Владислав Рашкован: Засади відновлення

9 принципів розбудови сучасного міста.

Місяць тому я звернувся до читачів із запитанням: що б ви хотіли бачити в сучасному українському місті, відбудованому за концепцією 3B — “build back better” (відбудувати краще, ніж було до цього, а не просто відновити старе).

Відтоді я прочитав/переглянув понад 15 видань про урбаністику сучасних міст (окремий пост про книжки буде згодом) і сформулював на основі ідей цих джерел 9 ключових принципів сучасного міста, які, з моєї точки зору (як економіста, а не урбаніста), вписуються в цю концепцію 3B. Нижче ці принципи:

1. Безпека та життєстійкість (Secure and Resilient): забезпечення безпеки та стійкості міста є першочерговим у нинішніх умовах. Після війни та нашої перемоги безпекові ризики, на жаль, повністю не зникнуть. Тому безпечне місто має бути готове ефективно реагувати на широкий спектр викликів, включаючи воєнні дії, загрози безпеці, стихійні лиха (із загостренням через кліматичні зміни). Це потребує комплексних планів захисту міста, реагування на надзвичайні ситуації, регулярного обслуговування інфраструктури та проактивних програм готовності громади. Розвиваючи співпрацю між державними інституціями, військовими підрозділами, службами екстреного реагування та громадськими організаціями, місто може побудувати надійну мережу, здатну швидко мобілізуватися під час небезпеки та оперативно долати кризи.

2. Орієнтація на людину (Human-Centric): проєктування міст із фокусом на добробут та щастя їхніх мешканців є критично важливим для створення просторів, де люди можуть повноцінно розвиватися. Пріоритет щастя в міському плануванні веде до більш здорових, активніших мешканців і сприяє ефективному функціонуванню та успіху міста. Місто, зорієнтоване на людину, ставить у пріоритет громадське здоров’я, маючи пропонувати доступні медичні послуги та середовище для психологічного благополуччя. Місто повинно цінувати освіту та безперервне навчання для мешканців будь-якого віку, надаючи можливості для розвитку навичок та економічного зростання. Місто, що зосереджується на фізичних, ментальних та соціальних потребах своїх жителів, формує динамічну, згуртовану та стійку спільноту. Під час проєктування зручних для піших прогулянок вулиць, зелених зон та активних громадських просторів у таких містах слід пам’ятати про важливість сприяння соціальним зв’язкам, почуттю приналежності та спільноті.

3. Економічна самодостатність (Economically Self-Sufficient): економічна різноманітність та самозабезпеченість є фундаментальними для довгострокового процвітання міста. Нам потрібен бізнес та підприємці в місті – великі, середні та малі, місцеві, міжнародні, у виробничій сфері та сфері послуг. Місто, яке стимулює економічне зростання через місцевий бізнес, промисловість та інновації, зменшує залежність від зовнішніх факторів, включаючи державний бюджет, і стає більш стійким до зовнішніх викликів. Заохочення кооперативних економічних моделей, таких як індустріальні технологічні парки, спільні платформи та коворкінги, підвищує ефективність використання ресурсів і зв’язки між міськими спільнотами. Культивуючи різноманітний економічний ландшафт, такі міста можуть витримувати економічні коливання та надавати своїм мешканцям широкі можливості для працевлаштування, заробітку та благополуччя.

4. Сталість та зелена економіка (Sustainable and Green): впровадження принципів сталого розвитку та інтеграція зеленої інфраструктури є життєво важливими для майбутнього міста в сучасному світі. Сталі практики допомагають мінімізувати вплив на довкілля та зберігати міські ресурси. Зелене місто має надавати пріоритет відновлюваним джерелам енергії, ефективним системам переробки/утилізації відходів та збереженню природних середовищ. Розвиваючи зелені зони та парки, міське сільське господарство (локальні сади) та ефективні варіанти транспортування, місто може покращити якість повітря, зменшити викиди вуглецю та створити здоровіше міське середовище як для людей, так і для природи. Якщо сучасне місто не орієнтується на зелену економіку, воно не зможе бути фінансово життєздатним у середньостроковій перспективі.

