Пам’ятаєте, як у 2019 році на початку літа в багатьох регіонах України справжній переполох спричинила масова поява величезних зграй яскравих помаранчевих метеликів і нанесена їхніми личинками шкода? Це був дуже цікавий метелик, що розвивається переважно на чортополосі. Тому його й називають чортополохівкою — від назви рослини, яка є основним продуктом його живлення, хоча його гусениці живляться й на багатьох інших рослинах різних ботанічних родин. Ось і цього року спеціалісти Держпрожспоживслужби попереджають, що враховуючи достатній зимуючий запас шкідника, у 2024 р. за сприятливих погодно-кліматичних умов (теплої, помірно вологої погоди в період вегетації) та наявності квітучої рослинності в період харчування метеликів, можливе зростання чисельності чортополохівки у посівах сої. Зберігається можливість зміни пріоритетів живлення гусениць шкідника, тому шкідливість чортополохівки можлива не лише у посівах сої, а й на інших сільськогосподарських культурах.
Інша назва шкідника пов’язана з його помаранчево-сонячним забарвленням — сонцевик. Це Vanessa cardui L., що належить до родини Німфалід (Nymphalidae), роду Ванесса (Vanessa), ряду Лускокрилих (Lepidoptera). Комаха поширена на більшості континентів світу, окрім Антарктиди та Південної Америки, а в Австралії має обмежений ареал. В Україні ж її можна зустріти на всій території. Метелик яскравий, для його забарвлення характерне поєднання помаранчевого або рудого тла з чорним. Крила — чорно-бурі з червоно-рожевими та білими плямами, їхній зворотний бік — із мармуровим малюнком і вічковими плямами вздовж зовнішнього краю, часто однобарвні, схожі із сухим листям чи корою дерев або ґрунтом. Саме таке плямисте забарвлення забезпечує сонцевикові ефективне маскування від потенційних ворогів. Статевий диморфізм виражений слабко, самиці й самці мають однакове забарвлення. Імаго середнього розміру з розмахом крил 4,7–6,8 см. У метелика дві пари ходильних ніг (замість трьох). Передні ноги видозмінені: як і в усіх сонцевиків, вони зменшені й притиснуті до тіла, тож коли метелик сидить, здається, що в нього чотири ноги. Ці кінцівки позбавлені кігтиків, сильно вкорочені й покриті густими волосками у вигляді щіточки, які метелик використовує лише для чищення вусиків і тіла. На крилах ніколи не буває потовщеною жодна жилка. Дорослі метелики живуть недовго — близько двох тижнів. Після відкладання яєць самиці невдовзі гинуть. Метеликів можна бачити повсюдно, удень вони літають на луках, узліссях і лісових галявинах, полях, степах, перелогах, віддаючи перевагу сухим сонячним стаціям, оминаючи затемнені місцини.
Імаго можна зустріти не лише на квітках, а й біля калюж, на посліді, травмованих стовбурах дерев, із яких тече сік, що забродив. В Україні зустрічається також (щоправда, в меншій чисельності) близький вид — сонцевик адмірал (Vanessa atalanta), який відрізняється темнішим забарвленням крил згори, де домінує чорний колір. Життєвий цикл метелика триває в середньому близько одного року. Самиця відкладає яйця переважно на рослини, якими, в основному, й живиться гусінь. Це, зокрема, різні види осоту, будяки (звідси й друга назва шкідника), волошки, лопухи, соняшник, полин, деревій тощо. Трапляється також на кропиві, хмелі, бавовнику, картоплі, буряках, зернобобових, овочевих, баштанних культурах, та найголовніше, що він став основним шкідником сої. Імаго шкідника в Європі спостерігають у червні — вересні та навесні. Дорослі метелики на зиму мігрують у теплі краї, і рано навесні ті, кому пощастить подолати цей важкий шлях живими (але найчастіше — це вже їхнє потомство), повертаються до нас, відкладають яйця на кормові рослини, на яких гусінь розвивається і заляльковується, і протягом місяця лялечки лускаються, а з них вилітають метелики-сонцевики. Протягом літа метелики дадуть дві або й три генерації, і в останні теплі дні осені, як справжні перелітні птахи, відлітають у вирій. Отже, сонцевик будяковий є активним мігрантом. У помірній зоні Європи мігрує восени на південь, до Північної Африки та Близького Сходу. Навесні, навпаки, рухається у північному напрямку.
