Інтенсивні технології сільського господарства можуть змінювати екологічні умови, що, своєю чергою, впливає на видовий склад і чисельність комах, їхню поведінку, ярусний розподіл і шкідливість. Агроценози пшениці відрізняються високим рівнем біорізноманіття, і багато фітофагів значно знижують не лише врожайність, а й погіршують посівні та товарні якості зерна.
Серед комах, які завдають шкоди колосовим культурам, клопи становлять найчисельнішу групу фітофагів. Шкідлива черепашка (Eurygaster integriceps Put.) є одним із найнебезпечніших шкідників зернових колосових, значно знижуючи їхню врожайність. У той час як роль інших видів, таких як хлібний клоп (Trigonotylus ruficornis Geoffr.) і трав’яний клоп або сліпняк (Lygus rugulipennis), порівняно зі шкідливою черепашкою, виявляється незначною. Наприклад, пошкоджені зерна пшениці, спричинені шкідливою черепашкою, знижують якість клейковини, а хлібний клоп погіршує якість крохмалю в ендоспермі зерна. За діагностики пошкоджень зерна пшениці, спричинених клопами, насамперед враховують такі критерії, як локалізація пошкоджених зон щодо поверхні зерна та його характерні особливості. Локалізація цих зон пов’язана зі структурою ротових органів шкідників.
Ознаки шкоди пшениці, спричинені черепашками
Шкідливі черепашки, а також їхні споріднені види (мавританський і австрійський клопи) мають потужні, сильно склеротизовані стилети. За допомогою такого ротового апарату личинки старших віків та молоді імаго можуть проколювати квіткові та колоскові луски, що дає їм змогу харчуватися різними частинами зерна. При цьому черепашки зазвичай розміщуються головою вниз, коли харчуються на колосі. Процес проколу зернових лусочок та оболонки зерна вимагає значних витрат енергії та стійкого положення комахи на поверхні. Черепашка вибирає найзручнішу позу для харчування, фіксуючи всі три пари кінцівок на зерні. Квіткові лусочки зазвичай довші самих зерен, які вони охоплюють, і при розташуванні великих комах головами догори, таких як черепашки, уколи часто опиняються в порожнечі. Тому зони ушкоджень, спричинені дорослими клопами та їхніми личинками 4–5 віків, на більшості зерен (до 75%) мають вигляд «комірця» або його половини навколо зародка. В інших зернинах уколи та пошкоджені зони розташовуються на рівні спинки або між гребенем спинки та бічною частиною клопів. За харчування личинок другого та третього віку зона ушкодження у вигляді «комірця» та його половини спостерігається лише у 25% усіх пошкоджених зерен, переважно на м’яких сортах пшениці. На твердих сортах такі ушкодження трапляються дуже рідко або зовсім відсутні. Для личинок молодшого віку (2–3) характерна локалізація пошкоджених зон із обох боків зернівки (до 60 %), адже ці ділянки для них доступніші. Завдяки своїм невеликим розмірам, личинки цього віку часто розташовуються на колосі між стрижнем і колосками, що дає їм змогу легко робити проколи з боків зернівки. При цьому у більшості зерен (72 %) пошкоджені зони перебувають у нижній частині зернівки або поруч із зародком. Розуміння цих особливостей розподілу зон ушкоджень шкідливими черепашками допоможе у визначенні вікового складу популяції, яка нанесла шкоди основній масі зерна, що доповнить результати польових обстежень. Наприклад, якщо виявиться, що більшість зерен пошкоджено личинками молодшого віку, це буде непрямим підтвердженням того, що основна маса клопів не встигла насититися. Уколи клопа черепашки викликають різні зміни у зерні залежно від стадії його розвитку, на якій сталося ушкодження. Наприклад, зерно, уражене у фазі молочної стиглості, стає блідо-жовтим, часто буває дрібним та плюсклим, а також має низьку об’ємну масу. У той час як зерно, пошкоджене клопом на пізнішій стадії стиглості, зберігає свою форму. У практичній роботі буває складно розрізнити пошкодження зерна, спричинені клопами-черепашками, і ті, що спричинені пшеничним трипсом. Личинки пшеничного трипса утворюють на зерні складки, дрібну зморшкуватість і змінюють колір зрілого зерна, залишаючи на його поверхні тьмяні розпливчасті плями. На відміну від клопів черепашок, трипси не впливають на властивості клейковини та не знижують хлібопекарські якості зерна.
