Річард Гаас: Ізраїльська дилема

Почесний президент Ради з міжнародних відносин стурбований, що військові заходи зі знищення ХАМАС лише посилять громадську підтримку

Хоча відповідь Ізраїлю на виклик безпеці повинна мати військову складову, виключно військового рішення не існує. В цю формулу потрібно буде включити дипломатичний елемент, зокрема, ізраїльський план створення життєздатної та надійної палестинської держави.

Історія Ізраїлю нерідко була історією конфліктів. Неповний перелік включає арабо-ізраїльську війну 1948 року, що послідувала за створенням Ізраїлю; спробу Ізраїлю, Великобританії та Франції захопити Суецький канал у 1956 році та повалити лідера єгипетського арабського націоналізму; шестиденну війну 1967 року; війну Судного дня 1973 року; та вторгнення Ізраїлю до Лівану у 1982 році. Також були дві палестинські інтифади та численні дрібніші зіткнення.

До цього переліку слід додати вторгнення ХАМАС до Ізраїлю в жовтні 2023 року. Тисячі ракет малої дальності були випущені з контрольованого ХАМАСом Сектору Газа по містах та селищах на заході Ізраїлю. Сотні, якщо не тисячі бойовиків ХАМАС проникли до Ізраїлю, подолавши захисні бар’єри, перелетівши над ними або обійшовши їх.

Людські втрати внаслідок цих атак є величезними і продовжують зростати. Понад 1000 ізраїльтян загинули. Кілька тисяч отримали поранення. Близько двохсот ізраїльтян, які були присутні на концерті, були безжально вбиті. Приблизно стільки ж було викрадено. Це був тероризм – навмисне заподіяння шкоди безневинним недержавним суб’єктам – у великих масштабах.

Це також був колосальний провал ізраїльської розвідки. Найімовірнішим поясненням того, що Ізраїль опинився неготовим, є не відсутність попереджень, а відсутність уваги. Як і у 1973 році, самозаспокоєння та недооцінка супротивника можуть бути небезпечними.

Це була також невдача в обороні. Стримування було порушено. Дорогі фізичні бар’єри були подолані. Військова готовність та чисельність військ Ізраїлю були вкрай недостатніми, можливо, через переорієнтацію уваги на захист поселень на окупованому Західному березі. Безумовно, будуть проведені офіційні розслідування та незалежні перевірки.

Причини, за якими ХАМАС здійснив напад, залишаються предметом дискусій. Найбільш імовірним поясненням є бажання ХАМАС продемонструвати, що саме він – а не Палестинська автономія, що керує Західним берегом, чи арабські уряди – здатний і готовий захищати та просувати палестинські інтереси.

Інше питання – час нападу. Цілком можливо, що дату було обрано так, щоб збігтися з останнім успішним раптовим нападом на Ізраїль, здійсненим Єгиптом та Сирією 50 років тому майже того самого дня. Але планування та підготовка нападу зайняли кілька місяців, що свідчить про наявність стратегічної мети, яка не залежить від конкретної події. Момент, можливо, був зумовлений бажанням зірвати переговорний процес, що набирає обертів, щодо нормалізації дипломатичних відносин між Ізраїлем та Саудівською Аравією, проти якого категорично виступає Іран, головний скористатися політичними розбіжностями в Ізраїлі. Або все вищезгадане.

Нападники ХАМАС повернули заручників до Сектору Газа з двох причин: щоб обмежити свободу дій Ізраїлю, уникнути ще більшого ризику для цих людей, та обміняти їх на бойовиків ХАМАС, які утримуються в ізраїльських в’язницях.

Нині Ізраїль стоїть перед гострою дилемою. Він прагне завдати вирішального удару по ХАМАС, щоб послабити організацію у військовому відношенні та запобігти майбутнім нападам та їхній підтримці з боку Ірану. І він хоче досягти цього, не втягуючи безпосередньо в конфлікт “Хезболлу”, яка має в Лівані близько 150 000 ракет, здатних вразити значну частину території Ізраїлю. Він також не хоче, щоб війна поширилася на Західний берег. Відновити стримування без розширення війни буде складно.

Є ще один аспект: військові можливості Ізраїлю обмежені. Заручники – одна з причин. Крім того, окупація – або, точніше, повторна окупація – Гази була б жахливою. У світі мало військових операцій, які були б складнішими, ніж військові дії в місті, якщо такі взагалі існують, а Сектор Газа є одним із найбільш густонаселених міських районів у світі. Під час такої операції багато ізраїльських солдатів загинуть або потраплять у полон.

Масовані повітряні удари, спрямовані на уникнення необхідності наземного вторгнення, неминуче призведуть до загибелі або поранення значної кількості мирних жителів Гази, тим самим зменшуючи міжнародне співчуття та підтримку Ізраїлю.

Спроби перекрити постачання продовольства, води, палива та електрики до Гази також будуть контрпродуктивними. Регіональний та міжнародний тиск на користь припинення вогню, безсумнівно, зростатиме.

Існує також питання щодо стратегічної мети операції. ХАМАС неможливо ліквідувати, оскільки він є не лише організацією, а й ідеологією. Спроби його знищити ризикують наростити його підтримку. На згадку спадає знамените питання, поставлене тодішнім міністром оборони США Дональдом Рамсфельдом, який ставив під сумнів ефективність ударів американських безпілотників по підозрюваних терористах, внаслідок яких інколи гинули невинні люди. Його питання: “Чи створюємо ми більше терористів, ніж вбиваємо?” – залишається актуальним.

Все це означає, що хоча відповідь Ізраїлю на виклик безпеці повинна мати військову складову, зокрема відновлення здатності Ізраїлю захищатися від нападів та цілеспрямовані удари по терористах у Газі, виключно військового вирішення не існує. В цю формулу необхідно буде включити дипломатичний елемент, зокрема, ізраїльський план створення життєздатної та надійної палестинської держави.

Є американське прислів’я: нічого не можна перемогти нічим. Нагородження тих палестинців, які готові відмовитися від насильства та досягти угоди з Ізраїлем, як і раніше, залишається найкращим способом маргіналізувати ХАМАС.

Більше новин та актуальних матеріалів Investory News у нашому каналі в Telegram

Річард Хаас