Частина України, яка може бути замінованою, сягає 174 000 кв. км. Але підприємці побачили в цій величезній проблемі перспективний ринок. Як він буде влаштований?
Даруємо 40% знижки на річну диджитал-підписку на сайт Forbes. Оформлюйте зараз і заощаджуйте 720 грн за промокодом BESTPRICE. Підписуйтесь за цим посиланням.
Українськими полями у 2023‑му їздить чимало тракторів, які б більше підійшли для зйомок апокаліптичного блокбастеру «MadMax: дорога люті», ніж для нормальної фермерської діяльності: кустарно приварені металеві щити і решітки, попереду каток від асфальтоукладача зі щільним рядом шипів.
Такі металеві монстри – символ винахідливості українських фермерів, котрі, не чекаючи допомоги від держави, воліють якнайшвидше розмінувати власні поля. Один із них – фермер Володимир Богуслав. З листопада минулого року разом із військовими він розмінував уже 2000 га у Херсонській області. «Навчилися користуватися металошукачем і часом самостійно шукаємо міни», – ділиться він.
На одному з його полів за день знайшли та знешкодили 150 мін. Такий пошук не гарантує, що земля безпечна. Фермер розповідає, що були випадки, коли на очищеному полі підривався трактор: міна була дуже глибоко в ґрунті. «Кінця‑краю не видно цьому розмінуванню», – у розпачі додає Богуслав.
Це буквально так. Потенційно мінно‑небезпечна територія України – 174 000 кв. км, приблизно як площа двох Австрій. Не факт, що вся ця територія замінована, але її обов’язково потрібно перевірити. Щодо аграріїв, небезпечними вважаються 470 853 га.
Через цю проблему фермери втратили $14,3 млрд станом на квітень 2023 року, згідно з даними Київської школи економіки. А загальні витрати на розмінування, за розрахунками Світового банку, сягнуть $38 млрд.
Поки що десятків мільярдів доларів на українському ринку розмінування і близько немає. За підрахунками Міністерства економіки наразі міжнародні донори підтвердили Україні $548,5 млн, з яких у цьому році використали $250,5 млн. Але навіть цих грошей разом з амбітною перспективою вистачило, щоб в Україні утворився динамічний ринок розмінування. Як він влаштований і які проблеми ще треба розв’язати?
У Кривому Розі випробовують мінний тральщик українського виробництва. Фото Getty Images
Хто розмінує Україну?
Проблема розмінування в Україні не нова: перші оператори протимінної діяльності почали працювати у 2015–2016 роках на Донбасі. Але масштаб проблем, який з’явився у 2022–2023 роках, не співставний з ресурсами, що були в України.
Forbes писав про цей «ринок» у вересні 2022‐го, тоді було лише п’ять операторів протимінної діяльності, а державні організації, котрі займалися розмінуванням, не могли назвати кількість своїх саперів. «На початку війни не було достатньої оперативної реакції на масштаб гуманітарних потреб», – згадує американський бізнесмен і філантроп Говард Баффет.
Його фонд The Howard Buffett Foundation у 2022 році інвестував у розмінування України $28 млн і ще $59 млн планує вкласти у 2023‐му. «У вас було кілька міністерств із різними мандатами, проблеми з пріоритезацією завдань, обмежені технічні ресурси та велика проблема, що дедалі зростає», – згадує Баффет.
За рік ситуація поліпшилась. Штат державних саперів зріс удвічі, до 3000. «Цього все ще недостатньо, – казав прем’єр Денис Шмигаль на форумі Demine Ukraine. – Потрібно мінімум 10 000 людей».
Нині 16 ліцензованих операторів протимінної діяльності та ще 26 очікують на сертифікацію. «Є значне зростання кількості організацій з розмінування – комерційних і неприбуткових. Це чудовий розвиток. Що більше учасників, то більше інновацій і дешевші послуги», – підтверджує зміни Баффет.
Скільки сільськогосподарських земель потребують обстеження і що зроблено
Приватний сектор вступив у гру. У травні агрокомпанія «Нібулон» стала оператором протимінної діяльності, отримавши дозвіл на нетехнічне обстеження земель. Це означає, що компанія може самостійно знайти та маркувати міни й снаряди, але розмінування здійснює ДСНС. «Нам це дозволило з 5500 га, які потребували розмінування, повернути 4000 га», – розповідає директор із взаємодії з органами влади та з правових питань «Нібулону» Михайло Різак. «Нібулон» хоче отримати сертифікати на ручне і машинне розмінування та дозвіл на перевірку акваторій.
Також за рік з’явився ринок виробників саперної спецтехніки. «В гуманітарному розмінуванні задіяні десятки компаній, що виробляють техніку, комплектовання та обладнання для розмінування», – казав на форумі Demine Ukraine міністр стратегічної промисловості Олександр Камишін.
