Сочевиця — важлива сільськогосподарська культура. Під час археологічних розкопок на Близькому Сході було знайдено насіння рослин сочевиці. Культура дуже популярна у Греції. На сьогодні сочевиця є найбільш розповсюдженою культурою серед зернобобових, вирощується практично у всіх частинах Світу. Ця харчова культура займає одне з провідних місць за повноцінністю рослинного білка, його вміст у сочевиці навіть більший, ніж у горосі та квасолі.
Науковці Українського інституту експертизи сортів рослин провели дослідження особливостей формування густоти рослин сочевиці залежно від впливу інокуляції насіння азотфіксуючими мікроорганізмами, внесення в зону рядка фосфатмобілізуючих мікроорганізмів та обробки рослин регуляторами росту по вегетації. Результати представили в рамках конференції «100-річчя формування національних сортових рослинних ресурсів України».
Дослідження проводилися в період 2018–2020 рр. Густоту рослин сочевиці науковці визначали у фазу повних сходів культури та перед збиранням врожаю. В середньому по досліду показники густоти були на рівні 150–161 шт./м2 , що забезпечило щільність посіву. На контролі (без внесення препаратів) відбулося розщільнення рослин сочевиці (144 шт./м2). Із застосуванням азотфіксуючих мікроорганізмів відбулося зростання густоти рослин, на 4–7 шт./м2, на варіантах з використанням Поліміксобактерину — на 8–11 шт./м2. За застосування інокуляції насіння Ризогуміном в цілому густота рослин сочевиці була на 10 шт./м2 більшою.
У період збирання врожаю, в середньому, по досліду густота посівів сочевиці була на рівні 130 шт./м2, що забезпечувало добрі параметри структури насіння та передумови до формування достатньої його кількості.
Встановлено, що застосування інокулянтів на насінні не впливало на формування кінцевої густоти посівів. Стимуляція проростання насіння дала змогу отримати вищу густоту посіву на період початку вегетації, що стало перепоною високих показників перед збиранням врожаю. Однак, перед збиранням найбільша густота рослин зберігалася на дослідних ділянках оброблених регулятором росту.
У варіантах досліду без інокуляції виживання рослин було на рівні 79 %. За застосування регулятора росту Альга 600 на фоні інокуляції насіння Поліміксобактерином та Біофосфорином забезпечило виживання рослин на рівні 90 та 87 %, відповідно.
За даними проведеної наукової роботи можна зробити висновок, що застосування фосфатмобілізуючих препаратів сприяє кращому виживанню рослин сочевиці впродовж вегетації.
В середньому за роки досліджень за застосування інокуляції насіння Ризогуміном максимальний відсоток виживання рослин сочевиці впродовж вегетації спостерігався на варіантах внесення Поліміксобактерину або Біофосфорину та підживлення Альга 600. Перевага була на 7,9 % та на 6,8 %, ніж на контрольному варіанті досліду.
В. Полевик, [email protected] за матеріалами конференції «100-річчя формування національних сортових рослинних ресурсів України»
Джерело: propozitsiya.com
