CDTO Мінекономіки Олександр Циборт приєднався до міністерства майже два роки тому, у вересні 2024-го, залишивши успішний бізнес у сфері e-commerce. За цей період він встиг впровадити платформу «Пульс», що збирає відгуки підприємців щодо роботи державних установ, значно прискорити цифровізацію видачі ліцензій та дозволів через «єДозвіл», а також розпочати запуск екосистеми ринку праці «Обрій». Це найвідоміші та найпублічніші проєкти, пов’язані з ім’ям Циборта, але в міністерстві він опікується значно ширшим колом питань, не всі з яких безпосередньо стосуються цифровізації.
Залишити коментар
CDTO Мінекономіки Олександр Циборт приєднався до міністерства майже два роки тому, у вересні 2024-го, залишивши успішний бізнес у сфері e-commerce. За цей період він встиг впровадити платформу «Пульс», що збирає відгуки підприємців щодо роботи державних установ, значно прискорити цифровізацію видачі ліцензій та дозволів через «єДозвіл», а також розпочати запуск екосистеми ринку праці «Обрій». Це найвідоміші та найпублічніші проєкти, пов’язані з ім’ям Циборта, але в міністерстві він опікується значно ширшим колом питань, не всі з яких безпосередньо стосуються цифровізації.
Ми поспілкувалися з ним одразу після офіційного перепризначення на посаду та чергових «великих кадрових перестановок» в уряді. Один з провідних «цифровізаторів» країни розповів, чому його мотивує втілення масштабних проєктів; що він думає про роль CDTO в різних державних органах; на яку команду він спирається в міністерстві та хто залучений до розробки згаданих продуктів поза його межами; де шукати грантодавців та як протидіяти бюрократії.
Також Циборт поділився, як він розпочинав свою кар’єру в e-commerce, що спонукало його пов’язати свій бізнес з аксесуарами для техніки Apple і чому в його кабінеті висить портрет Стіва Джобса. Про це та багато іншого – в інтерв’ю.
Зміст
Все залишається. Цифрові ініціативи Мінекономіки продовжаться попри зміну уряду Зарплата «середнього рівня», обов’язки – CEO. Чому Олександр Циборт обміняв бізнес на державну службу Публікація Бородатюка та 5 співбесід після неї Хто втілює ідеї в життя – у Мінекономіки та поза ним Тримаємо руку на «Пульсі». Що в портфелі проєктів CDTO Мінекономіки Що на «Обрії»? Про реформу ринку праці, яка має охопити навіть віддалені села Бізнес – на Apple, а користування – Samsung Власні вебсайти в 11 класі та перші 150 грн за інтерактивну карту. Як розпочалася ІТ-кар’єра Олександра Циборта і де вона зараз
Хто такий Олександр Циборт
Олександр Циборт народився у 1989 році в місті Нетішин Хмельницької області та отримав вищу юридичну освіту в університеті «Острозька академія». Він є досвідченим підприємцем у сфері e-commerce з понад десятирічним стажем в онлайн-торгівлі. Зокрема, заснував та керував компанією iLounge (онлайн-магазин аксесуарів для техніки Apple), мережею сервісних центрів iLab, а також брендами Casexy.com (персоналізовані стильні чохли для iPhone) та Sleepets.com (трекери та інші гаджети для домашніх тварин).
З вересня 2024 року Олександр Циборт обіймає посаду заступника міністра економіки України з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації (CDTO), де відповідає за цифровізацію економічного сектору, дерегуляцію бізнесу, реформування ринку праці та інші ключові напрямки.
Все залишається. Цифрові ініціативи Мінекономіки продовжаться попри зміну уряду
— Мінекономіки очолив новий міністр (Олексія Соболева змінив Олександр Кравченко — Ред.). Чи існують певні ризики для впроваджуваних вами цифрових проєктів через можливу зміну поглядів нового керівництва?
— Ми вже провели стратегічну сесію з новим міністром та відбулися індивідуальні розмови. Я впевнений, що розпочаті нами напрямки роботи, які тривають, будуть продовжені. Звісно, з’являться нові акценти у баченні, нові пріоритети та фокусні точки. Новий прем’єр-міністр приділятиме особливу увагу стійкості, і в моєму портфелі це програми, що допомагають бізнесу підтримувати безперервність діяльності незалежно від зовнішніх обставин. Крім того, мені додали напрямки з відновлення бізнесу та його діяльності на прифронтових територіях.
