Солома варта на увагу — журнал Пропозиція

Класична система землеробства передбачає відтворення родючості ґрунтів шляхом унесення мінеральних і органічних добрив. Проте мінеральні добрива можуть спричиняти збільшення техногенного навантаження на ґрунт, а органічні — в основному гній — призводити до біологічного забруднення. Все це невпинно зумовлює зміни властивостей і режимів ґрунту та супроводжується зменшенням його родючості.

За зменшення обсягів унесення гною вагомим резервом поліпшення родючості ґрунтів є використання післяжнивних і кореневих решток вирощуваних культур: соломи, стебел кукурудзи, соняшнику, ріпаку, гички буряків тощо, а також зеленої маси культур, вирощених на сидерат, у поєднанні із соломою.

Солома, використана як органічне добриво, цінна високим умістом у ній сухих органічних речовин. За цим показником вона в 3,5–4,0 раза перевищує гній, тому реалізувати потребу землеробства в органічних добривах можна не на 25–30 %, а на всі 80–90 % завдяки використанню соломи та інших рослинних решток. Підраховано, що з кожної тонни соломи, внесеної у ґрунт, утворюється 70–100 кг/га гумусу. Приблизно така сама кількість гумусу утворюється з 5 т зеленої маси. Крім того, з унесенням 1 т соломи або 5–6 т зеленої маси до ґрунту надходить значна кількість поживних речовин, необхідних рослинам: азоту – 3,7–5,5 кг, фосфору – 0,8–1,0, калію – 5,5–11,0, кальцію – 2,2–9,2 кг. Солома, порівняно з гноєм, у три-чотири рази екологічно чистіша. Вона містить більше органічних речовин, і до того ж витрати на внесення у ґрунт всемеро менші. Інша справа, що її потрібно правильно й ефективно використати для перетворення на добриво.

Хімічний склад соломи значною мірою залежить від виду рослини та умов вирощування (табл. 1).

Таблиця 1. Універсальні властивості соломи

Хімічний склад	Вміст у 1 кг соломи:
Хімічний склад	мікроелементи, г	амінокислоти, г	вітаміни, мг
Клітковина — 33–42 %	Калій — 2,6–10,2	Метіонін + цистин — 1,4-4	А, Е, D — 5–40
БЕР (геміцелюлоза, лігнін, цукри, крохмаль) — 36,9–38 %	Кальцій — 2–11,2	Лізин — 1–2,4	Каротин — 4
Протеїн — 3–7 %	Фосфор — 0,6–1,4	Триптофан — 0,3–0,6	–
Жири — 1,3–2,3 %	Магній — 0,9–2,2	–
Зола — 4–6 %	Натрій — 0,4–1,3	–	–
	Хлор — 1–2,5	–	–
	Сірка — 1–1,5	–
	Незначна кількість заліза, цинку, марганцю, йоду, кобальту — 0,4–0,6	–	–

Разом із цим є вагомий досвід використання соломи як альтернативи традиційним органічним добривам. У країнах із розвиненим сільськогосподарським виробництвом основну масу післяжнивних решток застосовують як добриво і лише незначну її частку спалюють у котлах опалення. Так, у Німеччині спалюють лише 5 % соломи, а 45 % використовують як органічне добриво. У Франції спалюють 12 %, решту застосовують у тваринництві або загортають у ґрунт як добриво. Така сама тенденція і в Бельгії, Великій Британії, Нідерландах, Люксембурзі. У Великій Британії, наприклад, використання соломи, порівняно з попередніми роками, зросло у 18 разів.

У сучасному землеробстві великого значення набуває ведення рослинництва на основі аналізу фізико-хімічних характеристик ґрунту, який дає змогу заощадити значні кошти на добривах, правильно дібрати культури для вирощування та впроваджувати ефективні агротехнології. І особливе місце в системі ведення сучасного землеробства посідає… проблема польового спалювання соломи!!!

Відомо, що солома на 1 м2 згоряє за 30–40 секунд. При цьому температура на поверхні ґрунту перевищує 350 °С, а на глибині 5 см — майже 50 °С (навіть за температури 40 °С гине ґрунтова біота). В шарі 0–10 см втрачається волога. А в нас досі ще часті випадки, коли солому бездарно спалюють на полях! Нормальне біологічне функціонування ґрунту за цих умов відновлюється тільки через два-три місяці.