«Готові зробити 60 машин для гуманітарного розмінування цього року і 100 наступного», – обіцяє Юлія Висоцька, директорка з зовнішніх звʼязків компанії «Практика». Підприємство вже постачає машини ДСНС та американському операторові протимінної діяльності Halo Trust. «Інтервибухпром», крім виробництва вибухових речовин, тепер робить машини для гуманітарного розмінування.
Ще більше компаній розробляють або тестують техніку. Наприклад, благодійний фонд «Поступ» тестує дрони з магнітометром, які можуть виявляти металеві міни під землею. Компанія Demining of Ukraine розробила установку, яка впродовж двох тижнів спроможна розмінувати 120 га території.
Єдине, чого бракує виробникам, – це державне замовлення. «У нас є багато прототипів, які ми готові виробляти. Нам потрібні державні замовлення, аби ми змогли запустити виробництво», – додає Висоцька.
Дрон, що використовують для розмінування. Фото Getty Images
Створити ринок
Перелічених кроків вистачило, щоб розмінувати трохи більше 145 000 га, це 31% від потенційно небезпечних сільгоспземель. До кінця наступного року буде розміновано 305 000, прогнозує Міністерство економіки.
Однією з причин довгої черги на розмінування є те, що потреби бізнесу – не перший пріоритет державних саперів. Найголовніше – життя людей. Спочатку сапери розміновують будинки, школи, садки, потім об’єкти інфраструктури і лише після цього сільгоспземлі.
Є ще одна проблема в організації процесу. «Нам не зрозуміло, як приймаються рішення щодо пріоритетності земель, котрі підлягають гуманітарному розмінуванню, – розповідав Ігор Шестопалов, голова правління A.G.R. Group в інтерв’ю Latifundist. – Нам відкрито кажуть, що на наших землях гуманітарне розмінування почнеться наприкінці 2024 року».
Розмінування на Донеччині. Фото Getty Images
Тому фермери змушені власним коштом винаймати саперів. A.G.R. Group потрібно розмінувати близько 10 000 га у Миколаївській області. За підрахунками Шестопалова, йому це обійдеться у 100 млн грн. «Розмінування 1 га залежно від забруднення коштує 5000–15 000 грн. Плюс вартість нетехнічного обстеження і додаткові витрати на знешкодження боєприпасів», – пояснював Шестопалов.
За нетехнічне розмінування A.G.R. Group заплатив державному «Укроборонсервісу» майже 850 000 грн. Пришвидшити, здешевити та впорядкувати процес розмінування доручили першій віцепрем’єрці Юлії Свириденко. Вона встигла започаткувати міжвідомчу робочу групу і створити Центр гуманітарного розмінування.
Також триває робота над нацстратегією та нацпрограмою протимінної діяльності. «Ми маємо створити ринок розмінування», – пояснює «недержавницькою» мовою Свириденко. У цій концепції державні установи розміновуватимуть інфраструктурні об’єкти й житло людей, а приватні оператори надаватимуть послуги бізнесу.
Хто розміновує Україну зараз
Важливий елемент дизайну системи – аукціонні майданчики, через які бізнес має подавати заявки. Вже є вдалий експеримент. На Prozorro держпідприємство «Ліси України» виставило лот – 3 га потенційно замінованої території. Очікувана вартість послуги була 688 400 грн.
На аукціон подався єдиний учасник – ДП «Укроборонсервіс», який запропонував розмінувати за 550 400 грн. Згодом таких аукціонів і пропозицій від операторів побільшає і завдяки конкуренції вартість розмінування зменшуватиметься, вважає Свириденко.
Аби стимулювати бізнес користуватися цим механізмом, у держбюджеті на 2024 рік заклали 2 млрд грн. «Аграрії, які через аукціон замовили у сертифікованого оператора протимінної діяльності послугу з розмінування, можуть розраховувати на відшкодування витрат», – пояснює Свириденко. За її підрахунками, закладена сума дозволить розмінувати 200 000 га сільгоспземель.
Свириденко також обіцяє спростити процедуру сертифікації мінерів. Сьогодні навіть міжнародні оператори, що мають великий досвід у розмінуванні, змушені проходити навчання і отримувати ліцензії в українських центрах сертифікації.
Таких центрів лише три, й вони не встигають задовольнити попит. «Тільки аналіз документів займає півтора‐два місяці», – розповідає про досвід «Нібулону» Різак. На його думку, центрам сертифікації бракує людей на опрацювання запитів. До того ж співробітників цих центрів залучають до розмінування. «Треба збільшити штат і сфокусувати їх лише на навчанні нових саперів, а також визнати міжнародні сертифікати», – вважає Різак.
Говард Баффет, який із початку російського вторгнення вклав у розмінування України майже $90 млн, оптимістичніший за українських підприємців. «Бачимо стратегію, яка реалізується в Україні, і підтримуємо її. Певен, Україна стане лідером у сфері гуманітарного розмінування. Планую продовжувати інвестувати (Баффет надає гроші безповоротно. – Forbes) у цей напрям», – каже Баффет.