Таким чином, зараз виходить, що я – CDTO, який також займається питаннями функціонування бізнесу. Хоча раніше я вже курирував напрямок регулювання малого та середнього бізнесу протягом року. Тому моя посада функціонально ширша за роль CDTO. Це поєднання цифровізації з бізнесом, і ми в команді визначаємо це як Digital Economy.
— Під час урядових перестановок вам не надходили пропозиції щодо інших посад? Наприклад, очолити Мінцифри, враховуючи ваш досвід реалізації великих цифрових проєктів у державному секторі?
— Я продовжую свою діяльність на своїй теперішній посаді, що саме по собі свідчить про збереження її актуальності. Пропозиції могли бути різноманітними, але моя основна пропозиція була прийнята. І це те, що я надалі продовжуватиму працювати як заступник міністра економіки.
Зарплата «середнього рівня», обов’язки – CEO. Чому Олександр Циборт обміняв бізнес на державну службу
— Давайте повернемося до причини, чому ви взагалі погодилися на цю посаду. Що може спонукати успішну в бізнесі людину обійняти посаду, яка вимагає величезних нервових затрат, забирає весь робочий та позаробочий час, але не приносить значної «особистої вигоди» в матеріальному плані?
— «Особисту вигоду» я безумовно відчуваю, але вона не пов’язана з фінансами. Мене приваблювала можливість створити щось, що одночасно служить мільйонам людей. У бізнесі масштабування займає роки, тоді як державний продукт з першого дня охоплює всю країну. Крім того, відчувається, що саме зараз відбувається формування державної цифровізації, і є шанс закласти правильну архітектуру, а не виправляти чужі помилки.
Посада CDTO, яку я обіймаю, безумовно, базується на ентузіазмі та вірі людей у зміни в країні. Однак не всі можуть пристосуватися до таких умов. Зарплата, яку я тут отримую, безумовно, дозволяє забезпечувати себе та свою сім’ю, але явно не відповідає масштабам завдань та комерційному ринку.
Для мене зараз одним із ключових показників ефективності роботи є залучення фахівців до нашої команди. Це спеціалісти з навичками та компетенціями, які могли б «продати» себе на комерційному ринку за значно вищу ціну. Але тут справа не в ціні, а в цінностях. З такою мотивацією важко знайти щось порівнянне.
Тим не менш, фінансовий аспект є важливим, і якби ми могли запропонувати вищу заробітну плату, було б значно легше залучати нових людей до цієї системи. Адже нові таланти – це саме те, що нам зараз конче необхідно.
— Щодо заробітної плати CDTO в одному з ключових міністерств. Який її рівень?
— Заробітна плата CDTO є відкритою інформацією, вона міститься в деклараціях, тут нічого приховувати: близько 100 000 грн. Питання не в конкретній цифрі, а в системному розриві: держава конкурує за тих самих фахівців, що й приватний технічний сектор, але не може запропонувати ринкові умови. Через це частина вакансій залишається незаповненою місяцями, а сильні кандидати обирають місця, де оплата відповідає ринку.
— Як ви загалом оцінюєте досвід держави із запровадженням посад CDTO в різних установах?
— Як експеримент, я вважаю його успішним. З’явилися фахівці, які прийшли з чітким продуктовим мисленням, а не з підходом «як завжди робили». Однак результати дуже неоднорідні між установами – це залежить від конкретної особи та від того, наскільки міністр готовий надати їй повноваження.
— Коли ви обіймали цю посаду, ви приблизно так собі уявляли свій поточний функціонал, рівень залученості та навантаження?
— Я взагалі не мав уявлення, як це буде, бо все відбувалося дуже спонтанно. На той момент я навіть не перебував в Україні, був за кордоном, але ми з родиною хотіли повернутися.
Вже під час співбесіди з Юлією Свириденко, яка на той час була міністром економіки, я мав можливість оцінити виклики, що стояли перед Мінекономіки саме в галузі «цифри», і як я можу стати частиною цього процесу трансформації.