Натомість цей природний дар можна (і потрібно!) ефективно використовувати на користь ґрунту та культурним рослинам, до того ж без жодної шкоди для довкілля. І для цього не потрібно ні великих зусиль, ні матеріальних витрат, ані великого розуму!

На жаль, і досі серед певної частини населення України поширена думка про доцільність спалювання соломи як засобу боротьби з бур’янами, хворобами й шкідниками. Проте прихильники цього методу не враховують ані шкоди, якої завдає ґрунтові спалювання органічних речовин, ані шкоди для довкілля… ба більше, ефективності.

Насправді ж після спалювання соломи нікуди не зникають ані бур’яни, ні хвороби, ні шкідники. Натомість гине корисна біота у верхньому шарі ґрунту, а втрати вуглецю становлять близько 2 т, який у вигляді вуглекислого газу виділяється в атмосферу. Мабуть, не всі замислюються над тим, що спалювання рослинних решток завдає значної шкоди, адже в повітря потрапляють у великій кількості сполуки важких металів, чадний газ, низка канцерогенних сполук, що значно шкодить людському здоров’ю.

Деструкція соломи та післяжнивних решток

Відомо, що процес розкладання рослинних решток, зокрема й соломи, в ґрунті перебігає повільно. Його тривалість залежить від ґрунтово-кліматичних умов, якості подрібнення, глибини та рівномірності загортання, аерації ґрунту, наявності та активності мікроорганізмів, ґрунтової вологості, гранулометричного складу та вмісту гумусу.

Природним шляхом солома розкладається надто повільно, що заважає проведенню агротехнічних операцій на полі та висіванню наступної культури. Установлено, що за 2,5–4,0 місяця розкладається до 46 % соломи, за півтора-два роки – до 80 %, решта – пізніше. За розкладання 1 кг соломи в ґрунті вже через три місяці утворюється близько 50 г гумусу, а через два роки новоутворення закінчується, досягаючи максимального значення — близько 90–100 г. Новоутворені гумусові речовини належать до класу так званого поживного гумусу – через чотири роки відбувається зменшення цього вмісту до 70 г/кг ґрунту.

Широке співвідношення С:N у соломі (70–80:1) впливає на її розкладання в ґрунті. Целюлозоруйнівні бактерії потребують значної кількості азоту. За нестачі його в соломі мікроорганізми споживають мінеральний азот із ґрунту, тобто йде іммобілізація азоту. Для нормального перебігу процесів розкладання соломи співвідношення С:N має бути 20–30:1. Тому під час удобрення ґрунту соломою на 1 т соломи додатково вносять 10–12 кг мінерального азоту. Активність мікроорганізмів зростає, якщо, замість мінеральних азотних добрив, до соломи додати рідкий гній (6–10 т/га).

Процес розкладання органічних речовин рослинних решток залежить від умісту в них азоту. За використання соломи на добриво слід уносити азотні добрива з розрахунку 10–15 кг діючої речовини на кожну тонну соломи. Водночас солома перегниває стабільніше за достатньої аерації ґрунту.

Останнім часом все більшого поширення набувають препарати для швидкого розкладання післяжнивних решток. Використання деструкторів уможливлює пришвидшене розкладання в ґрунті післяжнивних решток і його збагачення органічними речовинами та азотом.

Фахівці сучасного землеробства повинні володіти знаннями та практичним досвідом використання біологічної деструкції рослинних решток, яку вважають найефективнішим способом використання цінних властивостей соломи після збирання культури. Вони впливають на скорочення терміну трансформації соломи на стадіях мінералізації та гуміфікації. Наразі застосовують біопрепарати з високою концентрацією селекційних бактерій азотофіксаторів та фосформобілізаторів, які знищують патогенні хвороби.

Оброблені деструктором рослинні рештки завдяки високій біологічній активності розкладаються удвічі швидше, а кількість патогенної мікрофлори зменшується в чотири-п’ять разів. Швидкий процес мінералізації потребує меншої кількості азоту з гумусу для роботи мікроорганізмів, оскільки вони швидше починають використовувати азот, вивільнений із відмерлих тіл бактерій і грибів.