Однією з особливостей цих метеликів є те, що вони мігрують сотнями-тисячами, а іноді й поодинці. Швидкість польоту становить від 2–4 до 8–10 м/с залежно від сили вітру. Цікаво, якщо ці дані перевести в кілометри на годину, то це становить від 7–14 до 30–36. За іншими даними, метелики здатні летіти зі швидкістю 50 км/год, долаючи за добу до 500 км. У США 2005 року було зафіксовано випадки, коли ці метелики мігрували зграями в мільярди особин! А 2009 року таку картину спостерігали влітку в Бориспільському районі Київської області, коли несподівано автомобілі, що рухались, потрапили у «заметіль» із метеликів. Таке надзвичайне видовище справляє незабутнє враження! Відомо, що від пустель Північної Мексики чортополохівка мігрує у США й Канаду на південь від Арктики, а іноді масово — з Мексики на північ. Куди ж мігрують наші метелики? Схема міграцій добре вивчена на західноєвропейських метеликах, а в біології наших українських чортополохівок ще й досі багато невивчених моментів. Чому метелики перелітають і як вони орієнтуються в просторі — достеменно не відомо. Можливо, вони летять за теплими течіями повітря? Існує кілька версій. Наприклад, одна з них така: вони намагаються знайти місця, в яких достатньо їжі і щоб метеорологічні умови були сприятливі для росту й розвитку їх та їхніх нащадків. А, можливо, це міграційний інстинкт? Відкриття цієї таємниці ще попереду. Метелики мають достатньо жирових запасів, тому під час перельотів не зупиняються для підгодівлі та перепочинку, а весь час рухаються. Вони долають великі відстані — іноді до 5 тис. км, перелітаючи моря й океани. Після перельоту метелики мають доволі пошарпаний вигляд: краї крилець потерті й поламані, майже безбарвні. Масові розмноження й скупчення сонцевика в Україні спеціально не вивчали. Проте є різні припущення на кшталт того, що основною причиною їхнього масового розмноження є «багаторічна, беззмінна, виснажлива монокультура соняшнику, недотримання вимог щодо сівозміни і, головне, — нищення природних резерватів комах-паразитів, що стримували розвиток сонцевиків. Адже, винищивши гербіцидами будяки, люди власноруч створили сприятливі умови для селекції популяцій, які добре живляться молодими рослинами соняшнику».
Метелики можуть відклати яйця не тільки на бур’янах і соняшнику, а й на посівах сої, рослини якої гусінь активно знищує. Причому шкідник пошкоджує листки переважно нижнього й середнього ярусів. Кількість гусениць, зазвичай, коливається від двох до чотирьох на одній рослині, або від 10 до 20 на погонному метрі рядка цієї культури. Взагалі ж метелики живляться нектаром різних квітів, іноді п’ють медвяну росу попелиці. Яйця відкладають на рослини переважно родин айстрових, мальвових, а в роки спалахів розмноження шкідника — й на рослини інших видів. Так, було визначено понад 100 видів рослин, на яких метелики відкладають яйця, але найчастіше це чортополох, кропива та різні бобові.
Щоб стати метеликом, шкіднику необхідно пройти кілька фаз: яйце – гусениця – лялечка – імаго. Самиці відкладають яйця на нижній бік листка окремо одне від одного. Яйця білі бочкоподібні, із зеленуватим відтінком, з 16-ма поздовжніми реберцями. Приблизно через тиждень з’являються темно-сірі з жовтими шипами й жовтим смугастим малюнком з кожного боку гусениці першого віку, а всього їх — чотири-п’ять. Тобто, щоб утворилась лялечка, гусениці необхідно три-чотири рази перелиняти. Тривалість усіх процесів залежить від метеорологічних умов і живлення гусениці, яка живе в оповитих шовковими нитками листках рослин, наповнюючи їх своїми екскрементами (листок має вигляд сигароподібної трубки. Гусінь безперервно поїдає листя, накопичуючи поживні речовини та енергію для майбутньої фази дорослої комахи. До речі, ця фаза розвитку — одна із важливих у житті метелика. Вона становить найбільшу частину розвитку комахи й триває 12–18 днів. Після утворення лялечки й до появи метелика минає приблизно 7–11 днів. Лялечка має сіре або коричнювате забарвлення із золотистими плямами. Метелики можуть трохи відрізнятись за розміром і кольором. Залежить це від того, за яких погодних умов і як живилась гусениця. Ті, що розвивалися й живилися нормально, більші за розміром і мають класичні кольори крил. Літ метеликів триває з травня по жовтень. Чортополохівка має протягом року два, а іноді й три покоління. Перше — з червня (іноді травня) по липень, друге — з серпня по вересень. У період масового розмноження шкідників на сільськогосподарських культурах потрібно проводити постійний моніторинг, щоб вчасно оцінити рівень загрози пошкодження рослин на кожному полі. Тож слід обов’язково дотримуватися вимог щодо просторового розміщення культур у сівозміні й вести облік порогів економічної шкідливості. Захисні заходи проти шкідників доцільні за рівня заселеності ними 7–10 % площ поля. Ефективність проведення захисту проти шкідника залежатиме від комплексу цілеспрямованих агротехнічних заходів та застосування якісних сучасних лепідоцидів (інсектицидів проти лускокрилих комах), наприклад таких, як Джалентра, Вантакор, Ріджбек, Логус, Ампліго, Белт, Радіант тощо. В. Федоренко, доктор біол. наук, професор, академік НААН України
Джерело: propozitsiya.com
