«Сонячна квітка». Шкідливий ентомокомплекс — журнал Пропозиція

Соняшник — одна з найголовніших і найприбутковіших культур у світовому виробництві рослинних жирів. В Україні дещо нижчий відсоток урожайності ніж в інших країнах. Так у Китаї середній урожай насіння становить 2,7 т/га, а в Україні —  1,7–1,9 т/га, при цьому, варто зазначити, що реальний потенціал культури розкритий всього майже на 50 % і за правильного підходу та створення оптимальних умов вирощування, можна досягти максимально до 4 т/га. І навіть за таких, доволі низьких, показників наша країна посідає другу сходинку у світі за обсягами вирощування цієї культури, а серед країн експортерів — першу.

Для розуміння показника урожайності варто розглянути наступні фактори. Перший: під посіви соняшнику використовують майже вдвічі більше земель, ніж рекомендовано, а саме, приблизно 4,0 млн га, замість 2,0–2,5 млн га. Другий: організація сівозміни відбувається нераціонально, соняшник повертають на поле, в середньому через 1–3 роки, а необхідно через 7–9 років. Пояснюється це тим, що попит на соняшникову продукцію надзвичайно високий. Але за таких факторів неможливо обійтись без негативних наслідків таких як:  недоотримання норм посівних площ, зменшення родючості ґрунтів, інтенсивне розповсюдження хвороб та шкідників, переважання стійких бур’янів тощо. До того ж варто зазначити, що зміна кліматичних умов останніми роками сприяє більше шкідникам, аніж культурі, що значно перевищило показники економічної шкодочинності.

Шкідники соняшника

Шкідливий ентомокомплекс на посівах соняшника нараховує близько 60 видів комах із різних родин і рядів, переважно поліфагів. За характером пошкоджень їх поділяють на такі групи: шкідники сходів, стебел, листків, а також генеративних органів — кошиків і насіння. Сходи пошкоджують ґрунтоживучі шкідники (дротяники — личинки коваликів, несправжні дротяники — личинки мідляків, личинки хлібних жуків і хрущів, гусениці підгризаючих совок) та наземні фітофаги (імаго південного сірого довгоносика, чорного й сірого бурякових довгоносиків, піщаного і степового мідляків, кравчика-головача). Стебла соняшника заселяють личинки соняшникового вусача, соняшникової й південної соняшникової шипоносок, стеблового кукурудзяного метелика. Листя об’їдають гусениці лучного метелика, совки-гамми, бавовникової і люцернової совок, види коників, сарани та інших прямокрилих, заселяють і пошкоджують рослиноїдні клопи (ягідний, польовий, люцерновий, щитник зелений і гостроплечий) та колонії геліхризової попелиці. Варто пам’ятати, що названі види клопів і листогризучих совок, крім вегетативних, істотно шкодять ще й генеративним органам. Кошики заселяють клопи, гусениці совок, соняшникової вогнівки, геліхризова попелиця, які живляться чашолистками, тканинами зворотного боку і серцевиною корзинки, а також цвітом і насінням.

У результаті істотного розширення посівних площ під соняшник та спричинених цим суттєвих порушень у структурі сівозмін ентомокомплекс агроценозів теж зазнав значних змін. Домінантними стали багатоїдні види, які раніше не завдавали значної шкоди цій культурі. До них належать: рослиноїдні клопи, бавовникова совка, південна соняшникова шипоноска. А з іншого боку, вплив антропогенного чинника призвів до зменшення загальної чисельності інших фітофагів. Наприклад, після створення і виведення на ринок деяких гібридів соняшника, якими зараз засіваються майже 100 % площі, щільність популяцій і шкодочинність соняшникової вогнівки різко зменшилися.

Найбільш шкодочинні «вороги» соняшника

Рослиноїдні клопи (ряд — Hemiptera). Пошкоджують різні органи рослин соняшника:  вегетативні (молодий приріст листя, стебел), і генеративні органи (кошики, квітки, молоде насіння). Живлячись, клопи висмоктують із них сік за допомогою колючо-сисного ротового апарату. У місцях уколів утворюються спочатку білі, пізніше жовті плями, які згодом темніють і засихають (відбувається некроз ушкоджених і навіть суміжних з ними тканин); ушкоджені частини рослин в’януть, деформуються, згодом відмирають. Рослини соняшника відстають у рості і знижують продуктивність. Пошкодження сім’янок на початку наливу призводить до їхнього відмирання, та до часткового некрозу, відчутно знижується товарна й посівна якість насіння майбутнього урожаю. Крім того, у місця пошкоджень потрапляє різноманітна інфекція, де розвиваються й поширюються грибні й бактеріальні захворювання. Клопи також є переносниками багатьох вірусних хвороб.

Бавовникова совка (Heliothis armigera/Chloridea obsoleta). Інтенсивно пошкоджує соняшник на Півдні України та має тенденцію заселяти навіть частини північних областей. Метелики літають і живляться з настанням сутінок, на світло летять слабо. Восени за зниження температури повітря їх можна бачити і вдень. Соняшник в липні пошкоджують гусениці першого покоління шкідника. Кошики соняшника, в липні-серпні — гусениці другого і третього поколінь. Згодом пошкодження рослини гусеницями старших віків призводить до зараження кошиків гнилями.

Система захисту від бавовникової совки поєднує  агротехнічні, біологічні та хімічні заходи:

Глибока зяблева оранка, культивація міжрядь просапних культур у період масового заляльковування гусениць;

Знищення бур’янів, особливо навесні;

Знищення рослинних решток після збирання врожаю;

У період відкладання яєць випуск трихограми по 50–100 тис./га у два терміни — на початку та в період масового відкладання яєць;

Використання хімічних препаратів, які  дозволені до використання в Україні.