Мені вже тоді було цікаво взятися за цифровізацію ліцензій, дозволів та інші кейси, які безпосередньо пов’язані з бізнесом. Адже я сам маю досвід як у бізнесі, так і в IT-розробці. Я – розробник, який з нуля створив власний успішний інтернет-магазин. А за час роботи в уряді ще прокачався в плані бюрократії та розуміння функціонування цієї системи. Тому зараз мені легше долати перешкоди, які створюють люди з «іншого табору», скажімо так.
— А кого ви маєте на увазі під «іншим табором»?
— Загалом, я б сказав про людей, які не підтримують сучасні цифрові зміни та OpenData. Їх насправді багато, і деякі з них мають значний вплив.
Я сам виступаю проти «цифрових концтаборів», і ніхто з нас їх точно не створює. Але я за прозорість, за відкриті дані, за те, щоб усі рішення базувалися на аналітичних даних, які є доступними та правдивими.
Публікація Бородатюка та 5 співбесід після неї
— Ви згадали про співбесіду зі Свириденко. А скільки загалом було співбесід на цю посаду?
— Загалом було чимало претендентів, які подали заявки на конкурс. Здається, я пройшов до п’яти співбесід. Окрім спілкування з Юлією Свириденко, я також мав співбесіду з Михайлом Федоровим, який загалом відповідав за напрямок цифровізації в уряді.
Процес працевлаштування зайняв доволі тривалий час, адже я подав своє резюме ще навесні 2024 року, а отримав офер і приїхав в Україну вже під кінець літа.
Однак для мене це було свідченням того, що на високі посади в уряді можна потрапити прозоро, без жодних тіньових домовленостей чи політичних ігор. Адже я тоді взагалі не мав стосунку до політики. Не особливо розумів, що там відбувається.
— А тепер вже добре розумієте?
— Зараз – набагато краще. Це такі 3D-шахи – корисно для розуму. Раніше я існував у своєму замкненому світі e-commerce, де все набагато простіше. А тут тебе викидає в океан! Щоб зорієнтуватися, мені знадобилося близько півроку. На початку більшості зустрічей я просто мовчав і спостерігав. Втім, багато людей давали мені корисні поради. Без цих порад, мабуть, я б не «дожив» на своїй посаді до сьогоднішнього дня.
— Власне, куди ви надсилали резюме? Адже раніше Артем Бородатюк згадував на якомусь заході, що саме його агенція «переманила» вас на цю посаду.
— Все почалося з того, що я побачив у нього допис – в уряд шукають «цифровізатора» для Мінекономіки. Публікація мене зацікавила, але тоді я просто пролистав її. Пізніше згадав про неї.
На той час ми з Артемом не надто тісно спілкувалися і не були друзями. Ми були знайомі лише через те, що перетиналися на деяких бізнес-конференціях у Києві. Але я наважився написати йому і попросити зворотний зв’язок – що він думає про мою кандидатуру на цю посаду? Ми почали активніше спілкуватися, і зрештою, я подав свою заявку.
Хто втілює ідеї в життя – у Мінекономіки та поза ним
— Розкажіть про вашу команду в межах міністерства. Що саме робиться внутрішніми ресурсами?
— У моєму підпорядкуванні є два департаменти, а також управління цифровізації та управління з інтелектуальної власності. У нас працює близько 100 людей, які формують політику: законопроєкти, постанови, їх юридичний супровід. Усе, що стосується формування політики та нормотворчої роботи, зосереджено в міністерстві.
З іншого боку, все, що стосується продуктової частини, реалізується через програми донорів. У міністерстві дуже мало людей, які відповідають за продукт. Знову ж таки – насамперед через рівень заробітної плати. Тому продуктова команда у всіх проєктах налічує близько 30 осіб.
У нас в команді є CTO, який координує всі процеси, є PM-и, зокрема, IT-PM. Також є BA, які розробляють саму візію, є Team Lead. Тобто, у нас є виключно продуктова структура, але без виконавців.
Ми покладаємося на проєктні офіси, створені завдяки грантодавцям. Наприклад, у нашому проєкті з «Обрієм» Google надає грант, також проєкт підтримує Фонд «Партнерство за сильну Україну». Коли з’являються ці кошти, ти через українського імплементатора можеш вже будувати команду.
