Іноді поглянеш на когось і гадаєш: «Що його взагалі мотивує?». З’ясовується, іноді відповідь напрочуд прямолінійна. Ним орудує малесенький паразит, повідомляє Ukr.Media.
Науковці оприлюднили дослідження в Communications Biology, і воно читається як сценарій до науково-фантастичного екшну. Тільки в головних ролях — вовки з Єллоустонського парку та пуми.
Короткий огляд біології без монотонності
Є така річ — Toxoplasma gondii. Це паразит, який полюбляє мешкати в котах (і диких пумах теж).
Щоб розмножуватися і мандрувати світом, йому необхідно потрапляти в інших теплокровних істот.
І тут у токсоплазми є блискучий, хоч і жахливий задум: вона проникає в мозок свого тимчасового господаря і прямо знищує його інстинкт самозбереження.
Логіка паразита бездоганна. Якщо ти живеш у миші, тобі потрібно, щоб миша перестала боятися аромату кота, вийшла на відкриту місцевість і була з’їдена. Тоді ти потрапляєш у кота і святкуєш тріумф. Для носія це, м’яко кажучи, не happy end.
У Єллоустоні щось пішло не так
Там живуть вовки. Іноді їхні території стикаються з пумами. Пуми розповсюджують токсоплазму. Вовки заражаються. І що відбувається потім?
Вони не просто йдуть вмирати. Вони починають робити кар’єру.
Дослідники помітили, що у заражених вовків раптово виникає шалений стрибок дофаміну і тестостерону.
Звичайний розсудливий вовк усвідомлює: покинути зграю взимку, щоб шукати партнера десь за сотні кілометрів — це холод, голод і велика ймовірність загинути. Але інфікованого вовка це зовсім не турбує. Він пакує свої уявні речі і йде в захід сонця.
Здорова самиця наважується на таку міграцію в середньому за 48 місяців. Інфікована — за 30. Хворі самиці взагалі починають поводитися так само небезпечно, як і здорові самці.
Основний розрив шаблону — це боротьба за лідерство
У вовчій зграї стати вожаком — це не просто зайняти місце і віддавати накази. Це постійні конфлікти, сутички, і саме внутрішньовидові чвари є найчастішою причиною смерті серед цих хижаків у Єллоустоні. Здоровий вовк ще тричі подумає, чи потрібен йому такий стрес.
А тепер увага. Факти.
Вовк із токсоплазмозом має в 46 разів більші шанси стати лідером зграї, ніж його здоровий товариш. У 46 разів. Просто замисліться.
Мікроб втручається в нейрохімію і прямо змушує тварину наполегливо йти вперед, агресивно домінувати і вигризати собі місце під сонцем.
І тут би можна було завершити статтю, сказати “вау, яка дивна природа” і піти пити каву, але.
Токсоплазма живе не лише у вовків
Вона живе і в людях. І ми реагуємо на неї за тим самим сценарієм.
Вчені вже давно підрахували, що носії цього паразита (а їх, між іншим, чверть населення у великих містах) потрапляють у ДТП майже вдвічі частіше за інших. Вони частіше схильні до необґрунтованого ризику і, як показує статистика, частіше страждають на шизофренію.
Але найцікавіше те, що серед підприємців і бізнесменів відсоток інфікованих токсоплазмозом стабільно вищий, ніж серед людей, які надають перевагу спокійній роботі в офісі.
Після історії з вовками дослідники пропонують перевірити, як часто носії токсоплазми потрапляють в органи влади. Тому що паралелі надто очевидні. Ти отримуєш дозу паразита, твій тестостерон злітає в космос, ти втрачаєш страх і починаєш приймати рішення, від яких у нормальної людини посивіло б волосся.
Раніше вважалося, що ця хвороба небезпечна лише в гострій фазі. Зараз наука розводить руками і визнає: після гострої фази паразит залишається у вашому мозку назавжди. І лікування від цієї хронічної форми просто не існує.
Тож наступного разу, коли побачите політика, який кидається в якусь абсолютно шалену авантюру, не поспішайте засуджувати.
Можливо, це говорить не його амбітність, а просто мікроскопічний пасажир у його голові випадково натиснув педаль газу до кінця.
Поділитися
Підписуйтесь на UkrMedia в Telegram.