У ХІХ столітті Харків отримав значну кількість меценатів, чиї пожертви приносили місту неоціненну користь. Одним із таких благодійників був купець Федір Єнуровський – один із перших ініціаторів культурного, музичного та кінематографічного просвітництва городян.
Сім’я купця з Бердичева
Батько Федора – Григорій Єнуровський, купець із Бердичева, разом із дружиною та дітьми з’явився в Харкові на початку 50-х років ХІХ століття. Його метою було розширення торговельної справи у великому місті. У родині було четверо дітей – троє синів та донька Парасковія, але саме старшому Федору та молодшому Григорію судилося відіграти важливу роль у соціально-культурному житті губернського міста.
Родина Єнуровських оселилася за річкою Харків, і в 1853 році придбала крамницю в Гостинному дворі на Горяїнівському провулку (сучасна вулиця Квітки-Основ’яненка). Свій галантерейний магазин вони охрестили депо-мануфактура «Дамське щастя». Він став одним із небагатьох торгових закладів дамської галантереї в місті. Цікаво, що нині майже на тому ж місці діє салон-магазин з такою ж назвою.
Торгівля приносила прибутки. Сини Єнуровського також стали купцями високого рівня. Так, у Харківському обласному архіві зберігається договір-прохання від липня 1870 року до міської думи від харків’ян, купця першої гільдії Федора Єнуровського та купця другої гільдії Григорія Єнуровського про заснування чергової фірми їхнього Торгового дому. Отже, до 70-х років вони вже мали торговельну мережу з кількох магазинів.
Але лише через чверть століття з моменту приїзду до міста, справи родини досягли значних успіхів. З 1878 року прибутки зросли, але капітал суттєво збільшився лише на початку 80-х років, коли в їхніх магазинах стали проводитись акції «дешевий розпродаж». Купці почали продавати тканини за ярмарковими, тобто, заниженими цінами. Це пожвавило торгівлю, і продажі зі 100 тисяч рублів зросли до 2 мільйонів щорічно. Родина торгувала у восьми придбаних крамницях, розташованих у центрі та по всьому місту (вулиці Університетська, Рибна тощо).
Щоб прибутково вести торговельну справу, Федір Єнуровський багато вчився шляхом самоосвіти та знайомства з практикою багатьох відомих закордонних торгових фірм. Для цього він вивчив кілька іноземних мов і міг вільно спілкуватися з іноземними підприємцями та торговцями. Він здійснював ділові поїздки до найбільших міст Європи, де вивчав діяльність галантерейних мануфактур та торгових фірм. Про те, що він особисто приділяв велику увагу всім робочим процесам, і про інші особливості ведення своєї торговельної справи, Єнуровський ділився з початківцями-підприємцями на сторінках газети «Південний край» у 1888 році.
Набувши значного капіталу, сини почали купувати земельні ділянки та будинки. Будинок, в якому оселився Федір з дружиною Оленою, шістьма синами та дочкою, згодом став культурною та історичною пам’яткою Харкова. Він і зараз розташований на вулиці Конторській, 5, за будівлею Академії культури. Вважається, що його збудували в середині ХІХ століття.
За одними неуточненими даними, будинок належав городянину Тамбовцеву, а за іншими – нащадкам колезького асесора Юхима Зимницького. Немає також чіткого розуміння щодо часу, коли цей будинок перейшов у власність родини Єнуровського: одні краєзнавці стверджують, що будинок придбано у 1869 році, а інші – що у 1879 році.
Новий власник будинку був не тільки шанованою, а й чуйною до прохань про допомогу людиною. Тому незабаром заслужив повагу парафіян Різдвяно-Богородичної церкви, що знаходиться на місці сучасного скверу на цій же вулиці. Його обрали церковним старостою, і він сумлінно виконував свої громадські обов’язки, завжди допомагаючи нужденним, про що неодноразово повідомляли харківські газети.
Театр та синематограф Федора Єнуровського
Відомо, що Федір робив пожертви і для вирішення інших соціально важливих проблем. Такою була дерев’яна будівля мосту через річку Лопань, будівництво якого профінансувало Товариство взаємного кредитування, але і Єнуровський надав свої кошти. Напевно, ці та інші добровільні внески були значними, тому що у 1895 році царською грамотою його з родиною було удостоєно честі стати потомственими почесними громадянами міста.