Наприклад, по «Обрію» зараз ми створюємо проєктний офіс під егідою Міністерства економіки. Люди, які залучені до роботи в ньому, формально не є державними службовцями, але працюють з нами в одній команді. В «Обрії» у нас вже близько 10 осіб, але ми плануємо розширювати команду.
Щодо самих проєктів, то, як і будь-яка інша розробка програмного забезпечення для держави, все відбувається через тендери. Під час тендерів визначається, хто безпосередньо буде розробляти програмне забезпечення. Втім, в Україні це, як правило, досить відомі гравці, і їх небагато. До речі, щодо «Обрію», то ми будемо намагатися залучити різні команди, адже нам важлива швидкість. Потрібно якомога швидше написати заплановані модулі. Тому будуть залучені різні команди, щоб охопити максимум govtech-ринку.
— Ви зазначили, що зараз багато людей з чудовим професійним досвідом приєднуються до вашої команди. А що, окрім мотивації змін, може запропонувати їм посада в державному секторі?
— Заробітні плати – це один із ключових обмежувачів, чому ми не можемо сформувати висококваліфікований топ-менеджмент у країні. Але, як на мене, це радше політичне питання.
До речі, до нас приєдналися навіть люди з тих освітніх програм, де я сам читав лекції. Почувши про проєкти, які ми створюємо, до мене в команду прийшли дві людини з курсу KSE – одна в Міністерство економіки, а інша – до проєктного офісу «Обрію».
Для них, як мені здається, основна цінність – це соціальний розвиток та досвід, який неможливо отримати деінде. Крім того, згодом ваше резюме виглядає зовсім інакше. Така робота дійсно значно розвиває «хард» та «софт» скіли, які є цінними на ринку. Після роботи в уряді знайти посаду в будь-яких компаніях чи корпораціях буде значно простіше.
— Коли ви обіймали посаду, у вас вже була приблизна візія проєктів, які ви зараз куруєте?
— У мене на робочому столі є папка CDTO, а в ній – one-pager від 7 червня 2024 року. Коли я йшов на посаду, я всім його показував.
У ньому визначені пріоритетні проєкти, які я хочу реалізувати. Я вже тоді працював за smart-цілями і хотів запровадити цю логіку в державні структури. Мої пропозиції стосувалися таких проєктів, як «єДозвіл», платформа публічних інвестицій Ukraine Facility та pulse.gov.ua.
Власне, все це запрацювало, просто не всі проєкти є цифровими, тому деякі з них ведуть інші заступники міністра. «Пульс» ми перезапустили, і зараз він демонструє чудовий результат. Далі ми будемо інтегрувати його в «Дію» та інші сервіси. Ми маємо намір взагалі створити окремий реєстр для цього, і дещо перейти до White Label, щоб інституції могли створювати власні бренди для зворотного зв’язку. Але таким чином, щоб ми отримували ці дані в окремий реєстр.
У цьому файлі також були прописані цілі – наприклад, цифровізувати 10 ліцензій та дозволів у 2024 році. Тому я вже йшов з певною візією щодо багатьох питань, але «Обрію», наприклад, тут немає, ця ідея виникла вже в процесі роботи.
У Мінекономіки було бажання працювати з грантами на перекваліфікацію та підвищення кваліфікації та цифровізувати їх. З цього почався «Обрій», який переріс у масштабну реформу ринку праці. Коли я зустрічався з Михайлом Федоровим і ми обговорювали різні проєкти, він також наголошував, що ринок праці на той момент був найменш цифровізованим. Я вже навіть не пам’ятаю, коли ми вигадали назву «Обрій», але точно це було всередині команди.
— А як, власне, виглядає пітчинг ваших проєктів? Припустимо, у вас є візія, як вирішити певну державну проблему за допомогою якогось цифрового продукту. Але де брати кошти?
— Я готую концепт, інфографіку щодо конкретної ідеї і вже розумію механіку, як це має працювати з точки зору продукту. І головне – що це дасть, навіщо це робити, яка цінність.
