Роберто Каваллі: "Успіх — це виходити за встановлені межі"

Історія успіху дизайнера, ресторатора та короля вечірок

Роберто Каваллі — всесвітньо відомий італійський кутюр’є, чий стиль відзначається пристрастю до квіткових та звіриних візерунків і яскравою чуттєвістю в пошитті.

Він з’явився на світ 15 листопада 1940 року у Флоренції, у родині гірничого інженера. Ранні роки він провів у шахтарському поселенні Вілліні, розташованому за 50 км від Флоренції. Батько хлопчика, Джорджо Каваллі, під час служби в армії брав участь в окупації Албанії. Він загинув від рук нацистських солдатів 4 липня 1944 року під час масового розстрілу в Каврильї.

Після цього дідусь, Джузеппе Россі, допоміг вдові Марчеллі Россі з двома дітьми перебратися до нього у Флоренцію в розпал воєнних дій.

Він був відомим майстром портретного живопису. Його твори експонуються в галереї Палаццо Пітті. Також він викладав у Інституті шляхетних панянок.

Розстріл батька нацистами справив глибоко негативний вплив на його психіку, і хлопчик перестав говорити. До 10 років Роберто жодного слова не промовив, але при цьому любив проводити час з дідусем, займаючись живописом і слухаючи оповіді про митців та картини.

Спочатку мати майбутнього розробника одягу володіла крамницею з продажу вугілля, де Роберто їй допомагав.

У середині 1950-х років жінка разом із дочкою Лієттою заснувала ательє з пошиття одягу «Марчелла, оригінальні моделі».

Роберто завершив початкову школу Россіні у 1951 році. Навчання йому давалося непросто — його залишали на другий рік. Щоб отримати атестат про середню освіту, його перевели до приватної школи імені Кавура.

Потім він рік навчався на спеціальність адміністратора готелю в Інституті готельної справи. Наступного року він безуспішно намагався опанувати бухгалтерський облік, проте врешті-решт був виключений.

Після невдач Каваллі вступив до Флорентійської художньої академії на курс з оформлення інтер’єрів зі спеціалізацією «тканини для меблів». Він почав вивчати техніку ткацтва на ручному верстаті та різноманітні методи друку на тканині, що його надзвичайно захопило.

Разом із другом Джанфранко Мазі вони почали експериментувати з барвниками та техніками друку. Поступово Роберто закинув загальноосвітні заняття, відвідуючи лекції лише за фахом. В результаті він відмовився від екзаменів і не отримав диплом.

Роберто наважився на відкриття власної справи. Реєстрацію він оформив на матір, оскільки йому ще не виповнився 21 рік. Усе розпочалося з орендованого гаража та невеликого друкарського столу. Разом із подругою Елені Манніні, яка працювала дизайнером на місцевій трикотажній фабриці, вони швидко розвивалися, створюючи кольоровий друк на невипроданих однотонних светрах. Справа набирала обертів. Згодом Роберто освоїв техніку натягування тканини на раму та друк по вовні та шовку. Працюючи з трикотажем, він запропонував виробникам метод друку не на цільному полотні, а безпосередньо на виробі.

Налагодивши друк на трикотажі з вовни та кашеміру, Роберто почав отримувати регулярні замовлення від трикотажних фабрик. На початку 1970-х років він запатентував свою розробку — новітню процедуру нанесення візерунків на шкіру, і представив публіці свої роботи в галузі клаптикової техніки.

Паралельно з розвитком бізнесу, Роберто працював у Модному Домі Маріо Валентино, вивчаючи тонкощі пошиття висококласного одягу.

У 1972 році він провів свій перший публічний захід — показ мод у знаменитому флорентійському палаці Палаццо Пітті.

Того ж року відкрився і перший бутик молодого дизайнера в Сен-Тропе (Франція), що започаткувало світову експансію бренду Каваллі.

Першою, хто помітив талант молодого майстра, стала Бріджіт Бардо – з її допомогою ім’я Роберто зазвучало ще яскравіше та привабливіше.

