Хвороби насіння гороху та сої — журнал Пропозиція

Якість насіння є однією з основних вимог, що забезпечують отримання високих і стабільних урожаїв. Водночас через насіння можуть розповсюджуватися збудники хвороб, які призводять як до зниження цінності самого насіння, так і до зменшення врожайності. Переважання в природних умовах прихованої форми ураження генеративних органів рослин у подальшому ускладнює оцінку посівних якостей насіннєвого матеріалу. Тому великого значення набуває діагностика інфікованого насіння. З‘ясування причин виникнення хвороб є важливим етапом їхнього контролю.   Фузаріоз. Збудники хвороби — гриби Fusarium culmorum (Sm.) Sacc, Fusarium solani (Mart.) App. et Wr., Fusarium oxysporum Schl. та інші. Під час вегетації рослин захворювання проявляється у вигляді кореневої гнилі та трахеомікозного в’янення. У роки з підвищеною вологістю в період дозрівання та збирання гороху й сої конідії збудників аерогенним шляхом потрапляють на боби. Міцелій, що утворився з них, спричинює зараження насіння. Останнє стає дрібним і зморшкуватим, втрачає блиск. Його енергія проростання та схожість знижуються, а за сильного ураження рослини повністю втрачають посівні якості. На сої хвороба проявляється у вигляді некрозу сім’ядолей, ураження точки росту, кореневої гнилі, в’янення, плямистості листя, загнивання стебел, бобів і насіння. На бобах наприкінці вегетації виникають плями і виразки. У місцях уражень стулки бобів знебарвлюються, у вологу погоду на них утворюється блідо-рожевий наліт грибниці патогену. Насіння в таких бобах щупле, зморшкувате, за підвищеної вологості на ньому з’являється білувато-рожевий наліт. Воно втрачає схожість або дає уражені сходи.

  Для лабораторної діагностики фузаріозу насіння використовують біологічний метод із наступним мікроскопічним аналізом морфологічних структур грибів. За пророщування сильно ураженого насіння у вологій камері воно може утворювати слабкі, недорозвинуті та деформовані проростки, які з часом загнивають. Часто таке насіння повністю втрачає схожість. В обох випадках на поверхні насінин формується добре розвинута грибниця з органами спороношення патогенів.   Аскохітози гороху. Темно-плямистий аскохітоз. Його збудником є гриб Mycosphaerella pinodes (Berk. & A. Bloxam) Vestergr. (Ascochyta pinodes L.K. Jones.). Проявляється хвороба на всіх надземних органах рослин. На бобах уражені ділянки дрібні, виступають над поверхнею стулок. На хворих насінинах утворюються темні округлі плями різних розмірів. За дослідженнями М. М. Кирика із збільшенням діаметра плям глибина проникнення грибниці патогену в насінні зростає. Так, за діаметра плями 1,0–1,5 мм міцелій збудника хвороби проникає на глибину 0,6 мм; за 2,0–2,5 мм — на 1,2; за 4,0–4,5 мм — на 1,9, а за 6,0–6,5 мм — на 2,5 мм. Також встановлено, що у бобах, уражених на 75 %, порівняно зі здоровими утворюється менше (на 22,4 %) насіння, а його маса знижується на 42,2 %. Із збільшенням вмісту зараженого насіння в насіннєвому матеріалі його посівні якості сильно знижуються. Насіннєвий матеріал, в якому інфіковано більше 5 % насінин, стає непридатним для висівання, оскільки його лабораторна схожість нижче ніж 90 %, а польова — 49,3 %. Використання хворих насінин для сівби може призвести до проявлення аскохітозної кореневої гнилі. Так, на проростках виникають великі розпливчасті, неправильної форми плями. Прикоренева частина буріє, загниває та з часом підсихає. В ураженій тканині патоген у вигляді бурих крапок формує пікніди. Такий тип проявлення хвороби призводить до випадання рослин та зрідження сходів.  

