Перемога над росією мусить бути завданням демократій

Автори Думки вважають безглуздими та небезпечними пропозиції про мирні переговори між росією та Україною

На фото зліва на право: Анастасія Федик, Юрій Городніченко, Ілона Сологуб

Кремль не буде пропонувати мир в обмін на території України, оскільки його мета не територіальна, а пов’язана з ліквідацією України як держави на шляху до реалізації “історичної місії” росії – знищення “загниваючого Заходу”.

Демократичний світ, як часто заявляють його лідери, підтримуватиме Україну “стільки, скільки буде потрібно”. Однак, враховуючи небажання цих лідерів надати Україні все необхідне для перемоги, що насправді означає це гучне зобов’язання?

У найгіршому випадку це слугує виправданням бездіяльності в марній надії на те, що президент росії володимир путін невдовзі помре, росіяни його скинуть, або ж якимось дивом виникне інше рішення, схоже на deus ex machina (несподівану, навмисну розв’язку складної ситуації із залученням зовнішнього фактора, який раніше не діяв у ній, наприклад, дивовижний порятунок героїв — ред.). У кращому випадку це означає надання Україні достатнього озброєння для зайняття вигіднішої позиції на майбутніх мирних переговорах.

Обидва підходи є хибними. Навіть якщо путін незабаром помре, росія залишатиметься смертельною загрозою для України та Заходу. Переважна більшість росіян підтримують війну, а крихітна російська “ліберальна опозиція”, яка представляє виключно саму себе, не має шансів прийти до влади. Подібно до Німеччини та Японії, які стали демократичними лише після поразки, окупації та ефективного управління союзниками, росія не зможе реформуватися зсередини.

Розмови про переговори чи “заморожений конфлікт” є безглуздими та небезпечними. Росія не запропонує мир в обмін на українські території, оскільки її мета не є суто територіальною. Вона прагне знищити українську націю. Це ж лише етап у планах Кремля відновити імперію та виконати те, що він вважає багатовіковою “історичною місією” росії – знищення “загниваючого Заходу”.

Напади росії на демократії незаперечні: вона підтримує ультраправі партії та популістів на Заході, втручається у вибори, поглиблює розкол як всередині країн, так і між ними, поширює дезінформацію, монополізує ключові ринки, як-от енергетичний, та корумпує західні еліти, зокрема у Франції, Німеччині та Австрії. Водночас росія вже знайшла шляхи обходу санкцій та забезпечення необхідними компонентами й обладнанням для озброєнь, а підтримка з боку Китаю та Ірану, ймовірно, зростатиме.

Тільки стратегічна поразка росії зможе зупинити поширення цієї “ракової пухлини”. Чому ж тоді багато західних лідерів виявляють алергію на цей рецепт?

Деякі стверджують, що стратегічна поразка призведе до розпаду росії та неконтрольованого розповсюдження ядерної зброї. Однак розповсюдження зброї масового знищення є не менш імовірним, якщо росія не зазнає поразки.

росія вже може передавати Ірану технології та матеріали, необхідні для виробництва ядерної бомби, так само як Радянський Союз робив це для Китаю та Північної Кореї. Більше того, якщо росію сьогодні не покарають за розв’язання геноцидної війни проти України, багато інших країн захочуть отримати ядерну зброю, оскільки побачать, що країна, яка добровільно відмовилася від свого ядерного арсеналу, була залишена напризволяще, коли на неї напала ядерна держава.

У західних столицях також висловлюються побоювання, що поразка росії посилить Китай. Однак це припускає, що Китай та росія є суперниками. Насправді обидві країни (а також Північна Корея та Іран) об’єднує спільний ворог: демократичні системи, які пропонують привабливу альтернативу авторитарним режимам.

Окрім розповсюдження ядерної зброї, деякі попереджають, що розпад росії призведе до громадянської війни, яка затопить Європу біженцями. Можливо, це екстраполяція того, що сталося з Російською імперією у 1917 році та Радянським Союзом у 1991 році.

Варто пам’ятати, що в обох випадках дезінтеграція була позитивним явищем. Адже чи було б краще, якби після 1917 року Фінляндія та Польща залишились у складі Російської імперії? І чи було б краще сьогодні, якби Україна, країни Балтії, Молдова та країни Центральної Азії не здобули незалежності після 1991 року?

Те, що росія зображує як громадянські війни, насправді було нападом росії на новоутворені незалежні держави. Після 1917 року Радянська Росія напала на Польщу у 1919-21 роках, Україну у 1918-22 роках, Білорусію у 1918-20 роках та Грузію у 1921 році. Після 1991 року росія напала на Молдову у 1992 році, Грузію у 1993 та 2008 роках та Чечню у 1994 та 1999 роках. Вона намагалася напасти на Україну у 1994 та 2003 роках, вдерлася у 2014 та 2022 роках.

Якщо росія буде позбавлена ресурсів для ведення війн, вона, ймовірно, мирно розпадеться. Навіщо, наприклад, бурятам воювати з татарами замість того, щоб будувати власні держави? Будь-які територіальні суперечки, що виникнуть, можуть бути вирішені за допомогою належного посередництва, що дасть Організації Об’єднаних Націй шанс продемонструвати свою ефективність.

Міжнародна спільнота також матиме набагато більше важелів впливу на нові держави, ніж на нинішню росію: міжнародне визнання, а також технічна та фінансова допомога можуть бути пов’язані з мирним врегулюванням їхніх кордонів та відмовою від ядерної зброї. Московія була значно менш небезпечною, ніж росія.

Безпосередні кроки для досягнення стратегічної поразки росії очевидні. По-перше, Україна має бути забезпечена всім необхідним озброєнням, зокрема бойовими літаками та ракетами великої дальності, без будь-яких умов. Адже знищити російські заводи зброї набагато ефективніше, ніж знищувати російську зброю на полі бою.

По-друге, санкції мають бути посилені та суворо дотримуватися. росія має бути повністю ізольована. Це включає припинення отримання обладнання та програмного забезпечення, вимогу щодо виходу підприємств, які досі залишаються в росії, та визнання росії терористичною державою, включеною до чорного списку Групи розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей.

По-третє, російські ЗМІ, контрольовані урядом, мають бути заборонені, а НУО та політичні організації, що отримують російські кошти та пропагують російські ідеї, мають перебувати під пильним наглядом. Свідоме поширення брехні не має нічого спільного зі свободою слова.

Оскільки в росії значно більше людей, яких вона може відправити вбивати та гинути в Україні, у нас немає “стільки часу, скільки потрібно”. Україна потребує значно більшої підтримки вже зараз. Під час Другої світової війни демократичні країни підтримали Сталіна у перемозі над Гітлером, хоча режим Сталіна за жорстокістю не поступався режиму Гітлера. В Україні різниця між добром і злом чітка. Будь-що, крім стратегічної поразки росії, зробить нову війну неминучою.

іверситету в Берклі; Юрій Городніченко, професор економіки Каліфорнійського університету в Берклі; Ілона Сологуб, редакторка VoxUkraine.

Більше новин та актуальних матеріалів Investory News у нашому каналі в Telegram

Анастасія Федик, Юрій Городніченко, Ілона Сологуб