Щоб «продати» цей продукт, потрібно донести його цінність до ключових стейкхолдерів. Ну, а вже після цього потрібно думати про фінансування, бо всі наші проєкти будуються не на бюджетні кошти. Зараз, коли фактично весь бюджет спрямовується на оборону, навіть MVP за бюджетні кошти створити нереально. Тому разом з міністром, якому ти вже «продав» ідею, потрібно «продати» цю ідею і донорам. Коли був USAID, було простіше, коли його не стало, стало важче. Але спілкування з грантодавцями – це дуже важливий скіл для заступників міністра.
Лише коли збігається політична підтримка, фінансування, розуміння, як будувати команду, і хто буде її впроваджувати, це може перетворитися на проєкт. Тоді пишеться експериментальна постанова, яка виноситься на уряд і приймається. Це дає старт для MVP певного державного продукту.
— Ви кажете, що перед тим, як випустити MVP якогось продукту, вам потрібно юридично оформити це через якусь експериментальну постанову? Простіших шляхів не існує?
— Інакше в державному секторі це просто неможливо. Я пам’ятаю одну з перших розмов з Михайлом Федоровим, і він мені ще тоді сказав: найцінніший результат роботи – це коли вже є результат у вигляді нормативно-правової бази.
Вся наша діяльність вимірюється нормативкою, і мало що можна зробити з того, що в нормативці не описано. Все впирається саме в це. І це найважче, адже потребує фасилітації між усіма в уряді, а також у парламенті, якщо він також до цього причетний.
— Але функціонал будь-яких цифрових продуктів, і державні продукти не є винятком, дуже плинний. Як нормативка має за ним встигати?
— Це найбільший блокер, який гальмує розвиток. Але завдяки цим експериментальним постановам ми маємо можливість бути відносно швидкими.
На практиці це відбувається просто шляхом внесення змін до експериментальної постанови. Якщо ці зміни незначні, це досить швидка процедура. Особливо, якщо це входить до пріоритетів міністра.
У постанові доволі часто міститься деталізація, наприклад, щодо суми чи технічного рішення. Окрім постанови, існує технічне завдання, яке базується на постанові. На основі цього ТЗ вже здійснюється розробка самого продукту. Але якщо розробка не відповідає вимогам і немає «узгодження» з постановою, вона неможлива. Її не пропустять, і така функція просто не з’явиться в продукті.
Тримаємо руку на «Пульсі». Що в портфелі проєктів CDTO Мінекономіки
— Чи можете перерахувати всі проєкти, які ви зараз ведете? Можливо, згадаєте про якісь, які ще не були анонсовані публічно?
— З того, що зараз у найбільшому фокусі – це 100% «Обрій». Тут я особисто тісно залучений, щотижня ми проводимо мозкові штурми з командою. Крім того, у нас є окремий стратегічний борд, куди я залучив, зокрема, і представників бізнесу з ринку пошуку роботи – Work.ua, Robota.ua, Jooble в Україні тощо.
Далі – «ЄЧек». Він також у фокусі, і ми працюємо над цифровізацією чеків у країні. «єДозвіл» – переводимо найбільш поширені ліцензії та дозволи з паперу в цифру. До речі, в рамках цього проєкту нещодавно було перше застосування ШІ спільно з Google.
Ще один великий напрямок – дерегуляція. Ми готуємо закон, де хочемо перевести ще 150 дозволів на декларативний принцип, щоб усунути бар’єри для бізнесу та сприяти швидкому виходу на ринок.
Проєкт «Пульс», який ми також згадували – це вирішення проблем бізнесу на основі відгуків самих підприємців. Там, до речі, є публічний дашборд, який також можна переглянути. Ми побудували також внутрішній дашборд проблем бізнесу, де їх налічується вже понад 500. Ми відстежуємо проблеми, які вирішуємо, і таких на сьогодні вже понад 130.
Зараз до наших проєктів додається RUKOPYS – проєкт з цифровізації рукописних документів, яких насправді безліч. Проблема рукописних документів у державних установах – це роки накопичених архівів, які фізично неможливо оцифрувати вручну. RUKOPYS – це датасет для навчання ШІ розпізнавати український рукописний текст, і перший крок до автоматизації обробки цих архівів замість людей, які роками вручну переносять дані в системи.
