Долорес Уерта, співзасновниця профспілки United Farm Workers, яка виступала за покращення умов праці сільськогосподарських працівників і популяризувала гасло “Sí, se puede!” (“Так, ми можемо!”), померла. Їй було 96 років.
Про смерть повідомила родина Уерти через її фонд. Вона померла вдома у середу.
Навіть у свої 90 років Долорес Уерта залишалася активною, беручи участь у протестах і виступаючи по всій країні з питань расової рівності, боротьби з бідністю, прав ЛГБТК+ та прав жінок від імені свого фонду в Бейкерсфілді, Каліфорнія.
Її непохитна позиція закріпила за нею місце в історії як однієї з найвпливовіших профспілкових лідерів, ікон громадянських прав і феміністських активісток у Сполучених Штатах. Її трислівне гасло іспанською мовою, що означає “Так, це можливо”, ґрунтувалося на вірі в те, що люди здатні досягти змін.
Її багаторічна діяльність принесла їй численні нагороди, зокрема Президентську медаль Свободи, найвищу цивільну відзнаку країни. Коли тодішній президент Барак Обама вручав їй нагороду у 2012 році, він відзначив Уерту як наполегливого лідера і жартома зізнався, що запозичив її гасло для своєї кампанії 2008 року.
Цього року Уерта викликала резонанс у латиноамериканській спільноті, коли розповіла про сексуальне насильство, вчинене щодо неї у 1960-х роках співзасновником руху сільськогосподарських працівників Сезаром Чавезом. Це призвело до народження двох дітей, таємницю яких вона зберігала 60 років, навіть після його смерті.
З початку 1970-х років партнером Долорес Уерти був Річард Чавез, брат Сезара, з яким вона виховала чотирьох дітей. Також у неї було семеро дітей від двох попередніх шлюбів.
Уерта пояснювала своє мовчання страхом, що розкриття правди може підірвати її життєву роботу та звести нанівець увесь прогрес, досягнутий для працівників.
Коли її запитали про збереження цієї таємниці в інтерв’ю для Latino USA у 2026 році, Уерта відповіла: “Це був мій особистий біль, моя особиста проблема, і, знаєте, я думаю, воно того варте, бо це був мій хрест, який я несла. Скажу так”.
Активізм, що виріс з дому
Долорес Клара Фернандес народилася у 1930 році в Даусон, Нью-Мексико. Її батько був шахтарем і профспілковим активістом, який згодом став членом законодавчого органу штату. Батьки розлучилися, коли їй було три роки, і мати перевезла її та братів до Каліфорнії.
Вихована в середовищі, де змішувалися мексиканські, філіппінські, афроамериканські, японські та китайські робітничі родини, Уерта вчилася у своєї матері – яка володіла рестораном і готелем – незалежності, співчуттю та активізму.
Уерта була молодою, енергійною вчителькою початкових класів у Сан-Хоакін-Веллі, де було багато сільськогосподарських угідь, коли вирішила відповісти на інший поклик, розчарувавшись у поганих умовах життя своїх учнів.
“Я не могла дивитися, як діти приходять до класу голодними і потребують взуття”, – сказала вона у документальному фільмі PBS Independent Lens 2017 року про своє життя. “Я думала, що зможу зробити більше, організовуючи сільськогосподарських працівників, ніж намагаючись навчати їхніх голодних дітей”.
Рання робота Уерти з групою громадянських прав у Стоктоні призвела до знайомства з Чавезом. Вони хотіли більше зосередитися на долі сільськогосподарських працівників, тому у 1962 році заснували Національну асоціацію сільськогосподарських працівників, яка через кілька років стала United Farm Workers of America. Вона була ключовим лідером і переговорником профспілки протягом багатьох років.
Вона була серед тих, хто приєднався до філіппінських збирачів винограду на пікеті під час п’ятирічного “страйку винограду в Делано”. Разом із Чавезом вона вела переговори про колективні договори та угоди з великими агровиробниками, здобувши перші плани медичного страхування та соціальних виплат для сільськогосподарських працівників.
Чавез, який помер у 1993 році, одного разу описав її як безстрашну, віддану справі та жорстку в переговорах.
На передвиборчому шляху
У 1968 році вона познайомилася з сенатором США Робертом Кеннеді з Массачусетсу під час його візиту до Делано і стала волонтеркою на його президентській кампанії, реєструючи мексиканських американців у Каліфорнії для голосування. Уерта була на сцені з Кеннеді після його перемоги на праймеріз у Каліфорнії, і він публічно подякував їй за мить до того, як у нього вистрілили.
