Зрадник держави Андрій Деркач використовував незаконно фінанси компанії та споруджував храми Московського патріархату в кожному місті, де розміщені АЕС
Пані Ольго, в першу чергу, хотілося б отримати вашу оцінку цього розслідування на даний момент, оскільки відомості оновлюються майже щогодини. І розпочнемо із зв’язку з Москвою.
У минулому Енергоатом очолював Андрій Деркач, якого звинувачують у державній зраді, а зараз він є губернатором російського регіону. Ще у 2007 році ви писали про те, що співпраця Енергоатому з Росатомом є вкрай ризикованою. Пригадайте, будь ласка, суть тієї статті.
Так, у 2006–2007 роках він обіймав посаду президента Енергоатому. Стаття була надрукована у «Дзеркалі тижня» російською мовою, під заголовком «Бойцы невидимого фронта на атомной передовой».
На той час я працювала в Державному комітеті ядерного регулювання і чітко усвідомлювала, як мають проходити офіційні зустрічі: з технічним завданням, узгодженим з Міністерством закордонних справ. І я знала росіян — вони ніколи не будуть мати справу з особою, яка нижча за них за рангом.
І коли я помітила, що керівник комерційного підприємства проводить зустріч із федеральним міністром Сергієм Кирієнком, який якраз тоді займався створенням Росатому та об’єднав понад 450 підприємств, стало зрозумілим, що за цим щось приховано.
Раніше Деркач наполягав на ухваленні постанови Кабміну про утворення аналогічної структури в Україні — УкрАтомПрому. Він прагнув включити до неї Турбоатом, Енергоатом, СхідГЗК (який займається видобутком уранового концентрату), а також підприємства, що займаються приладобудуванням і контролем радіаційного фону. Тобто, фактично, повторити структуру Росатому.
Фото: УП Андрій Деркач
Тоді я зазначила, що це надзвичайно загрозливий план. Особливо враховуючи, що Деркач закінчив Академію ФСБ вже після розпаду СРСР. Для мене це було явним попередженням. Після виходу цієї статті він почав погрожувати мені. Це можуть підтвердити журналістка Юлія Мостова, тодішній заступник міністра енергетики Юрій Недашковський та голова Держатомрегулювання Олена Миколайчук. Мостова навіть телефонувала й застерігала про необхідність вжити запобіжні заходи. Мій син на той час був підлітком, і ситуація була дійсно небезпечною.
Певний час я змушена була переховуватись на території України, тому ми подорожували Кримом. Лише після того, як Рада національної безпеки (на той момент секретарем був Юрій Продан) скасувала ухвалу Кабміну про УкрАтомПром, ситуація дещо стабілізувалася. Звісно, це була сумнівна юридична дія, але іншого виходу не існувало.
Згодом я написала ще дві статті: «Родові травми УкрАтомПрому» та іншу, присвячену Андрію Деркачу. Врешті-решт, його усунули з посади.
Під час свого перебування на посаді керівника Деркач неправомірно використовував кошти компанії, зводив храми Московського патріархату в усіх містах, де розташовані атомні станції, і фінансував їх.
Поруч з ним у той час працював і Герман Галущенко — ще в 2006–2007 роках. Згодом він повернувся до Енергоатому у 2013-му, коли обов’язки президента виконував Микита Константинов, якого Деркач колись запросив з ЄБРР у Лондоні.
Фото: скрин відео Анжеліка Сизоненко і Ольга Кошарна
Ще один віцепрезидент Олег Кулініч зараз заарештований за державну зраду. Вже за президентства Зеленського його призначили очільником Управління СБУ в Криму (з офісом у Херсоні).
Сам Деркач у червні 2022 року виїхав на територію Росії.
Між нами існувала справжня ворожнеча. Я опублікувала статтю і про його кандидатську дисертацію — цілковиту компіляцію, написану не ним. У той час це було поширеним явищем серед чиновників — захищати псевдонаукові праці.
Я відстежувала всі його медіа: він володів телеканалом, радіо, газетою «Київський телеграф». Його бек-офіс знаходився в будівлі на площі Українських Героїв — цілий поверх належав йому.