5. Інноваційність та смарт (Innovative and Smart): інноваційне та розумне місто має використовувати найсучасніші технологічні досягнення для покращення міського життя. Інтелектуальна інфраструктура, така як розумні електромережі та ефективні транспортні мережі, має сприяти створенню більш адаптивного міського середовища. Застосовуючи прийняття рішень на основі даних та цифрові рішення, місто може не тільки оптимізувати свої послуги та ресурси, забезпечуючи прозорість управління, але й підвищити безпеку для своїх громадян (див. перший принцип). Однак етичні аспекти, кібербезпека/захист прав мешканців та конфіденційність також повинні враховуватися під час розробки та інтеграції технологій у місцеве планування.

6. Інклюзивність та мобільність (Inclusive and Mobile): сприяння інклюзивності та мобільності має гарантувати, що місто буде доступним та зручним для всіх мешканців. Після війни та повернення наших героїв додому це надзвичайно важливо для України. Сучасна урбаністична теорія стверджує, що проєктування районів зі змішаним землекористуванням (житлові, комерційні та рекреаційні зони) має покращувати та стимулювати зручність піших прогулянок і зменшувати потребу в тривалих поїздках. Пріоритет доступності та мобільності через громадський транспорт, зручні для пішоходів вулиці та універсально спроєктовані простори гарантує, що люди будь-якого віку зможуть легко пересуватися містом. Справедливий розподіл інфраструктури, ресурсів та послуг між районами повинен зменшувати диспропорції та нерівність, сприяючи соціальній згуртованості (social cohesion), яка також необхідна післявоєнній Україні.

7. Дотримання європейської концепції Bauhaus (Following the European Bauhaus Concept): європейська концепція Bauhaus наголошує на цілісних принципах дизайну та планування окремих будівель та цілого міста, які надають пріоритет сталості, естетиці та культурній інтеграції. Такий підхід заохочує створення гармонійного міського середовища, що органічно поєднує природу, культуру та технології. Свідомо та професійно враховуючи принципи форми та функції, місто може культивувати та розвивати власну унікальну ідентичність (на противагу ідеї “спальних районів” у радянському плануванні), забезпечуючи при цьому добробут своїх мешканців та баланс для довкілля.

8. Культурна насиченість (Culturally Vibrant): плекання культурного розмаїття збагачує соціальну структуру та тканину міста. Україна є досить різноманітною країною, а війна спричинила масову вимушену внутрішню міграцію наших громадян. Тому після війни наші міста мають бути спроможними цінувати та шанувати традиції, мови та мистецьке самовираження своїх мешканців, навіть якщо вони не проживали в цих містах до війни. Це дозволить не тільки посилювати соціальну згуртованість, але й збільшувати внутрішній туризм та економічні можливості міст. Підтримуючи культурні заходи, фестивалі та творчі простори, місто може створити середовище, в якому мешканці з різним походженням почуватимуться цінними та пов’язаними.

9. Управління громадянами міста (Socially Empowered by Citizens): прозорість, підзвітність та залучення громадськості до управління є одним із ключових факторів розвитку успішного міста. Надання громадянам можливостей для активної участі в міському плануванні та прийнятті рішень щодо розвитку громади сприяє формуванню почуття власності та гордості. Коли мешканці мають право голосу у формуванні політики, результативні ініціативи стають ефективнішими та відображають потреби й прагнення людей. Сприяючи залученню громадян, місто створює міцну основу для спільного та інклюзивного майбутнього.

Зрозуміло, що ці принципи потребують адаптації до локальних умов, а також реагування на мінливі потреби суспільства. Але при розробці повоєнних місцевих стратегій нам все ж таки варто поєднувати гнучкість з теоретичними підходами, які вже розроблені в інших країнах. А для цього необхідно їх вивчати, читати та аналізувати.

Більше новин та актуальних матеріалів Investory News у нашому каналі в Telegram

Владислав Рашкован