найкраще, що було з ним за це літо.
Скажіть, особисто ви мільйонер?
Так.
Доларовий?
Так.
Про медіаобраз
У вас ще є власний ютуб-канал про IT-підприємництво «Большая рыба», де ви берете інтерв’ю в успішних бізнесменів. Як відрізняється досвід інтерв’юера та інтерв’юйованого? Чи впливає це на вас зараз, під час нашої розмови?
«Рыба» займає багато часу. А зараз багато справ. Я пробував залучати людину, яка писала б мені сценарії, щоб готуватися до інтерв’ю – не виходить. Вчора чи позавчора (інтерв’ю відбулося 7 вересня) Олег Гороховський, один із творців Monobank, написав класний пост про блогерство. У нього там є один із пунктів, він каже: «Не можна аутсорсити свій копірайтинг». Це мої думки. Мені потрібно самому гостя вивчити, вивчити його підґрунтя. Я маю бути готовим. Якщо він відповідає на запитання певним чином – потрібно розуміти, який контекст за цим стоїть.
Для вас бути інтерв’юером – якась психологічна потреба в прокачуванні себе?
Скоріше, частина ролі. Десять років тому я вперше потрапив у Кремнієву долину, де вчився – і до нас прийшов дядько, років, напевно, 60, вести курс онлайн-маркетингу. Я думав, чого він мене навчить? А він почав з такої глибини, що я просто завалив – сидів у шоці. Виявилося, він викладач Стенфорда і має кілька стартапів за плечима, співзасновник у двох мільярдних компаніях. Я підійшов до нього наприкінці і кажу: «What the reason? Чому ви ділитеся таким цінним досвідом?» А він відповідає: «У нас така культура – якщо я щось знаю, я маю це віддати. Я виконую тут свою роль». Цього бракує в Україні.
Хтось вважає, що знайшов манну небесну, от, у мене ідея – і я тобі не розповім! Та ідея не коштує нічого. Поки ти її думаєш, Китай уже робить. Мої знання – це мій досвід. Я можу 200 разів розповісти, як робити бізнес або проєкт, але ти спробуй повторити. Тому що тут військового? Мені в «Рибі» часто пишуть: Саш, я завдяки тобі почав свою справу, я чомусь навчився. Класно! Значить, я щось зробив, щоб в Україні стало більше підприємців – більше робочих місць – більше податків. Почни з себе.
З «Рибою» простежується дивна тенденція. Я не те щоб великий спеціаліст у цьому питанні, та все ж: кількість переглядів ваших відео на ютуб-каналі коливається від 1 тисячі до 232 тисяч, а в середньому, мабуть, кожне відео набирає тисяч 30-40 переглядів. При цьому, безвідносно до їхньої кількості, сума лайків та коментарів основної маси випусків найчастіше в межах 1% від переглядів, а то й менше. Є питання, наскільки ці перегляди автентичні та чи не слугують просто іміджу вас як різностороннього, дуже комунікабельного, успішного бізнесмена – але великим попитом насправді не користуються?
Я по лайках не дивився. Для нас один із KPI – кількість підписників. Вгадати, яке відео даватиме класний результат, досить складно. Є маса факторів: відомість гостя, відомість бізнесу, wow-effect, в який ти влучив…
І якщо ми побачили, що йдуть угору підписники – ми можемо додавати досить нормальний рекламний бюджет, який працює і на підписку, і на перегляди. Я, напевно, хочу і мільйонний канал, але якщо завтра в мене не буде 100 тис. підписників – я спатиму спокійно. Місія каналу: розвивати підприємництво та показувати приклади рольових моделей. Більше того, я відмовився від ідеї шукати тільки зоряних гостей – тому що вони вже були практично скрізь. Я шукаю цікавого гостя та цікавий бізнес. Для мене важливо, щоб це була саме класна історія, яку можна розповісти. Дуже багато каналів, які заливають туди неймовірну кількість грошей.
Який бюджет «Большой рыбы»?
У мене день зйомки 20 тисяч грн. 4 випуски – це 80 тисяч плюс рекламний бюджет – це тисяч 50. До того ж, мій особистий час, який я витрачаю, а це день поїздки до Києва разом зі знімальною бригадою. Якби я хотів роздути щоки, міг би сказати – мій бюджет до пів мільйона.
Але ж це найперше робота на власний медіаобраз.