Євроінтеграція – це окремий блок, який включає багато нормотворчої роботи, зокрема великий напрямок з інтелектуальної власності. Також згадаю велику програму «Власна справа», яку ми зараз трансформуємо. З вересня вона буде змінена, і це будуть вже два напрямки – один грант на започаткування бізнесу, а інший – на його масштабування.
Також ми розвиваємо сильну внутрішню інституцію з питань цифри, будуємо ДП «Цифрове». Ми хочемо, щоб це ДП стало імплементатором і єдиною точкою входу-виходу для всіх цифрових проєктів Мінекономіки, які, власне, стосуються економічного сектору. Це також про побудову внутрішньої компетенції – щось писати та розробляти код.
Аналогічно працює, наприклад, ДП «Дія». На сьогодні нам, звісно, ще далеко до них, але це приклад того, що вже є добре побудованого в країні – коли одна інституція об’єднала і покриває багато державних проєктів.
Є й інші ініціативи, над якими ми працюємо, але це все на стадії концепту, pre-seed. Тобто, це ще потрібно «продати» стейкхолдерам, і тому ще немає постанов.
— Бізнес-омбудсменка Анка Фельдгаузен стверджувала, що платформа «Пульс» потребує вдосконалення, адже підприємці надають свій зворотний зв’язок надто загально. Чи були якісь зміни з моменту цієї заяви, зробденої 3-4 місяці тому?
— Зворотний зв’язок від Анки був справедливим на той момент. З того часу ми доопрацювали механізм збору відгуків – додали більш структуровані питання замість вільного тексту, що надає командам більш конкретні вхідні дані для роботи.
— Хто є донорами ваших найбільших проєктів? Чи було щось із них під загрозою через проблеми з фінансуванням від USAID?
— Зміни у фінансуванні USAID торкнулися частини напрямків. Ми переглядали пріоритезацію і шукали альтернативні джерела – частину проєктів вдалося зберегти за рахунок інших донорів та внутрішніх ресурсів. Критичних зупинок наразі немає. Зараз основними донорами є GIZ (Німецьке товариство міжнародного співробітництва), Фонд «Партнерство за сильну Україну», Google, UKDev (це бренд міжнародної допомоги та партнерств уряду Великої Британії).
— Цифровізація здійснюється, насамперед, для економії як трудових, так і фінансових ресурсів. Чи можете ви окреслити вплив та ефективність своїх продуктів у конкретних цифрах?
— Ми системно це вимірюємо там, де вже є завершені продукти: скорочення часу обробки запитів, кількість переведених у цифровий формат процедур, кількість користувачів «Пульсу» та «Обрію». Наприклад, по «Пульсу» наразі маємо понад 600 000 оцінок та 40 000 відгуків. У дашборді проблем бізнесу – понад 500 системних проблем, значну частину вже вирішили, решта в роботі. По «Обрію» запустили голосового ШІ-асистента, який приймає дзвінки в неробочий час або під час повітряних тривог. За час тестування він прийняв 2 700 дзвінків, скоротив середній час відповіді громадянам до 18 секунд та забезпечив майже 100% покриття звернень у неробочі години та під час повітряних тривог. У робочий час асистент взяв на себе 20% типових звернень.
Що на «Обрії»? Про реформу ринку праці, яка має охопити навіть віддалені села
— Стратегічною ціллю «Обрію» називають повернення понад 4 млн громадян до економічної активності. Але це лише цифровий продукт, тоді як причини безробіття – значно глибші. Я сьогодні повернувся з дуже віддаленого села, де немає нормальної дороги. Воно фактично відрізане від світу. Сумніваюся, що мешканці цього села повірять, що завдяки «Обрію» у них з’явиться робота…
Це найчастіше запитання. Тому мені насправді трохи прикро, що ми почали позиціонувати «Обрій» саме як цифровий продукт. По суті, він цифровий, але він не є таким у плані свого «фронту».
Ми починали працювати над реформою ринку праці з Deep Research. І це включало інтерв’ю з різними людьми, зокрема тими, хто живе у віддалених селах та невеликих містечках по всій Україні. Тому «Обрій» працюватиме, зокрема, і для тих людей, про яких ви говорите – вони і є наша цільова аудиторія.