Ознаки ушкодження зерна сліпняками
Ротові органи трав’яного і хлібного клопів є дуже тонкими, гнучкими і слабо склеротизованими стилетами, які не здатні проколювати не тільки колоскову, а й квіткову луску. Клопи шукають місця для харчування на боках зернівки, де квіткові луски змикаються, і саме там краї їхніх хоботків можуть легко долати покриви. Однак одного проколу недостатньо для насичення, тому вони роблять новий прокол поруч. Зони пошкоджень від кожного акта харчування зливаються, утворюючи одну овальну або округлу область, де можна побачити від одного до декількох проколів. Зазвичай такі зони харчування починаються від чубка або поряд із ним і можуть займати половину або більше бічної частини зернівки. Ушкодження у середній чи нижній половині зернини зустрічаються набагато рідше. Зони, уражені трав’яним клопом, мають значні розміри. Зазвичай вони починаються від верхньої частини спинки і майже завжди доходять до борозенки, охоплюючи всю бічну частину зернівки. Навіть у межах однієї великої зони у більшості випадків фіксують не більше семи проколів. Зони пошкоджень, спричинені хлібним клопом, менші порівняно з трав’яним клопом. Вони рідко починаються від верхньої частини спинки і практично ніколи не охоплюють усю бічну частину зернівки. У межах цих зон може бути виявлено до 14–20 проколів, добре видно під час дослідження під бінокуляром.
Ознаки жовтобокого зерна
У пробах зерна часто можна зустріти здорові, але борошнисті зерна, які майже повністю складаються з борошнистого ендосперму із вкрапленнями склоподібної маси. Такі зерна називають «жовтобокими». Жовтобокість виникає під впливом певних погодних умов чи агротехнічних заходів, що впливають на консистенцію зерна під час його дозрівання. Жовтобокість може зачіпати як всю зернівку, так і її окремі частини. Часткова жовтобокість найчастіше проявляється навколо зародка у вигляді «комірця», що охоплює більшу або меншу частину зерна; жовтобокість у формі округлих плям зустрічається досить рідко. Жовтобокі зерна ніколи не бувають плюсклими і не мають вдавлених або темних точок, що нагадують уколи. Перехід жовтобоких ділянок у склоподібні зазвичай відбувається поступово, тому різких меж між цими зонами немає. Зони жовтого забарвлення часто симетрично відступають від зародка, поширюючись з обох боків, але не охоплюють спинку, а часом можуть розташовуватися лише з одного боку зерна. Ушкодження, спричинені клопами, мають неправильну форму, що нагадує трикутник. Деформації, спричинені черепашками, сліпняками та трипсами, на жовтих ділянках помітні так само чітко, як і на склоподібних.
Як проводять аналіз зерна пшениці на пошкодженість клопами
З метою проведення дозбиральної оцінки збитків здійснюється діагностика ушкоджень колосків пшениці, спричинених клопами, у період від виколошування до молочно-воскової стиглості зерна безпосередньо на полі. Для аналізу відбираються 100 колосків (по 10 колосків з 10 різних точок діагоналі поля), які потім обмолочуються. З отриманих зразків відбираються 500 зерен, а точніших результатів — 1000 зерен. Під час аналізу можуть траплятися випадки, коли те саме зерно пошкоджено двома видами клопів, наприклад, хлібним клопом і шкідливою черепашкою. В цьому випадку таке зерно враховується як пошкоджене і тим, і іншим видом клопів. Однак подібні випадки рідкісні та становлять не більше 1% від загальної кількості пошкоджених зерен. Між цими видами клопів існує конкуренція, що не дає їм змоги харчуватися з одного зерна. Зерна, одночасно пошкоджені як клопом, так і трипсом, зустрічаються досить часто, оскільки ці комахи мають різні способи харчування і конкурують один з одним. У таких випадках одну й ту саму зернівку класифікують як пошкоджену і клопами, і пшеничним трипсом.