Я називала його православним чекістом. Тому що він приїздив з Сумщини на Архієрейський собор, де обирали Кирила Гундяєва. Поєднання освіти ФСБ і демонстративної православності завжди здавалося мені дивним, але таких, як він, було чимало.
Я також спостерігала за конфліктом у Глухові, де мером був Мішель Терещенко. Сумщина була вотчиною Деркача. Там під час виборчих кампаній відбувалися вбивства, знаходили тіла без голів. Він мав власні охоронні фірми в регіоні.
Його помічник Олег Бояринцев у 2020 році увійшов до Енергоатому разом із командою Деркача. Зокрема, з Лелекою, який очолив дирекцію міжнародного співробітництва, а до цього закінчив Військовий інститут перекладачів Міноборони РФ, який займається підготовкою кадрів для ГРУ та КДБ.
Фото: Пресслужба Енергоатому
Аналогічно, Сергій Пушкар, який очолив юридичний департамент Енергоатому, також є випускником Військового інституту Міноборони СРСР (1991 рік). На даний час він є членом Нацкомісії з регулювання енергетики.
Фактично в Міненерго керівником був Миронюк, а не Гринчук
За останніми даними, він також покинув країну. Народний депутат Ярослав Железняк повідомив, що Сергій Пушкар з 2010 по 2015 рік обіймав різні посади у Фонді державного майна, саме в той період, коли заступником фонду був Ігор Миронюк. Ігор Миронюк зараз є фігурантом розслідування НАБУ. Там його називають Рокетом.
Варто зазначити ще одну цікаву деталь: після звільнення Деркача до його кабінету запросили спеціалістів, які демонтували прослуховувальні пристрої. Прослуховування велося навіть у сусідніх будівлях, їх знімали з-за картин, ретельно прибирали кабінет. Тобто, використовувалися всі ці методи КДБ.
Після приходу цієї команди, вони також проводили перевірки на поліграфі. Вони контролювали електронну пошту, телефонні розмови, вели прослуховування.
Бояринцев взагалі очолював дирекцію з управління персоналом. І ці деструктивні дії я помітила ще наприкінці 2021 року, коли він почав замінювати заступників генеральних директорів АЕС з фізичного захисту. Це відбувалося у грудні 2021-го – січні 2022-го. А фізичний захист — це сфера відповідальності СБУ. Проте СБУ завжди підтримувала зв’язок з Деркачем. Його батько тривалий час там керував.
Я отримала з надійних джерел у січні 2022 року інформацію про всю цю російську мережу, яка проникла в Енергоатом у 2020 році, включаючи паспортні дані, інформацію про їхні пересування через кордон до Росії. І 28 січня 2022 року я опублікувала допис про всіх цих знайомих, товаришів, злочинців, прокурорів.
До цього часу генерал СБУ Юрій Гончаров, який керував Сумським головним управлінням, працює в Енергоатомі. А Бояринцев тоді був депутатом Сумської міської ради і постійно контролював Сумщину. Це дуже небезпечно.
Ще у 2021 році я усвідомлювала, що в разі вторгнення — Сумська область може бути захоплена, оскільки там усе контролюється Деркачем. Саме тому я це оприлюднила.
У березні 2022 року, завдяки своїм джерелам та зв’язкам у спецслужбах, я дізналася, що вони стежили за Бояринцевим і записували його розмови з директорами атомних станцій. Зокрема, обговорювалося питання про місцезнаходження ППО поблизу АЕС.
Фото: e-b.com.ua Олег Бояринцев
Вона існує ще з 2012 року — тоді, за часів Януковича, було затверджено так звану проєктну загрозу. Це суворо конфіденційний документ: для кожного об’єкта визначені можливі ризики, навіть заборонено прокладати траси цивільних літаків над атомними станціями.
І ось, коли Бояринцева затримали (до речі, це ексклюзивна інформація), зі мною зв’язалися співробітники обласного управління СБУ. Вони наполягали на оприлюдненні факту затримання, оскільки, за їхніми словами, його вже везуть до Києва і там можуть звільнити. Так і сталося.
Після цього розпочалося моє переслідування. Я народилася в Росії, але мій батько — українець. Вони переїхали за часів сталінської реформи, оскільки наше прізвище козацьке, воно є в реєстрах козаків 1756 року. Мої тітки говорили українською, народилися на Слобожанщині в 1905 році, а батько — у Північному Казахстані. Я навчалася в Московському хіміко-технологічному інституті імені Менделєєва.