Не буду лукавити, для мене «Рыба» – можливість поспілкуватися з тими людьми, з якими по лінії Promodo немає приводу для спілкування. Я хочу сам кайфувати, і багато гостей мені кажуть: слухай, я кайфанув від спілкування з тобою. Тому що я говорю про дві речі – про бізнес і копаю за живе. Людям цікаві люди.
Намагаюся розкрити людину – хто ти як особистість, якими принципами керуєшся. Про це «Большая рыба». Канал про IT, моя компетенція. У мене три вищі освіти, дві з них – айтішні. Мені казали: Сашо, дуже вузька тема, мало підписників буде. Але я не лізу в те, в чому не є професіоналом. Для мене це – продовження мене. Я дуже багато часу витрачаю на «Рыбу», але зараз 9 вечора, ми сидимо в офісі – і я працюю на Promodo. Але якби я сьогодні створював канал – напевно, я б його не робив. Тому що не думав, що це настільки багато виїдає часу.
Майже хобі.
Багато хто на хайпі намагається вловити зірку, граються в блогерів і хочуть створити з цього бізнес. Для мене це не бізнес. Це підживлення, творчість. У мене є близький друг, у якого виробництво типових виробів. На Новий рік його виробничники, наприклад, ставлять у театрі «Майстра і Маргариту». Тому що всі люди – творчі. І якщо тобі бракує творчості в житті, ти намагаєшся знайти її на стороні: купуєш футбольний клуб, заводиш коханку. У його випадку це проявляється в тому, що люди крадуть. Крадіжка – це ж теж про творчість. Відповідно, краще її сублімувати в театральну постановку, каже він. Для мене «Рыба» і є прояв творчості. Не буде її – піду в щось інше.
Дивовижним чином ви вже кілька разів підводите нашу розмову саме до наступної теми. Мені й робити нічого не треба. Тож далі…
Змінювати компанію вкрай складно, тому що вже є свої засади. Але ми повинні змінюватися. Ми повинні створити культуру постійних змін.
Про творчість
Важлива частина офісу – це Promodo Hub, де відбуваються різноманітні івенти. Ви, наприклад, зараз виступаєте як одна з локацій фестивалю Parade Fest, в рамках якого буде показана французька вистава. Простір Promodo наповнений роботами топових харківських художників та фотографів, тут проводиться кіноклуб. Немає сумнівів, що ця історія не про прибуток, хоча ціни на квитки деяких подій часом викликають запитання. Звідки такий інтерес до арт-життя міста? Хоча це чудовий інтерес, побільше б подібних проявів взагалі.
Коли я вчився в Києво-Могилянській бізнес-школі, мені сказали: Сашо, при трансформації компанії, найскладніше, що в тебе буде – перезавантаження культури компанії. Змінювати компанію вкрай складно, тому що вже є свої засади. Але ми повинні змінюватися. Ми повинні створити культуру постійних змін. Особливо це цінно, коли живеш в Україні. Ми знаходимося в динамічному середовищі. Більше того, ще IT змінюється – випав із нього на пару місяців, і ти вже не професіонал. Тобі потрібно наздоганяти. І хаб, і академія – про перезавантаження компанії. Простір тебе формує. Немає сенсу говорити про завоювання світу, якщо сидиш у підвалі на дерев’яній табуретці. Ось чому ми в повному сенсі не можемо називатися Європою…
Але в тому ж Будапешті багато бомжів.
Але там, якщо з тими бомжами поспілкуватися – я думаю, якість спілкування з бомжем Будапешта та бомжем Харкова відрізнятимуться.
Тим сумніше це звучить.
Я говорю про сукупні речі. Якщо ми хочемо називатися компанією номер один – ми повинні бути номер один у всьому. Це теж про перезавантаження. Коли ми переїхали в нове приміщення – сюди – переїхали тільки з технікою. Комп’ютер, який у мене був до карантину, я з тих пір навіть не ввімкнув. Мене просять переслати фотку двадцятирічної давності – а мені не хочеться. Ложки, столи, стільці, виделки – ми повністю утилізували все. Не зберегли музей. Мені не захотілося тягнути старе в офіс. Я хочу дивитися вперед, у майбутнє.
Навіщо хаб? Він вдень працює як зал для йоги, як зал для пінг-понгу (тільки поки не купили тенісний стіл), там проходять презентації та зустрічі з клієнтами, майстер-класи. Це точно штука не про гроші. Але невіддільна від Promodo. Через нього ми підтягуємо креативний клас. «Виділяйся!» – це наш слоган. З переїздом у новий офіс у нас зник бруд на кухні. У старому він часто був – ті самі люди смітили.
