Коли помідори зав'язують плоди, вони забирають з ґрунту велику кількість азоту, калію, фосфору і магнію.
При виборі сидератів для томатної теплиці потрібно звертати увагу на рослини, які здатні допомогти ґрунту відновити баланс саме цих елементів.
Пам'ятайте про принцип сівозміни — ніколи не садіть сидерати тієї ж родини, що й основна культура, щойно зібрана (наприклад, якщо висаджуєте гірчицю, не висаджуйте капусту або інші хрестоцвіті наступного сезону на тій же ділянці, щоб не накопичувати специфічні для родини хвороби та шкідники).
Які сидерати вибрати
Азотом ґрунт більшою мірою насичують бобові (горох, вика). До цієї суміші додають насіння вівса. Він не створює новий калій, але завдяки кореневій системі мобілізує елементи з глибших шарів ґрунту, утримує їх від вимивання й повертає у верхній шар після заорювання. Крім того, овес чудово структурує ґрунт, покращує його повітропроникність та водопроникність, створюючи ідеальні умови для розвитку корисної ґрунтової мікрофлори.
Яровий ріпак добре працює з фосфором: він поглинає й вивільняє у більш доступній формі вже наявний у ґрунті елемент, покращуючи його кругообіг. Крім фосфору, ріпак також сприяє розпушенню ґрунту на значну глибину, покращуючи його дренаж та аерацію, а також накопичує сірку.
Суміш сидератів часто доповнюють білою гірчицею. Вона містить речовини, які при заорюванні виділяють сполуки з біофумігаційними властивостями. Це може пригнічувати деякі ґрунтові хвороби й шкідників, сприяючи оздоровленню землі, хоча повного «знезараження» вона, звісно, не дає.
Коли сіяти
Засіяти теплицю сидератами можна у вересні. Головне правило — сіяти сидерати відразу після збору основного врожаю помідорів, як тільки звільниться теплиця. Чим раніше ви це зробите, тим більше часу буде у сидератів для нарощування зеленої маси та кореневої системи до настання стійких холодів. Одним із поширених варіантів є така пропорція: близько 50% насіння вівса та решту розділити між горохом, ріпаком і гірчицею. Проте це не універсальне правило — пропорції варто підбирати залежно від стану ґрунту й головних цілей аграрія (збагачення азотом, оздоровлення чи отримання біомаси).
Зелену масу скошують і закладають у ґрунт приблизно через 1,5-2 місяці після посіву, або коли рослини досягають фази бутонізації/початку цвітіння (щоб не допустити засіву та отримати максимальну кількість поживних речовин у зеленій масі), але обов'язково за 1-2 тижні до настання морозів.
Оптимально закладати зелену масу неглибоко, на 5-10 см. Це сприяє швидшому розкладанню органіки аеробними бактеріями та збереженню структури ґрунту. Глибоке закопування може призвести до анаеробних процесів і утворення шкідливих сполук.
Деякі аграрії практикують скошування сидератів і залишення їх на поверхні ґрунту як мульчу. Це також ефективно, оскільки захищає ґрунт від пересихання, вивітрювання та ерозії, а також поступово збагачує його органікою.
Таким чином, ґрунт буде готовий до нового сезону — збагачений органікою, структурований і більш оздоровлений.
Джерело: ukr.media
