Українські підприємці стійко долають виклики війни: перевозять активи під обстрілами, запускають нові бізнеси з «мінусів», судяться з податковою, але не падають духом і продовжують розвиток бізнесу. Forbes зібрав історії пʼяти релокованих компаній із Покровська, Сєвєродонецька, Бердянська, Краматорська і Харкова
Forbes Ukraine випустив новий номер журналу. Придбати його з безкоштовною доставкою можна за цим посиланням. У журналі: перший список найкращих роботодавців для ветеранів, список перспективних молодих українців «30 до 30», 40 компаній, які вийшли на іноземні ринки під час війни, історії Марії Берлінської, Всеволода Кожемяки та загалом майже два десятки текстів.
За даними Міністерства економіки, за рік війни за урядовою програмою релокації в більш безпечні регіони країни перемістилися 800 підприємств і близько 600 із них уже відновили роботу на новому місці. З якими викликами довелося зіштовхнутися підприємцям і як вони їх долають?
Втрата потужностей та борги
Олеся, 33, і Ярослав, 34, Духно вимушено покинули свій бізнес у рідному Покровську на Донеччині і переїхали до Львова. Духно мали два будівельні магазини і планували відкриття третього, для чого придбали у кредит приміщення площею 400 кв. м і закупили у борг товари на 600 000 грн. Через три місяці після угоди почалася війна, і в приміщення двічі влучала російська ракета. Сім’я підприємців залишилася без бізнесу та з боргами в чужому місті.
У Львові вони змінили сферу діяльності. Підприємці познайомилися з майбутнім партнером, що мав два зоомагазини та торгову марку «Лапка» і запропонував придбати права на використання бренду для відкриття магазинів. Подружжя подало заявки на держгрант «єРобота» та отримало 500 000 гривень на двох. Цих грантових коштів разом із заощадженнями у близько 300 000 грн вистачило на відкриття перших двох зоомагазинів.
Втратив склад продукції й Володимир Осадчий, 42, із Сєвєродонецька. Його компанія «Цемто» понад 28 років виробляла спецодяг та взуття і за 2021 рік мала 15 млн грн обороту, за словами засновника. Коли почалася повномасштабна війна, будинок підприємця було знищено, склад і виробництво – розграбовано. «Що не змогли вкрасти – спалили вщент. Загальна сума втрат склала близько 10 млн грн, але сума не кінцева», – каже підприємець.
Разом із дружиною, двома доньками та матір’ю він розпочав бізнес наново практично із нуля в Броварах. Підприємство врятувала партія взуття, яку вони імпортували перед початком повномасштабного вторгнення і вона не встигла доїхати до Сєвєродонецька.
Не з нуля, а з мінуса в Києві довелося починати підприємцю з Бердянська Івану Карауланову, 35. В рідному місті у нього був кальян-бар, тому він вирішив відкрити заклад у столиці, і його не зупинив борг у 500 000 грн на особистій кредитній картці. Першими інвесторами стала сімейна пара з Києва, що відпочивала у бердянському закладі Івана. Вони погодилися інвестувати $20 000, таким чином у Києві відкрився заклад «Характерники».
Релокація під ракетами
Сергій Масалітін, 41, та Олексій Штрикун, 35, із Краматорська п’ять років поспіль розвивали бізнес з автоматизованої системи продажу питної води – через водомати. На початок повномасштабної війни підприємці мали в Краматорську, Дружківці та Слов’янську 82 водомати. Ще один їхній бізнес – мережа платіжних терміналів у Донецькій, Луганській та Харківській областях під назвою Finsystem.