Якість автомобільного антифризу значною мірою впливає на стан двигуна, як під час сильних морозів, так і в спекотну літню пору. Неправильний вибір або спроба змішати різні охолоджувальні рідини часто призводять до дороговартісного ремонту.
Якісний антифриз виконує три основні функції: запобігає замерзанню взимку, перегріванню влітку та захищає внутрішні компоненти двигуна від корозії.
Однак, вибір дешевшого варіанту може обернутися проблемами. Недобросовісні виробники часто замінюють якісний етиленгліколь на дешевий метанол або агресивні кислоти, що неодразу помітно для покупця.
Яскраві кольори – не показник
Поширеною помилкою є вважати, що колір охолоджувальної рідини вказує на її властивості. Насправді, колір – це лише барвник, який додається за бажанням виробника, і він не відображає склад антифризу.
На що дійсно варто звертати увагу: якісна упаковка, чітке маркування, детальна інформація про склад, дату виготовлення та номер партії.
Важливо, щоб на упаковці була вказана адреса та контакти виробника. Якщо їх немає, ви купуєте неперевірений продукт. Сама рідина, якщо розглядати її на світло, повинна бути однорідною, без осаду чи розшарувань.
Перевірка вогнем
Існує поширений у гаражних умовах метод перевірки. Невелику кількість рідини наливають у металеву ємність і нагрівають. Якісний антифриз на основі етиленгліколю за нормального атмосферного тиску закипає приблизно при 106-108°C (у закритій системі автомобіля, під тиском, ця температура зростає до 120-130°C). Важливо, що він не підтримує горіння.
Якщо при піднесенні запаленого сірника до пари відбувається спалах, такий антифриз є небезпечним. Це свідчить про наявність метанолу, який швидко випаровується, може утворювати парові пробки в системі та робити її експлуатацію небезпечною.
Важливо: Пари етиленгліколю та метанолу є шкідливими. Проводити подібні експерименти в домашніх умовах небезпечно. Усі перевірки слід здійснювати на відкритому повітрі, з мінімальними дозами рідини та дотриманням правил техніки безпеки.
Лужний тест із содою
Інший простий метод – додати приблизно третину чайної ложки харчової соди до невеликої кількості антифризу. Якщо суміш активно шипить і піниться, це означає, що рідина містить багато кислоти, і її використовувати не можна.
Якісний антифриз має нейтральне або слабколужне середовище (pH від 7.5 до 9.5). Це необхідно для нейтралізації кислот у системі охолодження та запобігання корозії металів. Тому з содою він не вступає в бурхливу реакцію.
Ризик капітального ремонту
Деякі водії вважають, що можна зекономити на антифризі, якщо не експлуатувати автомобіль в екстремальних умовах. Однак, це ризиковано.
Двигун працює при високих температурах. Порушення теплообміну через неякісну рідину призводить до перегріву. Це спричиняє підвищений знос деталей, розкладання мастила, а в найгірших випадках – деформацію блоку чи головки циліндрів. Гумові та пластикові елементи системи охолодження можуть бути пошкоджені агресивними компонентами дешевих антифризів.
Крім того, неякісна рідина може призвести до засмічення радіатора охолодження та виходу з ладу системи обігріву салону (“пічки”). Низькоякісні антифризи мають властивість випадати в осад або сприяти утворенню накипу. Нестабільні компоненти в дешевих рідинах з часом перетворюються на бруд і тверді частинки.
Якісний антифриз містить пакет антикорозійних присадок, які захищають внутрішні стінки каналів охолодження, радіатор та помпу. За їх відсутності з’являється іржа. Частинки іржі циркулюють системою, утворюють осад, засмічують радіатор і з часом виводять з ладу термостат та помпу. У найгіршому випадку це може призвести до заклинювання двигуна.
Небезпечні “коктейлі”
Сліпа довіра до кольору та долив у бачок будь-якої рідини, що опинилася під рукою, є небезпечною.
Змішування антифризів різних типів (наприклад, неорганічного G11 на базі силікатів та органічного G12 на карбоксилатній основі) або рідин різних виробників може призвести до конфлікту їхніх присадок. Внаслідок хімічної реакції компоненти можуть нейтралізувати один одного, що необоротно пошкодить антикорозійні властивості. Це може призвести до утворення гелеподібного осаду або пластівців, які заб’ють канали системи охолодження. Як наслідок – ризик перегріву двигуна, вихід з ладу радіатора та “пічки”.