Тож для ефективної дії біодеструкторів на початку процесів трансформації соломи потрібно не 50 кг/га д. р. (150 кг аміачної селітри), а відповідно тільки 3–4 кг/га (10–15 кг). За таких умов через шість-дев’ять місяців ґрунт поповнюється мінеральним азотом, вивільненим як із запасів соломи (20 кг), так і з білкових тіл мікроорганізмів (3–4 кг), що еквівалентно 70 кг/га аміачної селітри та іншим елементам у доступній для рослин формі. Через 1,0–1,5 року процес гуміфікації завершується й ґрунт поповнюється 1000 кг/га гумусу, в тому числі 14 кг гумусових та фульвокислот, гумінів, білків, вітамінів, аміно- та нуклеїнових кислот.

Солома на поверхні ґрунту призупиняє розвиток ерозійних процесів, кінетична енергія дощових крапель вбирається рослинними рештками, що запобігає запливанню ґрунту та утворенню поверхневої кірки. Систематичне внесення соломи стимулює природну життєдіяльність ґрунтової мікрофлори, інтенсивність її дихання, що покращує його поживний режим. Періодичне внесення соломи разом з азотними добривами здатне збільшити врожайність культур до 10 %.

У таблиця 2 наведено особливості використання соломи в сучасному землеробстві для відновлення якості ґрунту за умов глобальних змін клімату.

Таблиця 2. Використання соломи в сучасному землеробстві

Застосування соломи

Заходи запобігання та усунення негативного впливу соломи

Екологічність застосування

соломи

Переваги

Недоліки

Доступність використання порівняно з іншими видами добрив
Менша затрата сил і часу на отримання порівняно з гноєм
Безпечніша і приємніша у використанні порівняно з гноєм
Завдяки повільному перебігу розкладання втрати поживних речовин мінімальні (гній втрачає близько 50% азоту та органічних речовин). Тому її краще зберігати та вносити на поле
За вмістом органічних речовин солома в 3-4 рази переважає їхній вміст у гної (внесення 1 т соломи сприяє утворенню 100-120 кг гумусу) і забезпечує:

збільшення водопроникності ґрунту (волога краще проникає в ґрунт завдяки зменшенню поверхневого стоку, запобігає розвиткові ерозійних процесів);
зростає водоутримувальна здатність ґрунту (вода з розчиненими в ній поживними елементами залишається в поживному шарі ґрунту, а не переміщується в нижні горизонти)

Покращення агрофізичних параметрів ґрунту: він стає пухкий, сприятливий для життєдіяльності ґрунтових мікроорганізмів і рослин, мінімізація впливу кліматичних екстремумів на врожай
Зростає загальна біологічна та ферментативна активність ґрунту, він збагачується на амінокислоти, вітаміни тощо, фізіологічно активні речовини, які поліпшують умови розвитку рослин
Застосування соломи, збагаченої вуглецем, стимулює розвиток бактерій-азотфіксаторів (1 г сприяє фіксуванню 15-20 мг азоту, в т.ч. атмосферного)
Унаслідок розкладання соломи верхній шар ґрунту і повітря акумулюють вуглекислий газ, стимулюючи нарощування зеленої маси рослин
Солома може виконувати ґрунтозахисну функцію (після збирання врожаю – мульчування ґрунту до її заорювання пізно восени)
У разі недостатньої кількості соломи на певному полі її можна завезти з інших полів для уникнення дефіциту мікроелементів, оскільки в соломі їх міститься більше, ніж у зерні

Погіршується фітосанітарний стан ґрунту, оскільки наявні в ній патогени й шкідники можуть вплинути на зменшення врожайності наступної злакової культури на десятки відсотків. Якщо під злакові культури вносити солому бобових культур, гречки, то цей ефект буде мінімізовано.
Оскільки солома зернових культур, порівняно з умістом у ній азоту, багата на вуглець), то наявна в ній мікрофлора зв’язує не тільки азот соломи та атмосфери, а й частину мобільного (доступного для рослин) азоту з ґрунту. Солома бобових культур такого недоліку не має
У процесі розкладання соломи в грунт виділяються жирні кислоти (особливо багато їх за анаеробних умов, що створюються внаслідок приорювання соломи на глибину понад 15-20 см), які уповільнюють розвиток усіх рослин (пік цих виділень настає через 2-6 діб процесу розкладання). Також у ґрунт виділяються автотоксини, які згубно впливають на злакові культури
Для розкладання соломи, як і для інших органічних добрив, потрібна вода. Це може бути проблемою в зоні недостатнього зволоження.