Систематичні переслідування, погрози, фейкові сторінки у Вікіпедії — усе це було у 2023 році. На мої двері клеїли листівки «Кошарна — КДБ». Тоді я була самотня, але зараз відчуваю підтримку колег, журналістів та народних депутатів.
Щодо Ігоря Миронюка: він створив окрему мережу. Він, до речі, був позаштатним радником Петра Котіна (колишнього керівника НАЕК «Енергоатом», який керував компанією з травня 2022 року по серпень 2025 року. — Ред.) і не отримував заробітної плати в Енергоатомі. Після призначення Галущенка міністром, Миронюк перейшов до Міненерго, де фактично керує й досі, а не Гринчук (теперішня міністерка енергетики Світлана Гринчук. 12 листопада Президент Володимир Зеленський наказав уряду відправити у відставку міністра юстиції Германа Галущенка і Світлану Гринчук. — Ред.).
Фото: Суспільне Ігор Миронюк у залі суду
У 1985–1989 роках він був одногрупником і близьким другом Деркача, у 2002–2006 і 2007–2012 — його помічником. Він має сина Артура Миронюка, якого влаштував на роботу в дирекцію міжнародних проєктів в Енергоатомі після свого приходу. Той мав доступ до конфіденційних матеріалів. Зокрема, коли США допомагали встановлювати системи фізичного захисту навколо АЕС у рамках проєкту технічної допомоги.
Його рідний брат Дмитро Миронюк обіймав посаду керівника (апарату) Окружного адміністративного суду Києва і був довіреною особою скандального судді Вовка. Крім того, у 2020 році до гри приєднався Сергій Россоха, який став директором дирекції з фізичного захисту. Це все, по суті, прокурорська група.
Россоха залишався радником Котіна до останнього, майже до вересня цього року. Коли Котін звільнився і відчув, що ситуація стає небезпечною, він виїхав до Відня зі всією сім’єю. А там вже перебував Бояринцев. Він виїхав за кордон у лютому 2023 року нібито у відрядження як волонтер, але на території Чехії потрапив в аварію.
Фото: Міністерство енергетики Міністр енергетики Герман Галущенко і керівник НАЕК «Енергоатом» Петро Котін
Мої надійні джерела тоді повідомили: «Олю, напиши у Facebook, що після цього він перебрався до Відня. Його дружина і дитина перебували в лікарні після серйозної ДТП. Він шукав квартиру для оренди для сім’ї Котіна у Відні».
Відень — місце, де вони перебувають у безпеці, екстрадиція неможлива. Ця ситуація дуже дивна, і я не розумію, чому СБУ не звертала на це уваги.
А тепер Герман Галущенко, колишній міністр енергетики. Чи можна стверджувати, що він безпосередньо пов’язаний з Деркачем?
Так, є зв’язок. Він тричі працював в Енергоатомі і ще у 2013 році був причетний до сумнівної справи. Тоді Енергоатом програв у російському суді 28 мільйонів доларів за позовом, який раніше юристи успішно відхиляли. Незрозуміло, навіщо взагалі виконувати рішення російського суду. Пізніше Галущенко зрозумів, що справа сумнівна, і все заперечував.
Фото: facebook/Герман Галущенко Герман Галущенко Світлана Гринчук — протеже Германа Галущенка
А Світлана Гринчук — теперішня міністерка енергетики, вона ж була заступницею Галущенка. Її також вважають його протеже. Чи все ж таки Миронюк там керує всім?
Я знайома з нею особисто: ми працювали разом в експертній раді, коли вона ще не обіймала державних посад, коли обов’язки міністра енергетики виконувала Ольга Буславець. Вона дуже компетентна, але її спеціалізація — кліматичні зміни, екологія.
Коли її призначили заступницею, я радила їй не погоджуватися на цю посаду, оскільки система корумпована. Мої джерела з Міненерго підтвердили, що Галущенко був її наставником, запрошував на всі наради, знайомив зі станом справ.
Згодом він направив її до Мінекології. Екологи стверджують, що вона зробила багато корисного, зокрема для аналізу українського законодавства у сфері охорони навколишнього середовища, і представили цей результат у Єврокомісії.