Будинок Єнуровських на вулиці Конторській став відомий у місті завдяки культурно-просвітницькій діяльності, що проводилася в його стінах. Через рік після придбання будинку, його капітально перебудували, і звели прибудову з чудовою вітальнею для проведення світських заходів: музичних та танцювальних вечорів. Особливо популярною стала його вітальня після того, як брати Федір та Григорій у 1889 році організували гурток любителів музики. Грудневі дні та вечори 1890 року двічі на день прикрашали своєю грою музиканти «Труппи феноменів».
У книзі харківського дослідника, краєзнавця та письменника Валерія Берліна «Мені б тільки розворушити країну: «Білі плями» в історії культури Харкова» повідомляється, що відомий співак Федір Шаляпін бував у будинку Григорія Єнуровського на Садово-Куликівській вулиці, а також гостював разом зі своєю родиною на його дачі в селищі Васищеве.
Григорій запрошував Шаляпіна для виступів при музичному гуртку його брата Федора. Бував тут і харківський співак та композитор Михайло Слонов, автор романсів, написаних спеціально для Шаляпіна, і його ж друг. У Єнуровських виступав ще один друг Шаляпіна – молодий композитор і піаніст Арсеній Корещенко. Їх усіх, як і знаменитого композитора та піаніста Сергія Рахманінова, залучили до виступів за активної участі Григорія Єнуровського.
Щодо будинку на Конторській вулиці, то його перебудували у 1897 році. Тут виник двоповерховий особняк на додатковому нижньому напівповерсі. Федір Єнуровський намагався здавати його в оренду, знаючи, що місто відчувало брак житлових будинків. Але ця затія виявилася безуспішною з двох причин: дорожнеча цього житла та не зовсім зручне його планування. Тоді господар вирішив пристосувати будинок під майданчик для вистав, які ставили б артисти-аматори, для аматорських музичних концертів, благодійних вечорів та інших культурно-розважальних заходів, враховуючи, що в місті бракувало таких приміщень. На це він виділив 10 тисяч срібних рублів.
Два роки (1901 і 1902) інженери та будівельники наполегливо намагалися виправити недоліки планування, співвідносячи їх із тими вимогами, які висували відповідні комісії. Але дозволи від комісій при губернській владі, до яких, до речі, входив і архітектор Олексій Бекетов, довго отримати не вдавалося. На погляд комісій та брандмейстера міста, виходи були влаштовані так, що при найменшій загрозі життю люди могли створити біля дверей натовп і паніку, а доступних під’їздів пожежної машини до будинку не було. Лише у вересні 1902 року Єнуровський отримав довгоочікуваний дозвіл і відкрив приміщення для вистав.
Але час було згаяно, і публіка не так активно відвідувала новий зал, який почали називати Театром Єнуровського. Однак нові віяння підказали інші можливості, і у 1907 році Федір Єнуровський відкриває синематографічний салон «Весь світ». Тут відвідувачів у фойє зустрічав грою оркестр, як і раніше організовувалися концерти та вистави, а також демонструвалися кінофільми, проводилися кіновечори, що стало новим напрямком у розвитку культурного просвітництва городян. Про репертуар кінотеатру розміщувалися оголошення в газеті «Харківські губернські відомості». Але Перша світова війна, а потім Жовтневий переворот змінили ставлення людей до культурно-розважальних заходів, і театр припинив своє існування. Федір Єнуровський помер у 1913 році і похований у Харкові.
Будинок на вулиці Конторській, 5 діти Єнуровського надали в оренду клубу для службовців Південної залізниці, де ті займалися в літературній, музичній та драматичній студіях. У 1918 році ця будівля повністю втратила свій культурний напрям, і була передана під центральну контору поштового управління. Через сім років у цьому будинку розташовувався клуб імені Калініна з бібліотекою, а після звільнення Харкова від німецько-фашистських загарбників до 70-х років будинок було віддано під один із цехів побутового комбінату. У наступні два десятиліття тут на курсах готували фахівців стенографії та машинопису. Будинок зовсім занепав і втратив колишню привабливість.
У 90-х роках минулого століття цей будинок зайняла юридична фірма майбутнього народного депутата Інни Богословської, на кошти якої будівлю було реставровано. Було відновлено і концертний зал. Тут знову залунала музика, і відвідувачів тішили такі відомі виконавці, як Юрій Башмет, Володимир Співаков та його камерний оркестр, прекрасне контральто Ліни Мкртчан, кантор з Х’юстона Вадим Туницький та інші. Зараз у цій будівлі діє архітектурна школа під керівництвом Олега Дроздова. Втішно, що цьому будинку повернули не лише його шляхетний вигляд, а й культурні функції, за які ратував купець і меценат Федір Єнуровський.
Подробиці можна знайти на сайті: mykharkov.info