За проведення аналізу зерна слід враховувати кілька факторів. У різних регіонах кількість пошкоджених зерен клопами із сімейства сліпняків та черепашками на озимій та ярій пшениці може значно змінюватись. Наприклад, у посушливих зонах пошкодженість зерен пшениці трав’яним клопом може бути мінімальною або її зовсім не буде. Зазвичай зерно озимої пшениці зазнає більших збитків від шкідливої черепашки, тоді як ушкодження від клопів сімейства сліпняків спостерігаються меншою мірою. Аналіз пошкодженості зерна клопами-черепашками у лабораторних умовах проводиться за такою методикою. Методика визначення ступеня ушкодження зерна пшениці клопом-черепашкою Обладнання: ваги. Визначення ступеня ушкодження зерна клопом-черепашкою здійснюють у двох повторностях. Наважку, масою 10 г, відбирають із наважки масою 50 г, після видалення з неї домішок. Кожну зернівку оглядають з усіх боків і відбирають зерно за такими ознаками: на поверхні зерна — темна крапка, навколо якої світла зморшкувата пляма, така ж пляма на боці зернівки; світло-жовта пляма без вдавленості — на зародку. Зерно пшениці з жовтими плямами не в зародку, без слідів уколу, вдавленості або зморшкуватості не відносять до зерен, ушкоджених клопом-черепашкою. Ушкоджені зерна зважують з точністю до 0,01 г. Вміст ушкоджених зерен розраховують за формулою X = mn × 10, де х — вміст ушкоджених зерен, %; mn — маса ушкоджених зерен, г. Кінцевим результатом є середньоарифметичне двох паралельних визначень.
Які існують заходи боротьби з клопами на зернових
Для ефективного захисту зернових культур від шкідників необхідно реалізувати комплекс заходів. Важливо пам’ятати, що озимі культури першими починають заселятися шкідливою черепашкою і стають осередками розмноження хлібного клопа, яка зимує на озимих у стадії яйця. Клопи легко переміщаються на сусідні посіви, що призводить до сильнішого пошкодження зерна ярих культур на полях, розташованих поряд з озимими. За наявності шкідливої черепашки на посівах дуже важливо своєчасно проводити заходи щодо винищення. Хімічну обробку здійснюють навесні, якщо кількість клопів, що перезимували, перевищує 2 екземпляри на 1 м² на озимих і 1,5 екземпляра на 1 м² на ярих. У роки з весняними посухами обробку озимих починають за наявності 1 екземпляра на м2, а ярих — за наявності 0,5 екземпляра на м2. Насамперед слід обробляти ті посіви, де спостерігається найбільша кількість шкідників. Боротьба з личинками черепашки на озимих культурах здійснюється за їхньої чисельності 2 екземпляри/ м2 або за 10‑х помахів сачком. На ярі пшениці поріг становить 0,5 особин/ м ² або 10 помахів сачком в умовах посухи. На полях, де планується збирання врожаю понад 40 ц/га, обробку можна розпочинати за чисельності личинок один екземпляр на м². При виборі препаратів боротьби з клопом слід покладатися на «Державний реєстр пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні». Навесні обприскування проти черепашки в її ареалі виявляється ефективним також і проти хлібного клопа, у якого в цей час з яєць, що перезимували, з’являються личинки першого покоління. Поява личинок черепашки нового покоління зазвичай збігається з масовим відродженням личинок хлібного клопа другого віку. Крім цих заходів, важливу роль у боротьбі з хлібним клопом відіграє повсюдне знищення злакових бур’янів, особливо таких, як мишій сизий і куряче просо, на яких клопи розмножуються протягом усього літа. О. Єрмоленко, [email protected]
Джерело: propozitsiya.com
