Останніми роками в Україні виникла загроза масового поширення західного кукурудзяного жука (Diabrotica virgifera virgifera LeContе, 1858), збитки від шкідливої діяльності якого можуть бути близькими до тих, що зазнають виробники кукурудзи в США та інших країнах світу.
За підрахунками німецьких фахівців (Institute for National und International Plant Health), у країні витрати лише на моніторинг шкідника становлять близько 250–280 тис. євро/рік. Зниження врожаю може досягати 10–30 % (до 50 % за дуже сприятливих для розвитку шкідника умов). Основною причиною поширення західного кукурудзяного жука (Diabrotica virgifera virgifera) є вирощування кукурудзи в монокультурі та повторних посівах (два роки і більше) — щільність популяції шкідника швидко збільшується, а з нею зростає і шкідливість, що може завдавати значних економічних збитків вже на другому році вирощування кукурудзи. Характерною діагностичною ознакою пошкодження діабротікою є полягання рослин кукурудзи наприкінці літа у вигляді «гусячої шиї». D. virgifera належить до списку А-2, і є небезпечним шкідником кукурудзи внутрішнього карантину. Батьківщиною шкідника вважають Мексику та центральні райони Південної Америки. В 1909 році шкідник був виявлений на території Сполучених Штатів Америки. Поступово шкідник поширився на схід від Колорадо до південно-західної Небраски. З 1955 р. почалось масове поширення кукурудзяного жука, поступово він став одним із найнебезпечніших шкідників кукурудзи не тільки в США, а і в Канаді. На сьогодні в США щороку витрачають на контроль західного кукурудзяного жука і збереження врожаю понад 1 мрд доларів.
У 1992 році кукурудзяного жука вперше виявили в Європі біля околиць Белграда. Спочатку ознаки пошкоджень були помилково визначені як пошкодження підгризаючими совками. В Україні перші особини західного кукурудзяного жука (Diabrotica virgifera virgifera), були виявлені у серпні 2001 року у прикордонній смузі Закарпатської області, що засвідчує заселення шкідником території Угорщини. Враховуючи швидку міграцію шкідника та здатність перелітати на значні відстані протягом вегетаційного періоду, можна зробити висновок, що ЗКЖ потрапив на територію України з вогнищ цієї країни. Поступово, незважаючи на застосування заходів з обмеження поширення, західний кукурудзяний жук поступово захоплював нові території.
Станом на 01.01.2023 року західний кукурудзяний жук поширений в 16 областях Україні на площі 144167,75 га, найбільше заражених шкідником площ виявлено в Миколаївській та Чернівецькій областях, відповідно на площі 28524,03 та 55287,13 га, а найменше в Дніпропетровській області – 257 га. Помітна динаміка щодо збільшення поширення шкідника в Україні з 86167,49 га у 2015 до 144167,75 га в 2022 роках. Протягом 2017–2022 рр. вогнища D. virgifera виявили в раніше не заражених регіонах України, відбулося його розселення на території 15 областей порівняно з 9 областями в 2015–2016 роках. Найефективнішим заходом контролю видів роду Diabrotica у літературних джерелах називають сівозміну, інші дослідники наполягають на поєднанні кількох методів: дотримання сівозміни, використання інсектицидів, вирощування стійких гібридів кукурудзи. Сучасні тенденції в управлінні шкідниками спрямовані за збільшення частки біологічного контролю чисельності шкідника, так як це сприяє збереженню екологічного стану навколишнього середовища. За матеріалами міжнародної конференції «ЗАХИСТ І КАРАНТИН РОСЛИН У ХХІ СТОЛІТТІ: ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ» (Харків, 19–20.10 2023 р.)
Джерело: propozitsiya.com