  Блідо-плямистий аскохітоз викликається грибом Ascochyta pisi Lib. Проявляється на листкових пластинках, черешках листків, стеблах та бобах. Особливо часто зустрічається на генеративних органах. Боби, уражені на початку свого формування, не розвиваються та обпадають. Інфікування бобів під час їхнього дозрівання призводить до з’явлення на поверхні стулок округлих, злегка вдавлених плям діаметром 8–10 мм, світло-каштанового забарвлення з темною облямівкою, які можуть між собою зливатися. У центрі плям утворюються багаточисельні пікніди. За ураження бобів у кінці вегетації типові для хвороби плями не утворюються, а на хворих ділянках формуються пікніди. Внаслідок ураження стулок бобів патоген також проникає в насіння, яке стає зморшкуватим і характеризується наявністю світло-жовтих безконтурних плям, які за слабкого розвитку хвороби майже непомітні.  Інфіковане насіння є одним із джерел інфекції. У ґрунті воно часто не проростає, а якщо сходи й формуються, то через деякий час вони гинуть. За результатами наших досліджень, часто в молодих рослин, що утворилися із хворих насінин, уражується точка росту, що веде до виникнення бічних, ослаблених, тоненьких і малопродуктивних пагонів. Для виявлення насінин, уражених аскохітозами, проводять зовнішній огляд і застосовують біологічний метод, а потім мікроскопічний аналіз морфологічних структур гриба. Завдяки зовнішньому огляду виявляють насіння з типовими симптомами ураження — темні округлі плями різних розмірів (як і за темно-плямистого аскохітозу). Біологічний метод є точним та забезпечує ідентифікацію насінин із різними формами ураження (видимою та латентною).    Сіра гниль. Хворобу викликає гриб Botryotinia fuckeliana (de Bary) Whetz. (Botrytis cinerea Pers.). Вона проявляється на всіх надземних органах рослин.  Для моніторингу ураженості насіння гороху слід звертати увагу на боби, в яких починаючи з періоду формування та у фазі наливу симптоми хвороби помітні перш за все у межах основи або кінчика бобу, тобто в місцях, де тривалий час зберігаються відмерлі залишки частин квіток. Уражена ділянка стає буро-зеленою, в подальшому збільшується в розмірах, часто охоплює весь біб, який поступово покривається білим пухнастим нальотом гриба. З утворенням конідієносців та спороношення останній набуває попелясто-сірого забарвлення. У вологу погоду на бобах формуються склероціїв патогену, які переважно округлі, діаметром 1–5 мм, через деякий період зростаються між собою у вигляді неправильної форми. Уражене насіння стає блідо-сірого кольору, трухляве і втрачає блиск.   

  Сіра гниль на сої проявляється у фазі цвітіння. Уражуються стебла, листки, боби та насіння. Іноді ураженою може бути вся рослина. На стеблах патологічний процес характеризується появою бурої розпливчастої плями, яка швидко збільшується в розмірах та окільцьовує уражений орган. Поряд з цим, у таких місцях починає формуватися густий сірий наліт. Хвороба прогресує вниз та вверх по стеблу від місця первинного зараження. Хвора рослина в’яне та засихає. На рослинах сої, уражених сірою гниллю, в період цвітіння не формуються боби.  Боби сої інфікуються патогеном у разі ураження стебла, на якому вони кріпляться. Хворі боби частково або повністю вкриваються сірим нальотом. Сильно уражене насіння стає щупле та втрачає блиск.  У вологих умовах значно уражене сірою гниллю насіння гороху та сої вкривається густим спороношенням гриба, яке має сірий відтінок. Проростки з нього не утворюються. Слабо інфіковані насінини починають проростати, але надалі їхні проростки загнивають.

  Для виявлення насінин, уражених сірою гниллю, застосовують біологічний метод аналізування та мікроскопічний аналіз морфологічних структур гриба. У вологих умовах насіння, уражене сірою гниллю, покривається густим спороношенням гриба, яке має сірий відтінок.    Біла гниль. Збудником хвороби є гриб Sclerotinia sclerotiorum (Lib.) de Bary. За ураження бобів гороху та сої їхня поверхня вкривається білим ватоподібним міцелієм патогену. Грибниця проникає всередину бобу та руйнує молоді насінини. З часом на стулках утворюються склероції гриба, які спочатку мають біле забарвлення, а пізніше, за дозрівання, стають чорними. Вони формуються також у середині ураженого бобу. Такі склероції неправильної форми і копіюють простір між насінинами та стінками стулок. Із настанням сухої та жаркої погоди поширення хвороби припиняється, уражені ділянки підсихають, а утворені на них склероції обпадають. Насіння, отримане з уражених бобів, повністю втрачає посівні якості.

Патоген у насінні знаходиться в формі грибниці, крім того, велика кількість його склероціїв перебуває серед насіння у вигляді домішок. Візуальний огляд дає змогу виявити у зразку насіння склероції патогену; біологічний метод — забезпечує виявлення інфікованого насіння.    Альтернаріоз. Захворювання спричинюють гриби з роду Alternaria Nees. Воно розповсюджене в усіх ґрунтово-кліматичних зонах України. Останніми роками спостерігають масове інфікування збудниками альтернаріозу насіння (за вологої погоди в передзбиральний період), що супроводжується погіршенням або втратою його посівних якостей.  Інтенсивного поширення хвороба набуває наприкінці вегетаційного періоду. Уражуються всі надземні органи рослин. На листкових пластинках в місцях ураження з’являються округлі (зональні), коричневі плями різних розмірів. За високої вологості повітря на їхній поверхні формується оливково-чорний наліт — це спороношення патогену.  Сильно уражені листки відмирають, а уражене насіння під час пророщування у вологій камері вкривається темним нальотом.  