На початку 1990-х років Роберто Каваллі зробив новий прорив у технології пошиття джинсів — він додав до деніму еластан. Це миттєво підкорило серця клієнток — тепер джинси спокусливо облягали їхні фігури, а не приховували форми.

У 1994 році в Мілані дизайнер представив перші джинси з піскоструминною обробкою. А також, окрім основної лінії, розробив чоловічий одяг RC Menswear.

На той час бутики бренду вже діяли у понад 50 країнах світу.

У 1998 році Каваллі запустив лінію «Just Cavalli», яка включала чоловічий та жіночий одяг, аксесуари, окуляри, годинники, парфуми, білизну та купальний одяг. Також була випущена дитяча колекція Angels&Devils.

Fashion Group International у 2002 році присудила Роберто звання «Дизайнер року», що означало визнання не тільки прихильниками, але й професіоналами fashion-індустрії.

У 2004 році Каваллі виступив спонсором виставки Wild. Fashion untamed («Неприборкана мода») у Метрополітен-музеї, де були представлені його роботи.

Того ж року дизайнер створив костюми для шоу гурту Spice Girls, що возз’єднався. Також він створював вбрання для виступів таких співачок, як Аріана Гранде, Ріта Ора, Крістіна Агілера, Дженніфер Лопес, К’яра та Нікі Мінаж.

У 2005 році Каваллі випустив горілку під своїм ім’ям і переробив на свій лад кролика Playboy, за що здобув безліч захоплених відгуків.

У 2008 році створив дизайн трьох «обгорток» для лімітованої колекції дієтичної «Кока-Коли».

У квітні 2008 року Каваллі оголосив про пошук покупця для свого бізнесу. За деякими оцінками, сума угоди склала майже пів мільярда доларів.

У 2007 році Роберто створив капсульну колекцію для шведського бренду H&M, а також представив два види вина, виробленого на власному винограднику Tenuta degli Dei в регіоні К’янті.

18 червня 2013 року він отримав диплом почесного магістра з управління модою в Академії Domus у Мілані.

У 2015 році фонд Clessidra SGR придбав 90% акцій Roberto Cavalli. Решту акцій розділили ще кілька компаній і сам дизайнер. Каваллі передав повноваження головного дизайнера бренду норвезькому дизайнеру Пітеру Дундасу, який до цього протягом семи років створював колекції для дому моди Emilio Pucci.

У липні 2016 року для керівництва компанією було запрошено колишнього директора Versace Джан-Джакомо Ферраріса.

У травні 2017 року було названо нового дизайнера марки — англійця Пола Сарріджа, який представив у вересні в Мілані свою першу колекцію для Cavalli «весна/літо—2018».

Наприкінці 2019 року бренд Roberto Cavalli через інвестиційний фонд Vision Investments придбав арабський мільярдер Хуссейн Сайвані.

Роберто Каваллі починав як дизайнер, а під кінець життя він опанував новий вид бізнесу і став ресторатором. У 2002 році італієць відкрив своє перше кафе-магазин у Флоренції. Незабаром після цього в Мілані відчинило двері кафе Just Cavalli.

Каваллі мав широке коло інтересів. Він одним із перших почав влаштовувати вечірки в клубах з гарною музикою. Крім цього, він захоплювався автомобілями та швидкісною їздою, любив керувати яхтою, отримав права пілота та мав власний гелікоптер, а ще розводив породистих коней. Останнє перейняв його старший син Томмазо, який здобув професійну освіту в цій галузі.

Щодо особистого життя: першою дружиною Роберто була Сільванелла Джанноні. Батьки дівчини не сприймали його серйозно, як юнака без освіти та стабільного джерела доходу. Вони забороняли закоханим зустрічатися. У цьому шлюбі народилися дочка Крістіана та син Томмазо. Однак пара розлучилася.

У 1977 році Каваллі познайомився зі своєю другою дружиною Євою Дюрінгер. Зустріч сталася в Домінікані, де Роберто був членом журі конкурсу краси «Міс Всесвіт 1977», а вона — його учасницею.

