Корабель, що живе довше за свої дошки
Давньогрецький історик Плутарх понад дві тисячі років тому описав дивну ситуацію, яка досі змушує людей замислюватися про природу ідентичності та сталість речей. Парадокс виникає так: уявімо корабель Тесея, легендарного героя, який повернувся з острова Крит. З роками кожна дошка та інша деталь корабля зношувалися і поступово замінялися новими під час ремонту. Через деякий час не залишилося жодної первісної деталі. Запитання виникає просте — чи лишився цей корабель саме тим самим кораблем Тесея, чи став чимось вже іншим, інформує Ukr.Media.
Чому це — парадокс?
Парадокс Тесея — це не лише загадка для колекціонерів чи реставраторів. Він зачіпає головну тему філософії: як ми визначаємо, що щось залишається "тим самим” попри зміни. Для чого це має значення? Наприклад, чи є людина, яка повністю відновила своє тіло або навіть погляди, тією ж самою особистістю? Або чи залишається відремонтований автомобіль "вашим” авто, якщо в ньому не залишилося жодної початкової деталі?
Тут постає різниця між двома типами ідентичності, важливими для цього питання:
- Нумеровна ідентичність: бути саме тим самим об'єктом у часі, попри зміни.
- Якісна ідентичність: бути зовсім або дуже схожим на себе колись чи на щось інше.
Історичні відповіді: від мінливості до сутності
Філософ Геракліт вважав, що все у світі перебуває у постійному стані змін. Його знаменитий вислів про ріку –
"неможливо двічі увійти в одну і ту ж річку”
– підкреслює цю ідею. Будь-який предмет, людина чи подія постійно змінюються: дошки зношуються і замінюються, вода в річці тече. З цієї точки зору, не так важливо, чи є щось "тим самим”, бо будь-яка річ стає собою іншою щомиті. Парадокс Тесея показує, що вся ідентичність у світі умовна і залежить від нашого способу мислення про речі, які змінюються.
Аристотель запропонував інший підхід. Він вважав, що об'єкт має не лише матеріал, з якого зроблений, а й форму (структуру), джерело змін і своє призначення. Якщо корабель зберігає свою форму, свою функцію і місце у певній історії, то він продовжує бути "тим самим кораблем”, навіть якщо матеріал невпізнанно оновився. Матеріал для нього — другорядний, головне, щоб зберігалася загальна суть.
Англійський мислитель Томас Гоббс у XVII столітті додав новий погляд: а що, якщо після заміни усіх дощок старі деталі не викинули, а зібрали з них ще один корабель? Тепер є два об'єкти з однаковою претензією на ідентичність із "кораблем Тесея”: один — відновлений шляхом поступових змін, інший — зібраний із його оригінальних частин. Який з них справжній? Ця ситуація демонструє, що ми можемо застосовувати щонайменше два критерії: безперервність і функцію (відремонтований корабель) або матеріальне походження (зібраний з оригінальних дощок). Винятковість парадокса у тому, що обидва варіанти виглядають переконливо залежно від того, який критерій ідентичності здається нам важливішим.
Критерії ідентичності: що має значення для різних об'єктів
Сучасні філософи з'ясовують, що ми, не завжди усвідомлюючи це, застосовуємо декілька можливих критеріїв для визначення ідентичності:
- Матеріальна безперервність: весь матеріал зберігається (наприклад, колекціонер цінує "оригінальні” дошки).
- Просторова-часова безперервність: об'єкт існував неперервно, не зникав із поля зору (наприклад, юрист оцінює права власності).
- Формальна (структурна) безперервність: зберігається зовнішній вигляд, конструкція (наприклад, реставратори).
- Функціональна безперервність: корабель досі служить тією ж метою.
- Історична (каузальна) безперервність: об'єкт є нащадком певної історії змін.
- Наративна ідентичність: об'єкт має значення у певній розповіді або традиції (для музейників чи спільнот).
Який критерій вибирати, залежить від контексту та наших цілей. Для суднобудівника це буде одне, для музейного працівника — інше, для юриста — третє.
Змінюваність та ідентичність особистості
Парадокс корабля Тесея стосується не тільки речей. Людське тіло постійно оновлюється: більшість клітин, з яких ми складаємося, втрачаються і замінюються новими протягом життя. Наші переконання, звички, навіть риси характеру можуть докорінно змінитися. Це підводить до питання, чи ми лишаємося собою протягом часу.
Англійський філософ Джон Локк писав, що головним для особистої ідентичності є безперервність свідомості та пам'яті. Ми — це не просто тіло, а історія особистого досвіду, зв'язку пам'яті між різними моментами. Тому критерієм для людини стає не стільки матеріальна безперервність, скільки єдність особистої історії, пам'яті та самосвідомості.
Проблема ідентичності виникає і під час реставрацій архітектурних пам'яток, передачі брендів, навіть "оновлення” програмного забезпечення. Питання — коли ми ще маємо справу із "тим самим” об'єктом, а коли із зовсім новим явищем — тут теж немає універсальної відповіді.
Цінність парадокса: навіщо нам це питання
Суть парадокса корабля Тесея — не у пошуку єдиного "правильного” вирішення, а у запрошенні переосмислити наші уявлення про сталість і змінність, про речі, які ми цінуємо або зберігаємо. Він спонукає дослідити, як ми самі визначаємо ідентичність чи послідовність у світі постійних змін. Через це філософський парадокс не лише вражає цікавим прикладом, а дає інструмент для глибшого розуміння нас самих, наших зв'язків та історій — як у побуті, так і у найбільш суттєвих сферах життя.
Джерело: ukr.media