«Обрій», в першу чергу, передбачає внутрішню перебудову державних інституцій та взаємну інтеграцію реєстрів. Ми розглядаємо можливості підключення до цієї роботи органів місцевого самоврядування, ви ж знаєте, що на сьогодні існують мобільні ЦНАПи. Ми розглядаємо партнерство з «Укрпоштою», та з усіма установами, які доступні у найбільш віддалених офлайн-точках.
Люди з невеликих і віддалених населених пунктів матимуть змогу спілкуватися з кар’єрним радником, який аналізуватиме профіль цієї людини через систему «Обрій». Система підкаже всі регіональні можливості для працевлаштування, а кар’єрний радник передасть їх конкретній людині.
«Обрій» – це про те, що ми як країна матимемо суперкласну аналітику й інструмент, через який можна ефективно залучати людей на ринок праці, ефективно надавати їм гранти на перекваліфікацію, ефективно їх консультувати та взаємодіяти з ними.
У контексті «Обрію» ми в команді взагалі майже не говоримо про «айтішку». Цифровий сегмент не є тут ключовим.
— Я читав велику статтю про «Обрій» в одному з видань. Там розповідається і про те, що нас чекає повністю цифрове працевлаштування…
— Ми це робимо, в першу чергу, на запит самого бізнесу. Така опція дійсно передбачена в наступному модулі, і, як на мене, це буде один із найважливіших модулів в «Обрії».
Ми відгукнулися на запит роботодавців, тому що таке повністю електронне працевлаштування ставить за мету дерегуляцію різних аспектів у сфері Держпраці та Державних центрів зайнятості. Зараз ця процедура передбачає багато паперів та певних фізичних контактів, а її цифровізація максимально спростить усі процеси.
Компанії зможуть у «цифрі» наймати та звільняти працівників, і це надасть їм суттєву гнучкість.
— Раніше повідомлялося, що частину функцій «Обрію» мають протестувати до кінця червня, а в липні відбудеться повноцінний запуск першого модуля. Чи все йде за планом?
— Тестування йде за графіком, ми отримали зворотний зв’язок від першої групи користувачів і вже вносимо правки в окремі модулі. Повноцінний запуск першого модуля заплановано на найближчий час.
Бізнес – на Apple, а користування – Samsung
— Ваші бізнеси були побудовані навколо бренду Apple. Це просто бізнес-стратегія чи у вас є якийсь особистий пієтет перед «яблучною» продукцією?
— Ні, прямого пієтету немає (як доказ цього Олександр Циборт жартома демонструє на камеру під час відеодзвінка свій поточний телефон – Samsung Galaxy Fold 7 – Ред.).
Напевно, мене можна вважати прихильником Apple. У мене в кабінеті навіть висить вирізаний з металу портрет Стіва Джобса, який колись подарував батько. Але бізнес-модель я будував не на любові до бренду, а на розумінні величезного та стабільного попиту навколо екосистеми, яка постійно оновлюється. Це прагматизм.
— Портрет Джобса – це замість традиційного портрета президента чи поряд з ним?
— (Олександр Циборт посміхається – Ред.). Насправді, у мене немає кумирів. Тому цей портрет Джобса цінний як витвір мистецтва та як пам’ятний подарунок. Але мій бізнес навколо Apple зародився і через те, що я сам любив і продовжую любити їхню продукцію. Вже чекаю, коли вийде iPhone Fold, тоді, можливо, перейду з Samsung назад на Apple. Просто мені був цікавий цей форм-фактор, і я вважаю його надзвичайно корисним у роботі.
Крім того, протягом певного часу я колекціонував старі моделі Apple, такі як iPhone 2G, і в кабінеті є частина того «музею», який я зібрав. Коротко кажучи, бізнес був побудований на інтересі до техніки Apple, але через аксесуари, а не через саму техніку.
Ми мали певні спроби вийти на ринок техніки, але ринок «білої» техніки Apple був дуже незрозумілим і складним. Хоча зараз «білої» техніки стає більше, відбувається певний злам, і це мене тішить. Гадаю, що не останню роль у цьому відіграють і урядові ініціативи. Такі, наприклад, як проєкт «єЧек», який базується на цифровізації чеків.