Вбивство глибоко вразило Уерту, але вона продовжувала організовувати боротьбу за права сільськогосподарських працівників.
Уерту 22 рази заарештовували за участь у профспілкових демонстраціях. У 1988 році вона була серйозно поранена під час протесту проти протидії кандидата в президенти від республіканців Джорджа Г.В. Буша бойкоту винограду UFW під час його візиту до Сан-Франциско.
Потрапивши в натовп, вона була вдарена кийком поліцейського, зазнала трьох переломів ребер і роздробленої селезінки, потребувала понад десяток переливань крові. Вона досягла мирової угоди з містом для врегулювання своїх претензій.
Після тривалого одужання Уерта змінила фокус і вирушила в подорож, щоб агітувати за права жінок і заохочувати латиноамериканок балотуватися на виборні посади.
Вона також брала участь у кампаніях демократичних президентів Білла Клінтона, Обами та Джо Байдена. Губернатор Каліфорнії Гевін Ньюсом вважав її близькою подругою.
Живлена відвагою
Еміліо Уерта, один із 13 дітей Долорес, одного разу відзначив відвагу своєї матері в інтерв’ю, назвавши її однією з найважливіших рушійних сил її життєвої роботи.
“Присвятити своє життя будівництву мрії про профспілку для сільськогосподарських працівників, протистояти сільському господарству, яке й до сьогодні залишається потужною силою… Це вимагало багато сміливості”, – сказав він.
Уерта опанувала мистецтво лобіювання політиків. Вона забезпечила фінансову допомогу безробітним та страхування від інвалідності для каліфорнійських сільськогосподарських працівників. Вона виступала проти токсичних пестицидів, просувала амністію для нелегальних іммігрантів і боролася з федеральними програмами для сезонних робітників.
Керуючи загальнонаціональними бойкотами винограду та салату на початку 1970-х років, вона допомогла створити економічний тиск і політичний клімат, необхідні для ухвалення Каліфорнією першого державного закону, що визнавав право сільськогосподарських працівників на колективні переговори.
Її робота принесла їй багато нагород. Вона стала першою латиноамериканкою, включеною до Зали слави жінок США, і отримала дев’ять почесних докторських ступенів від американських університетів.
На її честь названі школи в Каліфорнії, Техасі та Колорадо. Її образ прикрашає багато муралів, а вулиці носять її ім’я, проте вона не завжди знаходила прихильність у більш ліберальних активістів.
У 2016 році, коли вона підтримала Гілларі Клінтон замість сенатора Берні Сандерса на президентських праймеріз Демократичної партії, акторка Розаріо Доусон – прихильниця Сандерса, яка зіграла Уерту у фільмі 2014 року про Сезара Чавеза – заявила, що Уерта стала “інструментом істеблішменту”.
Пізніше Доусон і Уерта помирилися.
Гітарист Карлос Сантана пізніше продюсував документальний фільм про життя Уерти після їхньої пізньої розмови про музику на Гаваях. Сантана, шанувальник Майлза Девіса, дізнався, що Уерта була великою прихильницею легенди бібопу Чарлі Паркера.
“Я навіть зустрічала Чарлі Паркера. Це моя заявка на славу”, – жартувала Уерта в інтерв’ю Associated Press у віці 87 років.
Саме її робота як лідера профспілкового руху резонувала по всій території США та за її межами, зробивши її ім’я синонімом громадянських прав. У документальному фільмі 2025 року “Насіння змін: Життя та спадщина Долорес Уерти” вона розповіла про свою багаторічну активістську подорож і про натхнення, яке вона черпала з жіночого руху 1970-х років, заявивши, що це дало їй підтвердження того, що вона теж може стояти на сцені з іншими профспілковими лідерами.
“Я сподіваюся, що моєю спадщиною буде спадщина організаторки, яка організовувала боротьбу проти несправедливості”, – сказала вона у фільмі. “Ми хочемо дати нашим дітям спадщину справедливості, прав, а не коштовностей, власності чи грошей, тому що вони просто будуть сваритися за них. Отже, головне, що потрібно зробити, – це дати їм цю любов до справедливості, і це найбільший дар, який, я думаю, може мати будь-хто з нас”.
За матеріалами: www.npr.org