Соняшникова шипоноска (Mordellistena parvula Gyll). Розповсюджена майже в усіх районах вирощування соняшника в Україні.  Найбільшої шкоди посівам завдає південна соняшникова шипоноска, переважно на Сході і Південному Сході України. В обох видів шкодочинна стадія — личинки. Жуки, які з’являються на посівах соняшника в травні-червні, після спарювання відкладають під шкірку стебел яйця, з яких згодом відроджуються личинки. На одній ураженій  рослині соняшника може налічуватись до кількох десятків личинок. Через пошкодження шипоноскою на соняшнику можуть розвиватись такі хвороби як: фузаріоз, фомоз, фомопсис, які в майбутньому призводять до втрати кількості та якості врожаю.

Система захисту:

Передпосівна обробка насіннєвого матеріалу протруювачем;

Проведення висіву в ранні терміни;

Знищення рослинних решток після збирання врожаю;

Глибока зяблева оранка;

Використання хімічних препаратів, які  дозволені до використання в Україні.

Лускокрилі шкідники (Lepidoptera). Із представників родини вогнівок, як небезпечних для соняшника слід виділити лучного і стеблового кукурудзяного метеликів та соняшникову вогнівку. Серед листогризучих совок найбільше економічне значення мають бавовникова й люцернова совки, совка-гамма.

Гусениці бавовникової і люцернової совок живляться квітками, обгризають чашолистики, зворотній бік кошика, виїдають насіння у фазі наливу. У результаті таких пошкоджень урожайність товарного насіння істотно знижується і за обмолоту чи первинної очистки часто врожай йде на зерновідходи. У місцях ушкоджень до того ж розвиваються грибні й бактеріальні захворювання, які стають причиною гнилей, особливо за вологої погоди.

Соняшникова вогнівка (Homoeоsoma nebulellum). Гусениці перших віків спочатку живляться пилком і частинами квітів, а починаючи з третього віку, здатні прогризати оболонки сім’янок і повністю або частково виїдати ядра. Личинки молі пошкоджують кошики, прокладають у них ходи, що в дощові роки призводить до загнивання і повної втрати врожаю.

Листю соняшника із лускокрилих шкідників найчастіше шкодять лучний метелик і вищевказані види листогризучих совок. Живлячись, гусениці скелетують або обгризають листя і за високої чисельності можуть істотно знизити врожайність культури.

Рекомендовані діючі речовини для захисту соняшника від шкідників

Для уникнення спалахів чисельності шкідника влітку стежать за динамікою льоту, міграцією метеликів, визначають період парування, строки відкладання яєць та початок виплодження гусениць для встановлення доцільності та оптимальних строків проведення заходів захисту культури. Лучний метелик найчастіше заселяє посіви окремими вогнищами. Тому спочатку обстежують поля, виявляють вогнища метелика. 

В обмеженні чисельності шкідників значне місце займають агротехнічні прийоми: оптимальні строки сівби, знищення бур’янів, культивація попередників у період масового відкладання яєць або відразу після його закінчення.

Основні наслідки від пошкодження шкідниками:

• Пошкоджені листя, стебла, кошики, коренева система соняшника;
• Загибель сходів;
• Порушення розвитку і росту рослини;
• Зниження якості продукції та посівних властивостей;
• Зменшення рівня вмісту олійності;
• Загибель молодих рослин;
• Недобір урожаю може досягати понад  50 %.

Діагностику кількості шкідників можна проводити за допомогою пасток. Діагностику починають проводити за досягнення температури ґрунту приблизно 7 °С на глибині 10 см. Використовують суміш з насіння пшениці і кукурудзи у співвідношенні 50:50, засипають у склянку, замочують у воді на 24 години, щоб насіння набрякло (це дуже важливо, оскільки воно має почати проростати відразу за потрапляння в ґрунт). Для одного поля необхідно по 5 таких пасток. У полі, де буде висіватись соняшник закопують на глибину 5 см пастки рівномірно розподілені полем. Перевірку проводять  через 7–10 днів, підраховуючи шкідників.

Проти личинок використовують наступні методи захисту:

• Механічний обробіток ґрунту на глибину 20–27 см;
• Внесення в ґрунт аміаку або аміачної води, як добрива;
• Протруювання насіння інсектицидними протруйниками;
• Внесення в ґрунт гранульованих інсектицидів;
• За планування захисту від дротяників слід пам’ятати, що препарати із групи нікотиноїдів можуть викликати загибель бджіл, тому вони заборонені для протруювання насіння будь-яких культур в ЄС.

Система захисту передбачає вчасне і правильне проведення профілактичних та лікувальних обробок, враховуючи видовий склад та біологічні особливості шкідників, терміни їхньої появи, максимальну шкодочинність та чутливість до препаратів різних хімічних груп.

Застосування пестицидів потребує чіткого дотримання вимог безпеки. Категорично забороняється застосовувати препарати:

• Одразу після дощу;
• За наявності вранішньої роси;
• У вітряну погоду (швидкість вітру більше 5 м/с);
• За високих температур (вище 25 °С);
• За вологості повітря вище 75 %.

Працювати з хімікатами слід у ранкові та вечірні години, у засобах індивідуального захисту, обов’язково  після роботи варто очистити  спецодяг, обприскувачі, техніку, що контактувала з пестицидами. Промивні води і тару утилізують згідно встановленого регламента. Уникати потрапляння залишків препаратів у водойми та джерела питної води, не допускати потрапляння хімікатів у корми та продукти харчування, обмежити вихід худоби на оброблені посіви, літ бджіл. 

О. Власова, кандидат с.-г. наук, Інститут захисту рослин НААН

Джерело: propozitsiya.com