Щоправда, через глобальне потепління ця проблема можлива й в інших ґрунтово-кліматичних умовах України! У разі застосування гною цієї проблеми не виникає, оскільки в його складі ½ становить вода

Унаслідок повільного процесу розкладання соломи поживні речовини її будуть доступні для рослин поступово впродовж трьох-п’яти років (якщо не вносити додатково азот чи застосовувати деструкцію)

Після внесення соломи не висівати злакові культури (збільшувати розрив у часі), оскільки ефект від удобрення соломою зростає, якщо її вносити щороку
Застосовувати удобрення соломою під попередник услід за збиранням урожаю культури. За шість-вісім місяців до висівання наступної культури концентрація інгібіторів росту рослин знизиться до мінімуму. Фітотоксини пригнічуватимуть тільки бур’яни!
Запаси рухомих форм поживних речовин не вимиватимуться в нижні горизонти ґрунту, а іммобілізуватимуться в органічних речовинах. Надлишкова волога, що є в соломі та ґрунті, не втрачатиметься, а буде ефективно використана на процеси розкладання соломи
Наступною культурою після внесення соломи доцільно розміщувати в сівозміні культуру родини бобових, оскільки вона здатна отримувати азот від бульбочкових бактерій, а вуглець – із органічних речовин як найкращого субстрату для них. Або ж — розміщувати просапні культури, зокрема картоплю
Оптимальна кількість соломи – 0,4-0,8 кг/м2. Значну кількість її можна застосовувати за умов додаткового азотного живлення, деструкції або сумісно з вирощуванням культур на сидерат. Надмірне застосування соломи без дотримання науково обґрунтованих заходів може призвести до негативних наслідків
Подрібнення соломи перед її застосуванням має бути розміром 5-10 см для пришвидшення перебігу розкладання та рівномірного розподілу поверхнею ґрунту
За можливості внесення соломи доцільно поєднувати з додаванням у ґрунт азоту в легкодоступній формі. Зокрема, для малородючих ґрунтів — із розрахунку 1 кг азоту на 100 кг соломи; на чорноземах – відповідно 0,7 кг. Цей агрозахід на третину пришвидшує процес розкладання соломи; більша частина поживних речовин у соломі переходить у доступні для рослин форми

Утилізується значна маса органічних речовин, що мінералізуються в ґрунті
Елементи напіврозкладених продуктів повністю поглинаються ґрунтовим комплексом
Солома повторно включається до колообігу мінерального й органічного живлення рослин для формування нової біомаси та вирощування нового врожаю
Солома, що розкладається в ґрунті впродовж тривалого часу, не забруднює його високими концентраціями нітратного азоту, органічним фосфором і калієм
Сталий баланс надходження до ґрунту і витрат елементів живлення рослинами із соломи унеможливлює вимивання рухомих елементів і винесення їх із поверхневим стоком у водойми
Рівномірно розкидана полем солома захищає ґрунт у спеку від пересихання та ущільнення
Внесення соломи до ґрунту сприяє розвиткові ґрунтової фауни, підвищує активність бактерій, дощових черв’яків і інших живих організмів, які сприяють поліпшенню агрохімічних і фізичних властивостей ґрунту
Використання соломи запобігає її нагромадженню в скиртах, а відтак немає сприятливих умов для розмноження в них мишоподібних гризунів, нагромадження насіння бур’янів, а також патогенної мікрофлори зернових культур

Деградаційні процеси в сучасному землеробстві досягли свого максимуму. Нинішній рівень унесення мінеральних і органічних добрив не забезпечує сільськогосподарські культури повною мірою всіма потрібними елементами живлення, щоб не лише компенсувати їхнє винесення з урожаєм, а й збільшувати вміст гумусу та поповнювати запаси їхніх рухомих форм у ґрунті.

Слід мати на увазі, що солому ріпаку, зернобобових культур і гречки потрібно подрібнювати й заорювати в ґрунт незалежно від віддаленості полів від місця заготівлі органічних добрив. Застосування соломи на добриво дає змогу істотно зекономити матеріальні засоби й кошти.

І. Шувар, д-р с.-г. наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, Львівський НАУ

Джерело: propozitsiya.com

No votes yet.

Please wait...