До кінця 2028 року Туреччина планує забезпечити більше половини своїх потреб у природному газі завдяки власній розробці родовищ і імпорту з Америки, що може спричинити зменшення поставок із Росії та Ірану на їхній головний європейський ринок. Про це повідомляє Reuters 8 жовтня.
Придбайте річну підписку на шість журналів Forbes Ukraine за вартістю чотирьох випусків. Якщо ви цінуєте якість, глибину і силу справжнього досвіду, ця підписка саме для вас.
Подробиці
- Розширення джерел газопостачання зміцнить енергетичну безпеку Туреччини та підтримає її прагнення стати регіональним газовим центром.
- Анкара має намір реекспортувати імпортований зріджений природний газ (ЗПГ) і власний видобуток до Європи, використовуючи російський та іранський газ переважно для внутрішніх потреб.
- Зараз Росія є основним постачальником газу до Туреччини, хоча її доля зменшилася з понад 60% два десятиліття тому до 37% у першій половині 2025 року.
- Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну у 2022 році значна частина європейських держав зупинила імпорт російського газу.
- Дія російських угод із Туреччиною на постачання 22 млрд кубометрів газу щорічно через газопроводи Blue Stream і TurkStream наближається до завершення.
- Угода з Іраном на 10 млрд кубометрів завершується в середині 2026 року, тоді як договори з Азербайджаном на 9,5 млрд кубометрів будуть чинні до 2030 та 2033 років.
- Туреччина, вірогідно, продовжить частину угод, але на більш гнучких умовах і з меншими обсягами, щоб посилити диверсифікацію постачань.
- До 2028 року власний видобуток і ЗПГ забезпечать більше 26 млрд кубометрів газу на рік, що перевищить половину річного попиту Туреччини в 53 млрд кубометрів, повідомляє Reuters.
- Для здійснення цих планів Туреччина підписала контракти на імпорт ЗПГ зі США на суму $43 млрд, включно з 20-річною угодою з компанією Mercuria.
Популярне Категорія Інновації Дата 06 жовтня «Гроші в цьому кейсі не основне». Американські інвестори оцінили фінтех-компанію Гороховського в $1 млрд. Forbes дізнався деталі угоди й можливу суму інвестицій
Контекст
Туреччина, яка імпортує приблизно 99% природного газу для забезпечення своїх потреб (50–55 млрд куб. м на рік), активно працює над збільшенням джерел постачання, щоб знизити залежність від окремих держав, посилити енергетичну безпеку та стабілізувати вартість газу.
Традиційно Туреччина покладалася на газогони з Росії (Blue Stream, TurkStream), Ірану (Східноанатолійський газопровід) та Азербайджану (TANAP, Баку-Тбілісі-Ерзурум). Однак геополітичні виклики, зокрема напружені відносини з Росією та Іраном, а також амбіції Анкари стати регіональним газовим центром, спонукають державну компанію BOTAŞ шукати нові джерела постачання.
У 2025 році Туреччина уклала ряд угод для диверсифікації газового імпорту. У травні 2024 року підписано 10-річну угоду з ExxonMobil на постачання 2,5 млн тонн LNG щорічно (приблизно 3,5 млрд куб. м). У вересні 2025 року на конференції Gastech укладено угоди з Shell (до 4 млрд куб. м LNG на рік із 2027 року, термінали в США та інших регіонах), TotalEnergies (1,6 млрд куб. м LNG щорічно з 2027 року, термінали в США, Європі та Туреччині) та Cheniere (1,2 млрд куб. м LNG на рік). Крім того, у вересні 2025 року досягнуто попередньої домовленості з Woodside Energy про постачання 5,8 млрд куб. м LNG щорічно з 2030 року, в основному з Louisiana LNG (США).