  Збудники хвороби здатні розвиватися на відмерлих рослинних рештках і паразитувати на багатьох видах рослин із різних ботанічних родин.  Для їхнього розвитку оптимальною є температура 20…25 ºС і відносна вологість повітря 70–90 %. Патогенні властивості грибів проявляються на ослаблених або пошкоджених рослинах. Затяжна дощова погода наприкінці вегетації рослин та затягування зі збиранням урожаю сприяють масовому інфікуванню насіння.  Патогени зберігаються в уражених рослинних рештках різних видів рослин. У разі інфікування насіння в ньому є грибниця патогену. Для виявлення інфікованих насінин використовують біологічний метод аналізування.    Пероноспороз, або несправжня борошниста роса. Збудником хвороби на горосі є гриб Peronospora pisi Syd., на сої — Реrоnospora manshurica (Naum.) Syd. Захворювання проявляється на всіх надземних органах рослин. Відомо дві форми ураження – місцева й дифузна. За місцевого ураження на рослинах спостерігають округлі хлоротичні плями різних розмірів. На листкових пластинках вони можуть досягати до 25 мм у діаметрі. У вологу погоду з нижнього боку з’являється сіро-фіолетовий бархатистий (оксамитовий) наліт, а на уражених бобах — світлі або блідо-зелені плями. За дозрівання гороху на фоні світлої здорової тканини вирізняються уражені темно-коричневі ділянки, а на внутрішній стінці бобів та зовнішній оболонці насіння іноді утворюється кремова або фіолетова плівочка. За хвороби стулки бобів деформовані та передчасно засихають. Хворе насіння вкрите коричневими плямами, а за сильного ураження навіть з’являється сіро-фіолетова грибниця, через неї насіння втрачає блиск і стає зморшкуватим. Дифузна форма проявлення пероноспорозу характеризується виникненям хлоротичних плям на листкових пластинах, окремих гілках або на всій рослині, яка стає деформованою, карликовою, а у вологу погоду покривається сіро-фіолетовим нальотом. Насіння, уражене пероноспорозом, може бути одним із джерел інфекції. Грибниця патогену проникає в оболонку, міжклітинники ендосперму, а також між оболонкою та ендоспермом. В оболонці насіння формуються ооспори.

  Сформовані з ураженого насіння рослини гороху, як правило, через 6–10 днів після з’явлення сходів мають видимі ознаки пероноспорозу (дифузна форма). Виявляють пероноспороз методом біологічного аналізування насіння та мікроскопіювання морфологічних структур гриба.   

Основні заходи щодо обмеження розвитку хвороб насіння та підвищення його якості

Проведення фітопатологічної експертизи насіннєвого матеріалу згідно з ДСТУ 4138-2002 (Насіння сільськогосподарських культур. Методи визначення якості). Знезараження насіння (протруювання) контролює збудників хвороб, що знаходяться на його поверхні та усередині, а також оберігає від ураження проростків і пліснявіння в ґрунті. Цей прийом попереджає також занесення інфекції в ті райони, де її немає. Для обробки насіннєвого матеріалу використовують протруйники, наведені у Реєстрі пестицидів та агрохімікатів, дозволених до використання в Україні (таблиця).   

Для контролю збудників хвороб слід виконувати весь комплекс заходів, що локалізують джерела інфекції, забезпечують оптимальні умови для росту та розвитку рослин. Зокрема, дотримання сівозміни й просторової ізоляції між посівами попереднього і нинішнього року, впровадження стійких сортів і гібридів сільськогосподарських культур, оптимальні строки сівби, знищення бур’янів і шкідників — джерел збереження та поширення інфекції, внесення мінеральних добрив, що забезпечують кращий розвиток рослин, застосування проти хвороб рекомендованих фунгіцидів, своєчасне збирання насіння зі здорових ділянок, ретельне його очищення й доведення до кондиційної вологості. Особливу увагу потрібно приділяти насіннєвим посівам. Зокрема, проводити фітопатологічні прополювання. Також вчасно здійснювати усі заходи проти шкідливих організмів. Збирати врожай слід в оптимальні строки. Затримання цього процесу, особливо у вологі періоди призводить до масового ураження насіння різними грибами. Дуже важливо очищати та калібрувати насіння, а також доводити його до кондиційної вологості. У протилежному випадку насіння стає сприятливим субстратом для розвитку на ньому пліснявих грибів.    М. Піковський, канд. біол. наук М. Кирик, д-р біол. наук

Джерело: propozitsiya.com