Існують різні чутки про їхні взаємини, але фактично всім там керує Миронюк. Керував — адже його вже затримали.
Ситуація склалася таким чином, що Світлана Гринчук не є повністю незалежною в енергетиці — вона залежить від системи. Але деякі її кадрові рішення я підтримую, наприклад, призначення генерального директора Чорнобильської АЕС.
Фото: з відкритих джерел Герман Галущенко і Світлана Гринчук (ліворуч)
Якщо зв’язки між усіма особами, про яких ви згадували, ще якось можна пояснити, то незрозуміло, яким чином у цій схемі опинився Тимур Міндіч, який не має жодного відношення до енергетики. Чи відомо вам, як він потрапив у цю корупційну схему?
Мені відомо лише з матеріалів журналістських розслідувань. Проте, я точно знаю, що у 2020 році цим керував Сергій Шефір. Потім був Ростислав Шурма. Мені відомо, що він проводив у себе наради з представниками Міненерго, Енергоатому, НКРЕКП та розподіляв завдання.
Як Галущенко і Шурма усували керівника Укренерго і що станеться з фінансуванням донорів на відновлення мереж
Після його звільнення — настала епоха Міндіча. Він мав бізнес в енергетичній сфері через рідного брата Леоніда — Харківобленерго та інше. Щодо Леоніда вже відкрито кримінальну справу стосовно Харківобленерго. Саме таким чином у схемі у вересні 2024-го з’явився Тимур Міндіч.
Фото: Наші гроші Тимур Міндіч
Зараз, наскільки мені відомо, є колишній прокурор із Закарпаття — заступник Єрмака. Формально він виконує функції, аналогічні тим, які виконував Шурма: інформувати керівника ОП про поточну ситуацію. Він телефонує у компанії: Укренерго, Енергоатом — щоб з’ясувати, що відбувається. Але фактично всім керує саме Тимур Міндіч.
З постачальників вимагали 30–50 % відкатів навіть за вже виконані роботи
Якщо хтось із глядачів не зрозумів, Тимур Міндіч у розслідуванні НАБУ фігурує під псевдонімом Карлсон. Зверніть увагу, там йдеться про отримання неправомірної вигоди, тобто хабарів.
Сама схема, наскільки я розумію, полягала в тому, що через воєнний стан Енергоатом має право на законодавчому рівні не погашати заборгованість перед контрагентами, які поставляють обладнання чи надають послуги.
Відповідно, злочинці, залучені до корупційної схеми, торгували оплатою, заявляючи: «Ми здійснимо оплату, якщо надасте відкат у розмірі 10–15 %». З часом апетити зросли — і вимагали дедалі більше.
Проте, все це розпочалося ще з моменту призначення всієї цієї групи в Енергоатом. Я особисто знайома з кількома сертифікованими постачальниками, які включені до офіційного переліку. Це важливе обладнання, яке повинно відповідати технічним вимогам.
Деякі з них виконали роботи ще за попереднього керівництва, але оплати так і не отримали. Їм відкрито заявляли: «Ми заплатимо, якщо надасте відкат». І це вже не 10–15 %, як зазначали журналісти, а 30–50 % за певними контрактами.
Фото: з відкритих джерел Енергоатом
Одна відома компанія відмовилася брати участь у схемі, диверсифікувала діяльність, змінила напрямок. У мене навіть десь на Facebook є їхній лист до Кабміну за 2020 або 2021 рік.
Згодом вимагали відкати навіть за вже виконані роботи: обладнання встановлене, але оплата не здійснюється. І ця система стала звичайною практикою. Тому 10–15 % — це ще по-людськи, як кажуть. Насправді відсотки були значно вищими.
Навіть для того, щоб потрапити до списку постачальників, також існувала корупція.
Ось сьогодні Максим Хлапук написав, як вони добивалися, щоб Енергоатом виключили з наказу Мінстратегпрому. Компанія обманним шляхом потрапила туди, надавши сфальсифіковані документи, які нібито підтверджували наявність контракту з Нацгвардією, пов’язаного з військовими. Це все було підробкою.
Я сподіваюся, що тимчасова слідча комісія, у якій працює Хлапюк, продовжить докладати зусиль для виключення Енергоатому. Тим більше, що на даний час підприємство є прибутковим.
