Брак азотних удобрювань у державі може призвести до втрати приблизно 20% майбутнього збору, а отже, і до скорочення валютного прибутку від фермерів.
Весна настала – і в аграрному секторі розпочалася фінальна підготовка до посівної кампанії. Для аграріїв ця зима була непростою не лише через несприятливі погодні умови, а й через наслідки атак на важливу інфраструктуру та ускладнення з доставкою імпорту. Адже під ризиком опинилося постачання азотних удобрювань (а саме вапняково-аміачної селітри), що, своєю чергою, може викликати втрату майбутнього врожаю. Через брак необхідних поживних елементів землі можуть не додати п’яту частину можливого врожаю, а разом із цим аграрії позбудуться значної частини прибутку. Про причини та можливі наслідки дізнавався Укрінформ.
ЯКОГО ОБСЯГУ ДОБРИВ НЕ ДОСТАЄ УКРАЇНСЬКИМ ЗЕМЛЯМ
Українські аграрії розпочинають весняну посівну кампанію-2026 в умовах значних воєнних загроз та обмежених ресурсів. Деякі території залишаються замінованими або під тимчасовою окупацією, періодичні обстріли енергетичної та промислової інфраструктури ускладнюють виробничі процеси. Разом з тим передпосівна підгодівля залишається важливим агротехнічним етапом, адже саме від нього великою мірою залежить, яким буде врожай та його собівартість.
За інформацією Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки», мінеральні добрива формують найбільшу частку матеріальних витрат під час вирощування сільськогосподарських культур – вона досягає 20–25%. Для прикладу, пальне формує 10–12% витрат, насіння – близько 10%, а засоби захисту рослин – 7%.
Річна потреба України в добривах у фізичній вазі перевищує 5 млн тонн. В середньому фермери вносять 1,8-1,9 млн тонн поживних речовин (в діючій речовині) на загальній площі до 23 млн га. За прогнозними оцінками ІАЕ, на весняну посівну 2026 року сільгосппідприємствам буде потрібно 0,7–0,9 млн тонн в діючій речовині, або 2,0–2,5 млн тонн у фізичній вазі.
Разом з тим, внутрішнє виробництво азотних добрив значно зменшилось. Якщо в сезоні 2024–2025 років виробництво аміачної селітри становило 1,99 млн тонн, то в сезоні 2025–2026 років – 1,016 млн тонн. До повномасштабного вторгнення Україна виготовляла більше 5,2 млн тонн азотних добрив на рік.
«Поточні обсяги внутрішнього виготовлення добрив через енергетичну кризу, високі ціни на газ та логістику становлять зараз лише 20–50 % від найбільших, залежно від типу добрив. Тому зараз ринок мінеральних добрив великою мірою залежить від імпорту, який у 2025 році досяг 3 млн тонн, наближаючись до довоєнних рівнів споживання. Втім, навіть за таких обсягів поставок дефіцит залишається», – відмітив у коментарі Укрінформу завідувач відділу інвестиційного та матеріально-технічного забезпечення ННЦ «Інститут аграрної економіки», член-кореспондент НААН Олександр Захарчук.
Найбільш відчутно нестача добрив фіксується саме в азотному сегменті. За словами науковця, річна потреба України в карбамідно-аміачній суміші (КАС) сягає 0,8 млн тонн, з яких майже 0,4 млн тонн припадає на весняне внесення. Дефіцит аміачної селітри оцінюється у 150–170 тис. тонн.
Частково цю недостачу покриває імпорт. Координатор комітету операторів ринку добрив Українського клубу аграрного бізнесу (УКАБ) Євген Барков повідомив, що з червня 2025 року до лютого 2026 року в Україну було імпортовано близько 307 тис. тонн аміачної селітри, тоді як власне виробництво за цей період становило приблизно 437 тис. тонн. З урахуванням поступового накопичення запасів аграрії могли сформувати резерв в межах 450–700 тис. тонн, однак цього недостатньо для повного забезпечення потреб посівної.
«Імпорт продовжується, проте питання доступної логістики та можливості транспортувати необхідну кількість залишається відкритим. Допомогти частково перекрити дефіцит могла б можливість імпорту морем вапняково-аміачної селітри, яка не несе загрози займання чи вибуху. Такий вид селітри можливо було б використовувати на кислих ґрунтах завдяки вмісту вапна», – сказав Барков.
Ситуацію погіршують і кліматичні фактори. Через ожеледь та льодяну кірку озимі культури подекуди знаходяться у стані кисневого голодування. «Аміачна селітра, по суті, – це сіль. Саме її внесення допомагає розтопити лід, дати доступ повітря та вуглекислого газу до культури разом з раннім підживленням», – додав експерт.
Разом з тим, цінова ситуація на ринку зараз відносно стабільна. В ІАЕ повідомили, що на початку 2026 року ціни на азотні добрива залишаються майже на рівні минулого року – 22–22,5 тис. грн за тонну (+5–7%). Нітроамофоска коштує 24,5–26 тис. грн/т. Фосфорні добрива зросли в ціні до 30–31 тис. грн/т, а калійні – приблизно на 10% – до 22–22,5 тис. грн/т.