На фото: Роберто Каваллі з Євою Дюрінгер

У Роберто та Єви народилося троє дітей: дочка Ракеле (1983), сини Даніеле (1986) та Роберт (1993). Сім’я мешкала на власній віллі неподалік Флоренції. Офіційно шлюб було оформлено 1989 року, а 2010 року пара оформила розлучення.

У 2014 році у Роберто Каваллі почалися близькі стосунки зі шведською моделлю Сандрою Нільссон. У 2023 році у пари народився син, якого назвали Джорджіо на честь батька Каваллі.

Каваллі помер у своєму помешканні у Флоренції, Італія, 12 квітня 2024 року у віці 83 років.

Статки італійського дизайнера оцінюються у понад £400 млн ($477 млн).

Цікаві факти:

• Каваллі був відомий як ловелас. Він володів трьома віллами, яхтою та невеликим гелікоптером.

• Королем італійського гламуру називають Джанні Версаче, проте Роберто Каваллі значно раніше почав пропагувати підкреслено сексуальний та зухвалий стиль. Сам дизайнер свій стиль описує просто: «Я роблю все, щоб жінка почувалася королевою».

• Ідея друку з газетним принтом належить саме Каваллі, а не Гальяно.

• У період навчання в коледжі він захопився рок-н-ролом, проте швидко зрозумів, що не має здібностей, щоб грати в гурті. Тоді Роберто зайнявся організацією вечірок та дискотек для студентів, що було незвичною практикою для Флоренції.

• Дизайнер написав та видав автобіографію «Просто я. Автобіографія».

Цитати дизайнера:

«Мода — це частина моєї ДНК, я не зможу жити без неї. І мені без кінця хочеться відкривати все нові й нові горизонти!»

«Мене, як би передбачувано це не звучало, найбільше надихають жінки! Жінка — це найважливіше у житті. А найфантастичніша жінка — моя мама».

«Уникайте крайнощів. Занадто коротка спідниця, перебільшено глибокий виріз, не є означенням сексуальності. Жінка повинна нести в собі таємницю, залишати простір для уяви і при цьому не боятися експериментувати з модою та стилем».

«Для того, щоб утримати чоловіка, краси недостатньо. Жінка повинна бути м’якою та сильною одночасно, завжди різною, не втратити здатності дивувати, незважаючи на кількість років, проведених разом».

«Я взагалі не розумію мінімалізм. Це так ввічливо і нудно. Якщо ви не хочете, щоб вас хтось помітив, залишайтеся вдома та вирощуйте овочі на самоті».

«Сьогодні я дуже задоволений собою, бо здійснив свої мрії. Я навчився розуміти, чого прагнуть люди».

«Іноді некомпетентність буває корисною. Це допомагає вам зберігати неупередженість».

«Мені б хотілося, щоб люди, які купують мій одяг, розуміли, що для мене це невеличкий витвір мистецтва».

«Моя відданість роботі розпочалася з особистої невдачі: батьки моєї першої подруги відкинули мене, бо я не був заможним. Я вирішив довести їм, яку велику помилку вони зробили».

«Мій успіх ґрунтувався на моїх відчуттях та на моїй інтуїції: я знав, що рухаюся правильним шляхом».

«З приходом до мене успіху я дуже багато втратив: частину своєї свободи, частину своєї природності, навіть коли я щосили намагаюся бути простішим, залишатися хлопцем з околиці Флоренції».

«Якби я жив в ідеальному світі, давно б винайшов годинник, на якому взагалі б не було стрілок. Двадцять чотири години на добу? Чорт, ну хто ж вигадав таку нісенітницю!»

«Вийти за загальноприйняті рамки — це і є успіх, це коли ти робиш щось особливе, незвичайне, сексуальне».

Джерело: obozrevatel, hochu, fw-daily, apostrophe, fakty, psychologies, teletype, відкриті дані

Більше новин та актуальних матеріалівInvestory Newsунашому каналівTelegram

Катерина Тоцька