Простір тебе формує.
80% усього, що реалізовано в офісі – це запит співробітників. Великі білі коридори – співробітники. Ми опитували харків’ян, з якими людьми, місцями та кольорами у них асоціюється місто. Ми не просто так усе робили. Ми тут проводимо свята для дітей, від яких я кайфую. У старий офіс мені було соромно їх звати.
Як батько двох дітей та людина з активною життєвою позицією, яка успішно реалізовує себе в кількох сферах діяльності – скажіть, які виклики перед нами стоять як перед суспільством та чим слід зайнятися найперше, аби їх подолати?
Освіта. Я готую свого сина вчитися не тут.
Але ж ви самі кажете про те, що зараз час відкритої інформації та коли твоя самореалізація залежить лише від тебе. Банальний приклад – Стів Джобс та Марк Цукерберг не закінчили вищу освіту…
Вони не закінчили Стенфорд. Я б хотів розповідати, що я кинув саме Стенфорд. Це вже путівка в життя. Якщо вступили, вони – вже!
Дещо стороннє, але важливе питання. У компанії Promodo був офіс, зокрема, у Москві. Чи є він зараз, як і бізнес-зв’язки з країною-агресором?
Зараз офісу в Москві немає. Не лукавлячи: ми закрили бізнес у Росії у квітні цього року.
Тільки зараз?
Тільки от зараз. 4 роки тому закрили Яндекс. Ми були, напевно, найбільшим його представником в Україні. Я вважаю, що не потрібно плутати стосунки людей і країн. Є стафф, який розуміє, що відбувається, і нормально спілкується. Серед причин закриття бізнесу в Росії патріотизм також є.
Але не на першому місці?
Ну, наприклад, я не виїзний за волонтерські справи. Частка стала не дуже велика. Ми ухвалили рішення – навіщо бігти проти течії, якщо можна бути в ній?
У вас не було внутрішнього роздвоєння: і волонтер, і бізнес у Росії?
До цього можна ставитися по-різному. Не знаю, як відповісти. Дуже багато продуктових компаній, продукт яких без Росії неможливий. Їм закривати бізнес? А якщо вони платять податки і створюють робочі місця тут? Я навіть у фейсбуці перестав писати про політику, вона для мене табу. Я ухвалив для себе рішення, що в політику не йду. У мене дуже багато знайомих у ній, Давид Арахамія – мій близький друг. Але політика для мене фу-фу-фу. Я не буду хвалитися тим, що закрив бізнес у Росії цього року. Гарного в цьому, напевно, мало. Я розумію, що якщо напишу про це, мені скажуть – чому ти не закрив у 2014 році? Тому я не пишу.
Я напишу.
Пишіть. Не пишаюся. Але свою данину я роблю, нехай кожен зробить хоч маленьку частину того, що зробив я – а потім будемо судити. Я вважаю, що створив багато робочих місць, плачу багато податків і щось роблю для України.
Бліц! Яка ваша улюблена книга? У кількох інтерв’ю ви згадуєте відому «Багатий тато, бідний тато», але, думаю, для вас є ще знакові книги.
Порадь книгу – я вкрай не люблю це запитання. Як ложка дорога до обіду, так і книга – потрібна в певному віці, під певну проблему. Раніше я любив читати бізнес-літературу, зараз – більше філософську.
Наприклад?
Ну от, з останнього – «Сунь-цзи», «Мистецтво війни» зараз читаю. Ми зараз переписуємо стратегію компанії, і я знаходжу дуже багато речей звідти – з війни. Стратегія – це ж про те, як діяти в умовах невизначеності. Зараз у мене немає потреби багато читати. Часто слухаю подкасти, поки їду до Києва, підживлююся з ютуба. Я раджу всім «Людина в пошуках змісту» Віктора Франкла – геніальна книга.
А фільм?
Улюблений фільм, напевно, «Собаче серце». Його переглядав 40 разів, я його цитую. Багато там мудрості, в глибині душі сильно ненавиджу совок, який там класно висміяний. І Євстигнєєв геніально грає. Для мене кіно – це можливість побути з собою. Фільм, який буде настільки залучати, щоб я ні про що не думав. Але це може бути і блог.
Що по-справжньому круто в житті?
Напевно, прожити життя так, щоб залишити слід за собою. Щоб було комусь сказати тобі «Дякую». Про Харків – тому що ми теж доклали до нього руку. З часом починаєш кайфувати від того, що віддаєш.
За даними порталу: mykharkov.info