Власні вебсайти в 11 класі та перші 150 грн за інтерактивну карту. Як розпочалася ІТ-кар’єра Олександра Циборта і де вона зараз
— Насамкінець хочу запитати, як ви взагалі прийшли до цифрових продуктів та бізнесу в e-commerce? Ви ж за освітою юрист.
— У дитинстві та юності я жив у Нетішині. Поряд була Острозька академія. Тож на той час я обирав вищу освіту з тих напрямків, які, по-перше, були представлені там, а, по-друге, з того, що радив батько (Сергій Циборт – відомий у цьому регіоні бізнесмен – Ред.).
На думку батька, юридична освіта могла б допомогти мені в різних сферах діяльності. До речі, я не можу цього заперечити, адже так і сталося. Бо, почавши займатися бізнесом, я відчув, що дуже добре хоча б розуміти «правила гри» і вміти їх інтерпретувати.
Та й на посаді в держсекторі, думаю, без юридичної освіти було б важко, адже ми постійно працюємо з нормативними документами.
Юридичну освіту я здобув, але в класичну юридичну практику не пішов. Перші спроби заробити гроші у мене були пов’язані саме з перепродажем та обслуговуванням гаджетів, ще будучи студентом. Розвиватися як юрист у рамках юридичної фірми не хотілося – там траєкторія надто передбачувана, а мені було цікавіше будувати щось з нуля, коли немає готового шаблону. Так у моєму житті з’явився напрямок e-commerce, яким я цікавився ще до навчання в Острозькій академії.
Знову ж таки, для батька я розробляв його перший сайт, коли ця діяльність ще тільки починала зароджуватися. Тоді ж я зробив і новинний сайт, по суті – блог, який я сам вів на тематику техніки Apple. Писав статті та розповідав про їхні нові продукти. Через деякий час до цього ж новинного сайту я додав інтернет-магазин, де почав продавати аксесуари для Apple. На той момент він називався iPhone Market.
До речі, вже навчаючись в академії, я створив для навчального закладу та його студентів науковий блог, який існує й досі. Це інтернет-проєкт наукового спрямування, на якому викладачі та студенти мають можливість публікувати свої дослідження.
— Чи правильно я розумію, що ви створювали сайти, ще будучи школярем?
— Перший сайт я самостійно створив в 11-му класі. Не маючи базової освіти в цій галузі, а також нинішніх можливостей, які надає ШІ, ми тоді довго шукали в інтернеті, як це зробити. Я пам’ятаю сайт, де всі жили – Stack Overflow. Там можна було знайти багато інформації.
Я вже, мабуть, не згадаю точно, але пам’ятаю лише, що тоді я робив сайти за допомогою якогось інструменту, який був доступний у Microsoft. Збирав ці сайти, потім їх «вивантажував» – але тоді це були прості сайти на HTML.
Писати на HTML я, своєю чергою, навчився на уроках інформатики. Body, head, і так далі. В інтернеті я здобував знання і перетворював це все у щось робоче. Купуєш хостинг, намагаєшся туди завантажити все це, воно працює – ти дуже радий.
А коли батько каже: «Мені все одно треба сайт робити, то зроби це ти, а не грай у ігри», то додається додаткова мотивація. Потім в академії я заробив і перші гроші: розробив інтерактивну карту по областях на «флеш», яку потім інтегрували на сайт. Я заробив тоді 150 грн і добре пам’ятаю, що три купюри на той час здавалися мені якимись нереальними грошима.
— А перші великі гроші заробили коли?
— Кажу ж – 150 грн мені тоді здавалися нереально великими грошима. Але якщо серйозно, то вже тоді, коли почав активно займатися інтернет-магазином iLounge.
— У боксі є рейтинг найкращих боксерів незалежно від вагової категорії pound-for-pound. А на яке місце ви б себе поставили в рейтингу найкращих цифровізаторів? Ви входите до трійки?
— У моїй картині світу, мабуть, у першій трійці все ж таки мають бути люди з Мінцифри, адже вони розпочали ці процеси на державному рівні.
Source: dev.ua