Кожен, хто пережив дев’яності, добре пам’ятає «Мівіну». Щойно з’явившись на ринку, цей продукт надзвичайно швидко став настільки «народним», що назва бренду перетворилася на неофіційну назву цілої категорії продуктів, подібно до того, як «ксероксом» тепер називають будь-який копіювальний апарат.
«Мівіною» перекушували школярі, вчителі, міліціонери, чиновники, підприємці та офісні працівники. Це був найдоступніший сніданок, який тільки можна було уявити. Локшина швидкого приготування зі смаком курки чи м’яса коштувала копійки.
Попри низьку ціну, «Мівіна» не стала винятково товаром для малозабезпечених верств населення. Її смакові якості були на достатньо прийнятному рівні, щоб подобатися майже всім. Як свідчить досвід, ситуація, коли «не хочеться борщу», а хочеться «Мівіни», не була чимось рідкісним для харків’ян.
Як усе починалося?
Корпорацію «Техноком», яка у 1995 році почала випуск «Мівіни», заснував виходець із В’єтнаму Фам Нят Вионг, який оселився в Харкові. Наразі підприємець став найбагатшою людиною В’єтнаму та входить до списку ТОП-500 найбагатших людей світу за версією журналу Forbes. Його статки оцінюються у 4,2 мільярда доларів.
За даними журналу «Новое время», щоб відкрити свій перший бізнес – невеликий бюджетний ресторан в’єтнамської кухні – родина Вионгів позичила у родичів та друзів близько 10 тис. доларів. А вже у 1995 році Вионг взяв кредит під 8% на місяць і заснував «Техноком» – підприємство з виробництва локшини швидкого приготування за в’єтнамською технологією, назвавши продукт «Мівіна».
Продукція практично відразу завоювала симпатії споживачів. Гаряча локшина готується лічені хвилини. Напівфабрикат потрібно просто залити окропом. Багато хто, втім, полюбив «Мівіну» навіть у сирому вигляді. Її, наприклад, іноді купували до пива замість сухариків.
Завдяки постійно зростаючій популярності нової для споживачів продукції, її продажі вже у 1997 році сягнули мільйонних показників. З кожним роком ця цифра збільшувалася. Через велику популярність «Мівіною» стали називати будь-яку локшину швидкого приготування.
Зміцнивши позиції на ринку, компанія «Мівіна» розширила асортимент продукції і у 1999 році додала до своєї лінійки ще дві новинки – картопляне пюре швидкого приготування та різні види смакових приправ. Розширення продукції та додавання цих новинок лише підігріло інтерес споживачів.
Мільйони українців віддають перевагу «Мівіні» через хороший смак з нотками в’єтнамської екзотики та швидкість приготування. «Мівіна» – чудовий варіант, коли виникає необхідність швидко приготувати гарячу та смачну страву для всієї родини.
«Мівіна» і «Nestle»
У 2010 році транснаціональна компанія «Nestle» викупила «Техноком» та «Мівіну» за 150 млн доларів. Компанія суттєво збільшила свою продуктивність, що дало змогу значно розширити асортимент та вивести на ринок нові види продукції.
На сьогоднішній день компанія виробляє такі продукти харчування:
- Вермишель швидкого приготування.
- Різні види супів швидкого приготування.
- Картопляне пюре.
- Різноманітні смакові приправи.
За інформацією компанії «Nestle», усі інгредієнти, що використовуються для створення швидкорозчинної локшини, приправ, пюре та супів, є найвищої якості, завжди свіжі та проходять низку спеціальних обробок.
Так, наприклад, борошно проходить етап очищення через спеціальні магнітні установки, вода – через фільтри очищення, які видаляють дрібні частинки та небажані домішки. Усі процеси контролюються в лабораторних умовах.
Нещодавно компанія випустила на ринок чергову новинку – солодку «Мівіну» зі смаками банана та полуниці. Редакція не має даних про продаж нового продукту, але є підстави вважати, що він знайде свого прихильника.
Хочеться «Мівіни»
«Мівіна» стала своєрідним харківським мемом. Харків’яни нерідко згадують її в розмовах між собою і навіть у соцмережах.