Фінансова звітність є закритою, але мені відомо, що за результатами 2024 року чистий прибуток становив 1 млрд 300 млн. Кабмін дозволив використати ці кошти на премії наглядовій раді (яка вперше зібралася лише в грудні 2024 року) та на погашення заборгованості перед контрагентами.
Фото: energoatom.com.ua Наглядова рада Енергоатому
На мою думку, цього року прибуток буде ще більшим. Проте жодної гривні дивідендів не було перераховано до державного бюджету — на відміну від Укргідроенерго чи навіть Нафтогазу за часів Чернишова, який продемонстрував значний прибуток і сплатив дивіденди, хоча і не здійснював закупівлю газу.
Але цей прибуток існує лише на папері. Оскільки з настанням зими газ довелося імпортувати за високими цінами, щоб завершити опалювальний сезон. А зараз, після обстрілів, нам знову потрібен імпорт у значних обсягах. Це мільярди доларів.
Я читаю, що потрібно близько 2 млрд доларів і закачування газу має здійснюватися щоденно, оскільки раніше підземні сховища мали запас, а зараз лише 60 %. Через обстріли ситуація є критичною.
Система фізичного захисту АЕС перебувала під контролем людей Деркача
Для мене найгірше в цій історії те, що досі існує зв’язок із Москвою. Частина коштів надходить звідти. Зв’язок із Деркачем зберігся. Це жахливо: ми ведемо війну з Росією, а вони досі мають доступ до секретної інформації. Які наслідки це може мати, пані Ольго?
По-перше, я бачу, що це вже має свої наслідки. Я вважаю, що на даний час СБУ з’ясовують обставини окупації Запорізької області. Усі говорять про те, що Енергодар було здано, що Котін там робив якісь телефонні дзвінки, нібито закликав не чинити опору. Я не маю інформації, це вже нехай СБУ з’ясовує.
По-друге, Росія володіє інформацією про системи фізичного захисту, оскільки Бояринцев керував усім персоналом, здійснював призначення. До його затримання та перевезення до Києва нічого не змінювалося.
Вони усунули Павла Павлішина з посади генерального директора Рівненської АЕС у 2023 році. Оскільки він усвідомив, що коли керівництво Хмельницької АЕС переховувалося в укриттях, жодної координації дій між генеральними директорами АЕС не відбувалося.
Фото: energoatom.com.ua Рівненська АЕС
Рівненська АЕС також перебувала під загрозою, і Павлішин самостійно організував оборону. Він співпрацював із правоохоронними органами, і це не сподобалося керівництву Національної гвардії, в результаті чого його було звільнено.
І ще мене вразила зухвалість на плівках, де учасники злочинної схеми обговорюють відтермінування будівництва захисних споруд. Нібито «не на часі, оскільки малий відкат». А в час, коли енергетична інфраструктура зазнала руйнувань, люди залишаються без електроенергії та тепла, це просто жахливо. До чого може призвести це відтермінування? Адже кожен тиждень має значення.
Існують відкриті розподільчі пристрої: трансформатори, системи передачі потужності АЕС. Вони розташовані по периметру, і на даний час Росія не завдає ударів по них. Проте ці пристрої також під загрозою.
Економили і на габіонах, першому рівні захисту з використанням піску. Є розслідування щодо цього: значні суми витрачалися на мішки та пісок, проте все це робилося неякісно.
Запасів обладнання немає. Минулого літа згоріли два трансформатори на Південноукраїнській ТЕЦ. Чому не було оголошено тендери на їх закупівлю? Адже виготовлення потребує часу.
Фото: Енергоатом Пошкодження на Південноукраїнській АЕС
На що витрачаються кошти — невідомо. На даний момент фінансову звітність неможливо переглянути. Комісія Кучеренка визначила відрахування на амортизацію у 2,8 раза більшими! Це абсурд, оскільки чим довший термін експлуатації, тим меншими мають бути відрахування. А проєктний термін експлуатації АЕС вже вичерпано. Відрахування мають спрямовуватися на інвестиції, на нові потужності.
Тобто, близько 30 млрд зникло в операційних витратах, не було показано дивідендів. На жаль, це сумна історія.
