Компанія Colossal Biosciences, що спеціалізується на біотехнологіях, успішно виростила 26 курчат у лабораторних умовах. Команда розробила 3D-надруковану структуру, що імітує курячу шкаралупу, заповнила її вмістом звичайних запліднених яєць, додала кальцій і помістила в інкубатор. Спостереження в реальному часі дозволили відстежувати ріст ембріонів. Виведені курчата продемонстрували життєздатність, деякі прожили кілька днів, інші — вже кілька місяців.
Виникає питання, чому такі зусилля спрямовані на звичайних курей. Причина в амбітних планах керівника стартапу Бена Лэмма. Його компанія раніше експериментувала з генною інженерією, створюючи хутрових мишей, подібних до мамонтів, та цуценят, які нагадували вимерлих вовків. Тепер їхньою метою є масштабування цієї технології для відтворення вимерлого велетенського новозеландського птаха — моа.
Існує суттєва перешкода: яйце моа було приблизно в 80 разів більше за куряче, і жодна сучасна пташка не здатна знести таке велике яйце. Саме тому стартап експериментує зі створенням штучних оболонок. Вони прагнуть використати природні механізми, що розвивалися мільйони років, і зробити їх “більш ефективними та масштабованими”.
Однак, до дискусії долучилися незалежні біологи, які дещо приземлили ентузіазм. Еволюційний біолог Вінсент Лінч пояснює, що це не справжнє штучне яйце, а радше пластикова ємність. До неї було поміщено біологічний матеріал справжнього яйця, включаючи всі мембрани та тимчасові органи, необхідні для живлення ембріона та виведення продуктів життєдіяльності. Крім того, навіть якщо їм вдасться генетично відтворити птаха, схожого на моа, це буде лише генетично модифікована курка збільшених розмірів, а не справжнє воскресіння вимерлого виду.
Британська дослідниця репродуктивної біології Нікола Геммінгс підтверджує це, зазначаючи, що вирощування ембріонів у пластикових плівках або мішечках практикувалося вже десятиліття тому. За її словами, це не є принципово новою розробкою, а радше більш естетичним пакуванням відомої технології.
Для реального клонування моа необхідно спершу провести порівняльний аналіз стародавньої ДНК, отриманої з кісток, з геномами сучасних птахів. І, звісно, розробити технологію для друку гігантської шкаралупи.
Проте, найважливіше питання ставить біоетик Артур Каплан: куди буде випущено цього воскреслого птаха? Світ змінився, екосистеми, в яких він міг би існувати, вже не існують, тож йому банально не буде де жити.
Замість того, щоб гратися в “Франкенштейна” та створювати мутантів з минулого, більш логічним підходом є збереження статевих клітин (сперми та яйцеклітин) видів, що перебувають на межі зникнення просто зараз. Це може здаватися менш захопливим, ніж “воскресіння моа”, але це має реальний сенс.
Поділитися
Підписуйтесь на UkrMedia в Telegram.
⚡ Пульс читачів
Що це насправді: квиток у реальний «Парк Юрського періоду» чи безглузда гра у Франкенштейна?
Вже проголосували 3 людини. Долучайтесь до обговорення.
🐣 Це геніальний прогрес 💸 Марна трата грошей 🧐 Маю власну думку
☝️ Спочатку оберіть свою позицію
✏️ Написати коментар
📊 Карта думок
🐣 Це геніальний прогрес 66% 💸 Марна трата грошей 0% 🧐 Маю власну думку 33%
Коментарі
Спочатку нові ↕ Мураха V Надувний 🐣 Це геніальний прогрес 21.05.2026 18:51 Продовжуйте працювати це майбутнє, яке має . Не менше значення ніж політ у космос. + Відповісти