Макс Бурцев, рекламіст:
«За результатами опитування всіх моїх знайомих підприємців, можна висунути цікаву гіпотезу: ті, хто їсть «Мівіну» на початку свого підприємницького шляху, досягають успіху в бізнесі з ймовірністю 89%.
17 з 19 опитаних зізналися, що сиділи на локшині не один місяць (а хтось і роки) після старту свого бізнесу. У багатьох (включно зі мною) простежується навіть еволюція кулінарних уподобань – спочатку всі їли тільки локшину. У приготованому вигляді (іноді з додаванням майонезу, щоб було пожирніше) або ж у сухому вигляді, подрібнивши локшину прямо в пакеті, висипавши вміст пакетиків зі спеціями і збовтавши. Особливим гурманством вважалося пюре «Мівіна», зі шматочками якоїсь хріні та смаком якоїсь іншої хріні.
Спочатку ми їли «Мівіну», бо ні на що інше не було грошей. Потім – бо всі зароблені гроші ми відразу ж пускали назад у справу. І в той час, як наші однолітки знаходили роботу, отримували зарплати і починали харчуватися в кафешках та ресторанах (взагалі недоступна для нас вершина), ми продовжували заварювати «Мівіну» окропом.
Виходить, що «Мівіна» – це не просто локшина. Це цілий символ! Символ наполегливої праці та великих планів тоді, коли для цього немає жодних передумов (грошовиті батьки, спадщина тощо), крім гострого бажання будь-що зробити щось круте. Ось такий вермішельний інсайт 😉
А ось що пише блогер Андрій Альохін, чий пост набрав майже 2 тисячі лайків:
««Мівіна» пахне собачим кормом. Так сталося, що довелося вранці (через брак іншого) знайти старенький пакетик і заварити народну вермішель.
На запах до кухні тривожно прийшла на кривих лапках лоповуха собако-одиниця і делікатно, але рішуче попередила:
– Я це їсти не буду.
Довелося пояснити, що я це собі.
Собако-одиниця зазирнула у свою миску із залишками сухого корму для особливо вередливих і глузливо сказала:
– Я можу поділитися.
А я сказав:
– Дуже смішно»
А ось спогад про «Мівіну» відомого українського модельєра Андре Тана:
«Мені 17 років. Грошей немає, в меню «Мівіна» і по святах «Живчик». Виграю в конкурсі «Паром» для молодих дизайнерів і купую свою першу швейну машинку. Я на неї не дихаю, розмовляю з нею, як з живою, і шию ночами безперервно. Клієнтів ще мало, а віри в себе ще менше…
Ех, ось би повернутися в минуле, щоб сказати собі: «Слухай, досить скиглити! Через 15 років твою форму одягне Олімпійська збірна України на Олімпіаду в Ріо-де-Жанейро». І «Мівіна» б точно здавалася чарівною))
А ось що пише користувач Володимир Попов:
«Заходиш у супермаркет, набрав повний кошик їжі та «елітних» напоїв. Але наближення Нового року майже не відчуваєш.
І ось ти проходиш повз полицю з макаронами і згадуєш, що раніше все було простіше. У гуртожитку у всіх студентів до 31 грудня наставали кризові в плані фінансів дні, тому, дістаючи гроші з усіх кишень, ми скидалися на те, що міцніше. І закуска була у нас «на здачу» – це «Мівіна», батон і майонез. І знаєте – ми сідали святкувати, було гамірно, весело, і Новий рік дуже відчувався. Дуже.
І думаєш, може, до біса цей весь кошик. Взяти 0.7, батон, «Мівіну» і майонез, і щоб ось, як раніше… Підходиш до полиці, дивишся на знайому упаковку і бачиш, що її почали ще й солодкою робити. Якби таку випускали, коли ми були студентами, то солодкий стіл би так і виглядав – «Мівіна» зі смаком полуниці та одна палаюча свічка в ній, яку ти задуваєш…»
І нехай смак «Мівіни» вже не той, що в дев’яностих, але це харківське надбання, яке стало частиною нашої юності і залишиться в пам’яті.
Тож заварюємо окропчик і смачного!
Оригінал статті: mykharkov.info