Проте питання, чи зможуть аграрії вносити добрива в повному обсязі, – відкрите, тому тут кожне господарство буде змушене вирішувати це самостійно.
ВИБУХОНЕБЕЗПЕЧНІСТЬ СЕЛІТРИ ЯК ПЕРЕШКОДА У МОРСЬКИХ ПОСТАВКАХ
Фактором, який ускладнює ситуацію із забезпеченням аграріїв азотними добривами, стала заборона на імпорт в Україну вапняково-аміачної селітри (ВАС) через морські порти.
Після російських атак на портову інфраструктуру в Україні запровадили суворі обмеження на перевалку та зберігання вибухонебезпечних вантажів. До цього переліку потрапила і ВАС. Разом з тим, аграрні об’єднання наголошують, що додавання цього виду добрива до списку небезпечних не має достатнього наукового підґрунтя та блокує доступ до продукту, який міг би частково компенсувати дефіцит азоту напередодні посівної.
Заступник голови Всеукраїнської аграрної ради Денис Марчук зазначає, що обмеження щодо класичної аміачної селітри були зрозумілими з огляду на безпекові ризики, однак ситуація з вапняково-аміачною селітрою інша.
«Ми знаємо властивості аміачної селітри – вона справді може бути загрозою, і тому рішення про її обмеження було зрозумілим. Але вапняково-аміачна селітра не є вибухобезпечною і нічим не загрожує, що підтверджено експертними висновками. Незважаючи на це, питання її імпорту не вирішується вже тривалий час. Фактично ми маємо ситуацію, коли безпечний продукт не може потрапити на ринок у критичний для аграріїв момент напередодні весняної посівної», – наголосив Марчук.
Позиція аграріїв ґрунтується на міжнародних стандартах, згідно з якими вапняково-аміачна селітра з масовою часткою азоту до 28% належить до групи негорючих та вибухобезпечних речовин. Галузеві асоціації запропонували уряду компромісний механізм імпорту із чіткими параметрами безпеки. Зокрема, йдеться про можливість ввезення через дунайські порти продукції з вмістом азоту до 27,5%, а через чорноморські – до 24%, з обов’язковим безпековим паспортом.
За словами Марчука, повністю замінити аміачну селітру ВАС не може, однак дозволила б аграріям провести раннє підживлення та суттєво зменшити ризики втрат урожаю.
Науковці застерігають, що в разі зволікання з вирішенням проблем із добривами найбільше постраждають культури з високою потребою в азоті. Йдеться, в першу чергу, про яру пшеницю, кукурудзу та соняшник, а також цукровий буряк і картоплю.
«Найбільше страждатимуть яра пшениця, кукурудза та соняшник. Ці культури зазвичай вимагають інтенсивного підживлення азотом навесні, а від його дефіциту врожайність падає особливо сильно. Менший вплив азотного дефіциту можна спостерігати в інших посівних культурах, зокрема ярому ячмені, вівсі та житі. Тобто, через зволікання з розв’язанням проблеми добрив найбільше можуть зменшитися врожаї основних ярих культур (зернових та олійних), а їхній недобір – залежно від умов і термінів постачання добрив – може досягати 10–20 % і більше», – прокоментував Олександр Захарчук.
У грошовому вираженні це означатиме десятки мільярдів гривень недоотриманого валютного прибутку. Зважаючи на те, що аграрна продукція формує більше половини українського експорту, питання забезпечення сільського господарства добривами виходить за рамки суто галузевої проблеми та є елементом національної безпеки.
Українські аграрні об’єднання вже звернулися до Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства з проханням про врегулювання ситуації. Асоціації надали експертні висновки про безпечність продукту та запропонували механізм контрольованого імпорту через малі та великі порти.
Разом з тим, у профільному міністерстві утрималися від детальних публічних коментарів Укрінформу, посилаючись на обмеження безпеки. Незважаючи на це, в УКАБ запевняють, що діалог між Мінекономіки та ринком триває.
«У питанні імпорту аміачної селітри чи вапняково-аміачної селітри морськими портами України не може бути швидких політичних рішень. Ми всі разом маємо піклуватися про безпеку країни, тому пошук рішення – складний процес, який ведеться разом з військовими, ДСНС, урядом та профільними асоціаціями», – підтвердив Євген Барков.
Втім, навіть у разі розблокування морського імпорту ВАС це стане лише частковим розв’язанням проблеми.
«Насамперед вирішення потребує розблокування морських логістичних шляхів для закупівлі аміачної селітри. Це, звичайно, дасть змогу швидко перекрити дефіцит у 170 тис. тонн, але не вирішить повністю проблему наявного дефіциту. Морський шлях нині не є безпечним і стабільним, тому великі обсяги добрив фізично не зможуть швидко надійти на поля. Навіть наявні поставки не можуть вчасно компенсувати дефіцит у піковий період. Необхідно комплексно нарощувати імпорт та виробництво перш за все азотовмісних добрив», – наголосив Захарчук.
Галина Тибінь, Київ