Процес підшукування місця для відпочинку давно перетворився на своєрідний сучасний ритуал. Відкрити застосунок, налаштувати фільтри, встановити сортування за ціною та зачекати, доки на екрані з’явиться повідомлення про найвигіднішу пропозицію. Клік, оплата, підтвердження на електронну пошту. Система працює бездоганно, створюючи приємне враження, що ми контролюємо власні витрати. Але є один нюанс, який дещо псує цю картину цифрової зручності.
Найвигіднішої ціни в інтернеті, швидше за все, просто не існує.
Мені на очі потрапила публікація в The Economic Journal. Дослідники дуже ретельно проаналізували європейський ринок гостинності. І з’ясували: у тихому протистоянні між класичними законами економіки та алгоритмами перемогли останні. Причому за власними правилами.
Тіньовий бан для незгодних
Щоб зрозуміти природу цієї ілюзії, доведеться відмотати час у 2015 рік. Тоді французький уряд, сповнений найкращих намірів, першим у Європі вирішив зламати монополію і офіційно заборонив так званий «паритет цін».
До того моменту великі гравці ринку — дослідники прямо вказують на гігантів рівня Booking та Expedia — тримали готельєрів за горло простою ультимативною вимогою. Суть її зводилася до того, що готель не мав права здавати номери дешевше, ніж на платформі агрегатора. Навіть на своєму власному сайті.
Французи цю вимогу скасували. Політики, мабуть, очікували, що ціни на сайтах бронювання зараз стрімко підуть униз. Проте статистика безжальна: онлайн-ціни знизилися на якісь жалюгідні 1-2%.
Причина виявилася банальною і ховалася вона в рядках коду. Готельєри швидко засвоїли нові правила: варто було повісити на своєму сайті прайс, нижчий за агрегаторський, як алгоритми платформ миттєво цей готель відправляли у цифрове заслання — десь на десяту сторінку пошукової видачі, куди жива людина не доскролює в принципі. Такий собі елегантний тіньовий бан за демпінг. Тож на вітринах ціни залишилися високими.
Але знижки не випарувалися. Вони просто мігрували в офлайн.
Європейське відкриття української Америки
У дослідженні з певним подивом констатується: щоб європейцю отримати реальну знижку (а це в середньому приємні 5-10%), йому тепер доводиться згадувати навички прямого спілкування. Тобто дзвонити в готель, писати електронні листи або домовлятися вже на рецепції.
Читаючи це, складно стримати іронічну посмішку. Те, що для західних вчених стало предметом дослідження з графіками, в українських реаліях працює вже не перший рік. Механіка бронювання якоїсь садиби в Карпатах чи будиночка під Одесою давно відточена до автоматизму. Знайти красиву картинку на платформі, а потім піти шукати сторінку власника в Instagram. Все заради того, щоб почути в слухавці:
«Якщо скинете передоплату на картку напряму, зроблю дешевше, бо не треба платити комісію сайту».
Виходить, що ця звичка — зовсім не локальна особливість, а цілком глобальна симетрична відповідь бізнесу на диктат алгоритмів.
Математика спокою
Здавалося б, логічний висновок — видалити всі додатки і починати писати листи до готелів Рима чи Парижа з проханням про знижку. Але навряд чи воно того варте. Комісія, яку агрегатори зашивають у вартість номера, — це не просто податок на небажання зайвий раз відкривати пошту. Насамперед, це плата за страховку.
Питання лише в тому, коли гра в економію має сенс, а коли краще віддати гроші системі.
Сенс домовлятися напряму є у трьох випадках.
По-перше, якщо це давно перевірене місце, де власники знайомі, а їхня адекватність не викликає сумнівів. По-друге, довгострокова оренда. Якщо номер потрібен на два тижні, знижка у 5-10% перетворюється на суму, заради якої дійсно не ліньки витратити п’ятнадцять хвилин на листування. Ну і внутрішній туризм: в Україні з’ясовувати фінансові непорозуміння з власником житла якось звичніше, ніж у чужій юрисдикції.
Але є ситуації, коли я б волів переплатити платформі і спати спокійно. Перша поїздка за кордон або бронювання невідомого готелю — саме той випадок. Агрегатор виступає гарантом. Якщо за вказаною адресою замість готелю виявиться пустир, платформа принаймні поверне гроші або знайде альтернативу. Прямий переказ на рахунок іноземного готелю таких сентиментів не передбачає.
ТThere are situations when I would prefer to overpay the platform and sleep peacefully. The first trip abroad or booking an unknown hotel is exactly that case. The aggregator acts as a guarantor. If instead of a hotel, a wasteland is found at the specified address, the platform will at least return the money or find an alternative. A direct transfer to a foreign hotel account does not provide such sentiments.
The same applies to the risk of cancellation. The ability to cancel a booking painlessly a few days before arrival is what aggregators rightfully take their percentage for. Negotiating a refund directly with the hotel can be difficult, sometimes impossible. Well, and phishing: the internet is full of clone sites of official pages. By transferring money directly, an inexperienced traveler has every chance to be left without a room and without a vacation budget.
Замість моралі
Зручність рідко буває найдешевшим варіантом. Історія з готельними алгоритмами — лише зайве підтвердження того, що за комфорт одного кліка хтось завжди несе витрати.
Тут немає правильного чи неправильного шляху, є лише питання свідомого вибору. Коли потрібна максимальна безпека, кешбеки та відсутність зайвих рухів тіла — агрегатори чудово роблять свою роботу. А коли є час і настрій зберегти гроші на зайву каву з круасаном — можна пошукати прямий контакт. Найкраща угода — це та, умови і ризики якої ти усвідомлюєш до кінця.
Поділитися
Підписуйтесь на UkrMedia в Telegram.
⚡ Пульс читачів
Ви готові платити комісію за ілюзію комфорту чи підете шукати прямий контакт заради знижки?
Вже проголосували 0 людей. Долучайтесь до обговорення.
🛡️ Обираю безпеку сервісу 📞 Шукаю прямі контакти ⚖️ Залежить від подорожі
☝️ Спочатку оберіть свою позицію
✏️ Написати коментар
📊 Карта думок
🛡️ Обираю безпеку сервісу 0% 📞 Шукаю прямі контакти 0% ⚖️ Залежить від подорожі 0% 💡
Дискусія тільки починається. Будьте першим, хто висловить думку!
Коментарі
Спочатку нові ↕
Поки що немає коментарів. Будьте першим!